Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 25 лютого 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Вишгородського районного суду Київської області від 28 квітня 2009 року, яким засуджено:

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

не судимого,

за ч. 2 ст. 286 КК України на чотири роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на три роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком три роки та покладено обов'язки, передбачені п. 2-4 ч. 1 ст. 76 КК України.

В апеляційному порядку вирок не оскаржувався.

Вироком суду ОСОБА_5 визнано винним і засуджено за те, що він 21 липня 2008 року близько 16 години 30 хвилин керував автомобілем "Шевроле Авео" в стані алкогольного сп’яніння, не маючи посвідчення водія категорії "В", по автодорозі Катюжанка-Абрамівка Вишгородського району Київської області не врахував дорожню обстановку, не вибрав безпечну швидкість та виїхав на ліве узбіччя дороги, де сталося перекидання транспортного засобу. У результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажири автомобіля ОСОБА_6 загинула, а ОСОБА_4. отримала тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості.

У касаційному поданні прокурор порушує питання про скасування вироку щодо ОСОБА_5 та направлення справи на новий судовий розгляд у зв’язку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону і неправильним застосуванням кримінального закону. Свою позицію обґрунтовує тим, що суд у вироку не виклав показань підсудного в судовому засіданні, чим порушив вимоги закону про безпосереднє дослідження доказів. Зазначає, що при звільненні ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням суд не зазначив, що додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами підлягає реальному виконанню.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, яка підтримала касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню частково.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_5 у вчиненому злочині ґрунтуються на сукупності зібраних у справі та досліджених судом доказах і в касаційному поданні не оспорюються.

Суд у мотивувальній частині вироку виклав доведене обвинувачення, яке в судовому засіданні ОСОБА_5 визнав та дав пояснення по справі, а тому доводи прокурора про істотні порушення кримінально-процесуального закону колегія суддів вважає непереконливими.

Як видно зі змісту мотивувальної частини вироку, вирішуючи питання призначення ОСОБА_5 покарання, суд прийшов до висновку про можливість звільнення його від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України.

Відповідно до змісту ст. 77 КК України, у разі звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням суд може призначати йому додаткове покарання, у тому числі позбавлення права займатися певною діяльністю. У цьому випадку додаткове покарання підлягає реальному виконанню, про що суд повинен зазначити у резолютивній частині вироку.

Проте суд, призначаючи ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами та, на підставі ст. 75 КК України, звільняючи останнього від відбування покарання з випробуванням, порушив вищевказані вимоги закону, так як звільнив засудженого від додаткового покарання.

За таких обставин, на підставі ч. 1 ст. 398 КПК України у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону вирок суду підлягає скасуванню, а справа – направленню на новий судовий розгляд для постановлення законного і обґрунтованого рішення.

Керуючись ст. ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання прокурора задовольнити частково.

Вирок Вишгородського районного суду Київської області від 28 квітня 2009 року щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.