450/2797/16-к Про замах на таємне викрадення чужого майна (товару) із супермаркету - 19.06.2018 Прийняття

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу захисника НімогоСергія Олександровича на вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30 червня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 19 вересня 2017 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015240250000104,

відносно ОСОБА_3, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року у м. Могилів-Подільський, Вінницької області, засудженого за ч. 3 ст. 185 Кримінального Кодексу України (далі - КК України (2341-14) ).

1. Зміст вимог касаційних скарг

Вимогою захисника до касаційного суду є скасування вироку Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30 червня 2016 року, ухвали Апеляційного суду Хмельницької області від 19 вересня 2017 року та призначення нового розгляду в суді першої інстанції. Вимогу мотивовано істотним порушенням вимог Кримінального процесуального кодексу України (4651-17) (далі - КПК України (4651-17) ), оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з посиланням на недопустимі докази, висновок про винуватість зроблено на припущеннях, а в ухвалі апеляційного суду відсутнє належне мотивування прийнятого рішення постановленого на припущеннях та з наведенням на підтвердження винуватості засудженого відомостей щодо його судимостей.

Крім того, захисник стверджує про недотримання вимог ч. 2 ст. 439 КПК України за наслідками проведення нового апеляційного розгляду.

2. Історія провадження, зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

2.1 Історія провадження

2.1.1 Судове рішення суду першої інстанції

Вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 червня 2015 року ОСОБА_3 засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді три років шість місяців позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Могилів-Подільського міського суду Вінницької області від 04 липня 2012 року, остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки.

Вироком суду також вирішено питання щодо процесуальних витрат та долю речових доказів.

2.1.2 Судове рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 07 вересня 2015 року апеляційну скаргу засудженого та його захисників Бондара В.Б., Німого С.О. задоволено частково, вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 червня 2015 року відносно ОСОБА_3 скасовано та призначено новий розгляд в суді першої інстанції.

2.1.3 Судове рішення суду першої інстанції

Вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30 червня 2016 року ОСОБА_3 засуджено за ч. 3 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк три роки.

Вироком суду також вирішено питання щодо процесуальних витрат та долю речових доказів.

2.1.4 Судове рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 07 листопада 2016 року апеляційну скаргу захисника Німого С.О. залишено без задоволення, а вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30 червня 2016 року відносно засудженого ОСОБА_3 - без зміни.

2.1.5 Судове рішення суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 червня 2017 року касаційні скарги заступника прокурора Хмельницької області та захисника Німого С.О. задоволено. Ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 07 листопада 2016 року відносно ОСОБА_3 скасовано та призначено новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

2.2 Зміст судових рішень, що оскаржуються в касаційному порядку

2.2.1 Вирок суду першої інстанції

Вироком суду також вирішено питання щодо процесуальних витрат та долю речових доказів.

2.2.2 Судове рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 19 вересня 2017 року апеляційну скаргу захисника Німого С.О. залишено без задоволення, а вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30 червня 2016 року відносно ОСОБА_3 - без зміни.

2.3 Обставини у кримінальному провадженні, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

ОСОБА_3, 18 лютого 2015 року, приблизно о 12 год. 30 хв., з корисливою метою, шляхом зламу навісного замка дверей, проник до будинку АДРЕСА_1 Хмельницької області, звідки таємно, повторно, викрав грошові кошти в сумі 3 044 грн та золоті вироби, спричинивши потерпілій ОСОБА_5 матеріальної шкоди на загальну суму 13 729,52 грн.

3. Доводи інших учасників судового провадження

Прокурор в судовому засіданні суду касаційної інстанції проти доводів касаційної скарги заперечив, стверджуючи про їх необґрунтованість.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, вважає такими, що відповідають встановленим судом фактичним обставинам провадження, а докази у справі є допустимими та належними.

4. Джерела права й акти їх застосування

4.1 Практика Європейського суду з прав людини щодо мотивування судових рішень (п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод)

Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29).

4.2 Кримінальний процесуальний кодекс України (4651-17)

4.2.1 Стаття 86. Допустимість доказу

Частина 1. Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

4.2.2 Стаття 94. Оцінка доказів

Частина 1. Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Частина 2. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

4.2.3 Стаття 233. Проникнення до житла чи іншого володіння особи

Частина 1. Ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді, крім випадків, установлених частиною третьою цієї статті.

Частина 2. Під житлом особи розуміється будь-яке приміщення, яке знаходиться у постійному чи тимчасовому володінні особи, незалежно від його призначення і правового статусу, та пристосоване для постійного або тимчасового проживання в ньому фізичних осіб, а також всі складові частини такого приміщення. Не є житлом приміщення, спеціально призначені для утримання осіб, права яких обмежені за законом. Під іншим володінням особи розуміються транспортний засіб, земельна ділянка, гараж, інші будівлі чи приміщення побутового, службового, господарського, виробничого та іншого призначення тощо, які знаходяться у володінні особи.

