344/2497/17 Про отримання неправомірної вигоди головним державним ревізором інспектором відділу адміністрування екологічного податку, рентної плати та місцевих податків з юридичних осіб ДПІ міста ГУ ДФС України, з метою незаконного збагачення та особистої наживи, за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, - старшого оперуповноваженого з ОВС головного оперативного управління ГУ ДФС - 14.06.2018 Прийняття

Вироком Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 23 лютого 2017 року затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 17 лютого 2017 року між обвинуваченим ОСОБА_2 та прокурором, і ОСОБА_2 визнано винуватим у вчинені злочинів, передбачених ч. 2 ст. 369 - 2 КК, ч. 1 ст. 369 КК, та призначено йому покарання: за ч. 1 ст. 369 КК у виді штрафу в розмірі 750 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 12750 грн.; за ч. 2 ст. 369-2 КК - у виді штрафу в розмірі 1 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 25500 грн. На підставі ч. 1 ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_2 остаточно визначено покарання у виді штрафу в розмірі 1 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 25 500 грн.

Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_2, будучи головним державним ревізором інспектором відділу адміністрування екологічного податку, рентної плати та місцевих податків з юридичних осіб ДПІ у м. Івано-Франківську ГУ ДФС України в Івано-Франківській області, діючи умисно, з метою незаконного збагачення та особистої наживи 25.11.2016, через ОСОБА_3, незаконно одержав від керівника ТОВ "І.Ф.П." ОСОБА_4 неправомірну вигоду в сумі 100 доларів США (відповідно до офіційного курсу НБУ еквівалентно 2825 гривням), за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, - старшого оперуповноваженого з ОВС головного оперативного управління ГУ ДФС в Івано-Франківській області (особа, матеріали кримінального провадження відносно якої виділені в окреме провадження), який проводив збір документів з метою фіксації фактів, які свідчили про можливе ухилення ТОВ "І.Ф.П." від сплати податків, за припинення збору таких документів та не фіксації обставин, які б вказували на не дотримання вищезазначеним товариством вимог податкового законодавства при проведенні експортних операцій у 2015 та 2016 роках, та не вилучення документів щодо здійснення цим товариством фінансово-господарської діяльності у вказаний період.

Крім того, ОСОБА_2, будучи головним державним ревізором інспектором відділу адміністрування екологічного податку, рентної плати та місцевих податків з юридичних осіб ДПІ у м. Івано-Франківську ГУ ДФС України в Івано-Франківській області, діючи умисно, 25.11.2016 надав старшому оперуповноваженому з ОВС головного оперативного управління ГУ ДФС в Івано-Франківській області (особа, матеріали кримінального провадження відносно якої виділені в окреме провадження), який проводив збір документів для фіксації фактів, які свідчили про можливе ухилення ТОВ "І.Ф.П." від сплати податків, неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів в розмірі 400 доларів США (відповідно до офіційного курсу НБУ еквівалентно 10 264 гривням), які той вимагав за припинення збору документів та не фіксації обставин, які б вказували на не дотримання вищезазначеним товариством вимог податкового законодавства при проведенні експортних операцій у 2015 та 2016 роках, та не вилучення документів щодо здійснення цим товариством господарської діяльності у вказаний період.

Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 13 квітня 2017 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на вказаний вирок місцевого суду і зазначену скаргу повернуто ОСОБА_1

Своє рішення апеляційний суд, посилаючись на положення ч. ч. 4, 5 ст. 399, ч. 4 ст. 394, мотивував тим, що ОСОБА_1 не входить до переліку осіб, визначених ч. 4 ст. 394 КПК, і скарга подана з підстав, з яких вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку.

Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі ОСОБА_1, вказуючи на незаконність ухвали апеляційного суду, просить її скасувати, кримінальне провадження направити до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження. В обґрунтування зазначає, що у вироку відносно ОСОБА_2 суд першої інстанції фактично зробив висновок про те, що ОСОБА_1 отримав неправомірну вигоду, а тому відсутність у вироку вказівки на його прізвище не означає неможливості його ідентифікації, оскільки посилання у вироку на посаду, яку він обіймав, одночасно ідентифікує особу, яка проводила збір документів діяльності ТОВ "І.Ф.П.". Вважає, що хоча він не був визнаний учасником кримінального провадження щодо ОСОБА_2, однак вправі захищати свої права, свободи та інтереси шляхом звернення до апеляційної інстанції.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор, який взяв участь у судовому засіданні, не підтримав касаційну скаргу ОСОБА_1, просив ухвалу апеляційного суду залишити без зміни.

Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з'явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, заперечень або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.

Мотиви Суду

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно з вимогами п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Виходячи з положень ч. 1 ст. 412 КПК істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

У відповідності з вимогами ч. 2 ст. 433 КПК, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Як вже зазначалось вище, ОСОБА_1, оскаржуючи у касаційному порядку ухвалу апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження, вказував, що хоча він не був визнаний учасником кримінального провадження щодо ОСОБА_2 проте вправі захищати свої права, свободи та інтереси шляхом звернення до апеляційної інстанції, оскільки у вироку відносно ОСОБА_2 суд першої інстанції фактично зробив висновок про те, що ОСОБА_1 отримав неправомірну вигоду.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості зазначеної касаційної скарги і законності ухвали апеляційного суду Верховний Суд виходить з того, що відповідно до вимог п.8 ч.3 ст. 129 Конституції України право на оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції є складовою конституційного права особи на судовий захист і гарантується визначеними Конституцією України (254к/96-ВР) основними засадами судочинства, зокрема забезпеченням права на апеляційний перегляд справи.

При цьому Верховний Суд бере до уваги положення ст. 24 КПК, згідно з якими кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Також гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.

Разом із тим, з огляду на вказані положення Конституції України (254к/96-ВР) та КПК (4651-17) , особа, яка не брала участь у судовому розгляді, оскаржуючи судове рішення має навести відповідне обґрунтування на підтвердження того, що це рішення стосується її прав, свобод чи інтересів.

Апеляційний суд, відмовляючи у відкритті провадження, в ухвалі зазначив, що твердження ОСОБА_1 про те, що у вироку відносно ОСОБА_2 наперед підтверджено його вину і цей вирок відповідно до положень ст. 90 КПК матиме преюдиційне значення для майбутнього судового рішення відносно ОСОБА_1, є безпідставними.

Апеляційний суд обґрунтовано вказав, що зазначеним вироком винуватість ОСОБА_1 у вчиненні будь-якого правопорушення не досліджувалась, а тому не може бути підтвердженою.

Вказані висновки суду апеляційної інстанції, на думку Верховного Суду, є законними, обґрунтованими та належним чином мотивовані.

При цьому, суд касаційної інстанції вважає безпідставними доводи касаційної скарги ОСОБА_1, відповідно до яких відсутність у вироку вказівки на його прізвище не означає неможливості його ідентифікації, оскільки посилання у вироку на посаду, яку він обіймав, одночасно ідентифікує особу, яка проводила збір документів діяльності ТОВ "І.Ф.П.".

Вказані доводи касаційної скарги є неспроможними, оскільки указівка у вироку на посаду "старшого оперуповноваженого з ОВС головного оперативного управління ГУ ДФС в Івано-Франківській області" не є достатньою для ідентифікації конкретної особи, адже таку посаду можуть обіймати щонайменше кілька осіб, яких, з огляду на специфіку їх професії, не можна вважати широко відомими особами, а матеріали кримінального провадження відносно ОСОБА_2, з яких можна ідентифікувати особу ОСОБА_1, не є загальнодоступними.

Виходячи з наведеного, Верховний Суд не може погодитися із доводами ОСОБА_1 про те, що вирок, постановлений відносно ОСОБА_2, стосується, також, його прав та свобод, а тому Суд приходить до висновку, що ухвала апеляційного суду відповідає вимогам кримінального процесуального закону.