Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянула у судовому засіданні у м. Києві 25 лютого 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Херсонської області на вирок Горностаївського районного суду Херсонської області від 4 червня 2009 року,

яким засуджено

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця та мешканця с. Ольгине Горностаївського

району Херсонської області, такого, що судимості не

має,

за ст. 166 КК України на чотири роки позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на два роки із покладенням на нього обов’язків, передбачених ст. 76 КК України.

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_3,

уродженку смт Горностаївка Херсонської області,

мешканку с. Ольгине Горностаївського району

Херсонської області, таку, що судимості не має,

за ст. 166 КК України на чотири роки позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на два роки із покладенням на неї обов’язків, передбачених ст. 76 КК України.

Постановлено стягнути з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 солідарно на користь ОСОБА_7 626 гривень судових витрат за проведення судово-психологічних експертиз.

Вирішено питання про речові докази.

ОСОБА_5 та ОСОБА_6 визнано винуватими та засуджено за те, що вони, будучи батьками ОСОБА_8 1992 року народження та ОСОБА_9 1996 року народження, у період часу з вересня 2003 року по квітень 2009 року, проживаючи у с. Ольгине Горностаївського району Херсонської області, злісно не виконували своїх батьківських обов’язків по піклуванню про духовний та моральний розвиток своїх дітей, зокрема, здобуття ними повної загальної середньої освіти, передбачених ст. 150 Сімейного кодексу України, що спричинило тяжкі наслідки.

В апеляційному порядку справа не розглядалася.

У касаційному поданні прокурор, посилаючись на істотне порушення кримінально-процесуального закону, а саме ч. 2 ст. 93 КПК України, просить змінити вирок в частині стягнення судових витрат, стягнути судові витрати з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 по 312 гривень з кожного.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора, яка підтримав касаційне подання частково, вважала, що у порядку ст. 395 КПК України у зв’язку з істотним порушення кримінально-процесуального законодавства вирок підлягає скасуванню, а справа – направленню на новий судовий розгляд, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Згідно зі статтями 323, 334 КПК України, вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків, форми вини і мотивів злочину. У цій частині вироку наводяться докази, на яких ґрунтується висновок суду, із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає інші докази.

В основу вироку можуть бути покладені лише достовірні докази, досліджені у судовому засіданні. Суд, керуючись законом, повинен дати остаточну оцінку доказам з точки зору їх допустимості.

Однак, судом першої інстанції наведених вимог закону належним чином не дотримано.

Висновок про доведеність винуватості ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у злісному невиконанні обов’язків по догляду за дітьми, що спричинило тяжкі наслідки, суд обґрунтував, у тому числі, висновками судово-психологічних експертиз № 56 та № 57 відповідно від 24 квітня 2009 року та 26 квітня 2009 року.

На підставі висновків цих експертиз органом досудового слідства було пред’явлено обвинувачення засудженим.

Зазначені експертизи були проведені ОСОБА_7.

Стаття 75 КПК України передбачає призначення експертизи у випадках, коли для вирішення певних питань при провадженні в справі потрібні наукові, технічні або інші спеціальні знання.

У відповідності до вимог ст. 7 Закону України "Про судову експертизу" від 25 лютого 1994 року судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, а також у випадках і на умовах, визначених цим Законом, судові експерти, які не є працівниками зазначених установ.

Виключно державними спеціалізованими установами здійснюється судово-експертна діяльність, пов’язана з проведенням криміналістичних, судово-медичних і судово-психіатричних експертиз.

Згідно з положеннями ст. 9 Закону України "Про судову експертизу" особа або орган дізнання, які призначили експертизу, можуть доручити її проведення тим судовим експертам, яких внесено до державного Реєстру атестованих судових експертів, а у випадках для проведення деяких видів експертиз, які не здійснюються виключно державними спеціалізованими установами – іншими фахівцям з відповідних галузей знань.

При перевірці й оцінці експертного висновку суд повинен з’ясувати чи було додержано вимоги законодавства при призначенні та проведенні експертизи, а також компетентність експерта і чи не вийшов він за межі своїх повноважень.

У матеріалах кримінальної справи відсутні дані про те, що ОСОБА_7 працює в державній спеціалізованій установі, або її внесено до державного Реєстру атестованих судових експертів.

Судом визнано, що саме в період часу з вересня 2003 року по квітень 2009 року байдуже ставлення засуджених до виконання своїх батьківських обов’язків по піклуванню про духовний та моральний розвиток своїх дітей, забезпечення здобуття ними повної загальної середньої освіти потягло суттєве відставання у розвитку дітей.

Однак, ні судом, ні органом досудового слідства не з’ясовувалися рівень розумового розвитку ОСОБА_8 та ОСОБА_9 до вересня 2003 року та їх вроджені природні здібності.

Такі обставини свідчать про те, що органом досудового слідства не дотримано вимог статей 22, 132 КПК України про всебічне, повне і об’єктивне дослідження обставин справи та конкретність за змістом постанови про притягнення як обвинуваченого, а вирок суду постановлено з істотним порушенням кримінально-процесуального закону.

Колегія суддів вважає, що ця неповнота та неправильність досудового слідства не може бути усунута в судовому засіданні з урахуванням специфіки судового розгляду кримінальних справ, тому вирок місцевого суду підлягає скасуванню порядку ст. 395 КПК України, кримінальна справа - направленню на нове розслідування.

Що стосується доводу прокурора про неправильне вирішення питання про судові витрати, то він є слушним і має бути врахованим за умови нового розгляду справи судом.

Керуючись статтями 395, 396 КПК України, колегія суддів, -

Касаційне подання прокурора задовольнити частково.

У порядку ст. 395 КПК України вирок Горностаївського районного суду Херсонської області від 4 червня 2009 року щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_6 скасувати, а справу направити на нове розслідування.