4.2.4 Стаття 370. Законність, обґрунтованість і вмотивованість судового рішення

Частина 1. Судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Частина 2. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Частина 3. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.

Частина 4. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

4.2.5 Стаття 419. Зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Частина 2. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

4.2.6 Стаття 433. Межі перегляду судом касаційної інстанції

Частина 1. Суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

4.2.7 Стаття 439. Новий розгляд справи після скасування судового рішення судом касаційної інстанції

Частина 2. Вказівки суду, який розглянув справу в касаційному порядку, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді.

5. Мотиви та висновки Верховного Суду

5.1 Щодо меж розгляду провадження судом касаційної інстанції

З урахуванням доводів касаційної скарги та меж перегляду судом касаційної інстанції оскаржуваного судового рішення, встановлених КПК (4651-17) України, розгляд провадження здійснений судом в частині перевірки доводів скарги про обґрунтування судових рішень суду на недопустимих доказах та дотримання апеляційним судом вимог кримінального процесуального закону при перегляді вироку.

5.2 Щодо істотних порушень вимог кримінального процесуального закону

5.2.1 Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, підтверджено доказами, які було досліджено та перевірено під час судового розгляду в суді першої інстанції, а також оцінено судом відповідно до вимог ст. 94 КПК України (згідно з показаннями потерпілої, свідків вчинення злочину, письмовими матеріалами провадження тощо) [4.2.2, 4.2.6].

Отже, з огляду на встановлені судами фактичні обставини кримінального провадження, які касаційним судом не перевіряються, дії ОСОБА_3 за ч. 3 ст. 185 КК України кваліфіковано правильно [4.1.4].

5.2.2 Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам процесуального закону, доводи апеляційної скарги захисника, зокрема й про недоведеність винуватості, правильність кваліфікації дій, недостовірність і недопустимість здобутих у провадженні доказів тощо, перевірено повною мірою та спростовано з наведенням докладних мотивів прийнятого рішення [4.2.5].

5.2.3 Перевірені повною мірою апеляційним судом доводи скарги, аналогічні доводам апеляційної, про недопустимість протоколу огляду місця події, як отриманого з порушенням процесуального закону, а саме без отримання дозволу слідчого судді, що не знайшли свого підтвердження. Так, з огляду на те, що приміщення на АДРЕСА_2, протягом кількох десятків років не експлуатується, фактично закинуте, є не огороджене, занедбане, немає ні вікон, ні дверей, до нього є загальний доступ, що дало можливість органам досудового розслідування зробити висновок про відсутність власника такого майна і проведення в ньому та на прилеглій території огляду без отримання дозволу слідчого судді (що так вбачається й з фототаблиць до протоколу огляду місця події (а.к.п 73-76, том 1).

Очевидність того, що приміщення не є житлом, не вимагає проведення огляду в ньому та на прилеглій території лише на підставі дозволу суду [4.2.3].

5.2.4 Не знайшли свого підтвердження й посилання у скарзі захисника щодо суперечності висновків експертиз волокон вилученої куртки. Так, первинний висновок експерта № 191 від 19 березня 2015 року проводився та стосувався поверхні виявленої та вилученої куртки, а висновок експерта № 321 від 27 березня 2015 року щодо нашарування волокон светру ОСОБА_3 на вилученій куртці стосується її внутрішньої поверхні, що не є тотожним і суперечливим. Вказані питання також повністю роз'яснені експертом, що допитувався судом.

5.2.5 Необґрунтовані й доводи захисника щодо зазначення судом відомостей про судимості засудженого як на підтвердження винуватості останнього. Оскільки відомості про особу обвинуваченого, що мають значення для справи зазначаються на виконання вимог статті 374 КПК України. Захисником в касаційній скарзі не вказано, яким чином в обґрунтування вини засудженого судом апеляційної інстанції покладено інформацію про попередні судимості.

5.2.6 Також з огляду на сукупність зібраних у провадженні доказів, належно перевірених судом, виявлення в закинутому приміщенні (до якого прослідував ОСОБА_3 одразу після вчинення злочину) належної, доглянутої, запакованої та схованої куртки з нашаруванням светра ОСОБА_3, де там же й були виявлені купюри (за номіналом ідентичні викраденим у потерпілої), повністю підтверджують обставини перебування там останнього та вчинення ним даного злочину.

5.2.7 Не вбачає суд й підстав стверджувати про недотримання апеляційним судом вимог ч. 2 ст. 439 КПК України щодо обов'язковості вказівок суду касаційної інстанції під час нового розгляду, оскільки в ухвалі апеляційного суду наведені докладні мотиви прийнятого рішення.

Керуючись статтями 436, 438, 439, 441, 442 КПК України, пунктами 4, 5, 6 3 "Перехідні положення" розділу 4 Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , Верховний Суд

у х в а л и в:

Касаційну скаргу захисника Німого Сергія Олександровича залишити без задоволення.

Вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30 червня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 19 вересня 2017 року відносно засудженого ОСОБА_3 залишити без зміни.