Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

захисника ОСОБА_5

розглянувши в судовому засіданні у м. Києві 25 лютого 2010 року справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на постанову Краснолуцького міського суду Луганської області від 31 березня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 13 квітня 2009 року,

старший слідчий СВ ПМ ДПІ у м. Красний Луч Луганської області 14 січня 2009 року виніс постанову про порушення кримінальної справи щодо виконавчого директора ДОАО "Шахта Білорічинська" ДП ДХК "Луганськвугілля" ОСОБА_6 і головного бухгалтера цього підприємства ОСОБА_7 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

Як убачається з даної постанови, приводом до порушення кримінальної справи було безпосереднє виявлення слідчим ознак злочину в ході розслідування кримінальної справи, порушеної щодо ОСОБА_6 по факту умисного ухилення від сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212-1 КК України, а підставами – достатні дані, що вказували на наявність у діях ОСОБА_6 і ОСОБА_7 ознак злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

Постановою Краснолуцького міського суду Луганської області від 31 березня 2009 року за скаргами ОСОБА_6 і ОСОБА_7 скасовано постанову слідчого від 14 січня 2009 року про порушення щодо них кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, та відмовлено в порушенні вказаної кримінальної справи.

Скасовуючи вказану постанову слідчого, місцевий суд указав, що на час порушення кримінальної справи органи досудового слідства не мали достатніх приводів та підстав для прийняття такого рішення.

При цьому суд послався на те, що в матеріалах, які стали підставою для порушення кримінальної справи, відсутній рапорт слідчого, що проводив досудове слідство, в якому б було зазначено, які нові факти виявлені останнім в ході досудового слідства, чим вони підтверджуються, а також чи необхідно приймати рішення по даному факту в порядку ст. 97 КПК України.

Також суд зазначив, що викладені в постанові слідчого обставини були раніше предметом дослідження, за результатами якого 10 липня 2008 року було винесено постанову про відмову в порушені кримінальної справи щодо головного бухгалтера ДОАО "Шахта Білорічинська" ДП ДХК "Луганськвугілля" ОСОБА_7 за ознаками злочину, передбаченого ст. 212, 191 КК України.

Крім того суд вказав, що відповідно до вимог ст. 112 КПК України, вищевказану постанову про порушення кримінальної справи від 14 січня 2008 року винесено некомпетентною особою, оскільки дана категорія справ розслідується слідчими прокуратури, а не слідчими податкової міліції.

Суд також зазначив, що відсутні достатні дані вважати, що порушення податкового законодавства призвело до тяжких наслідків.

Наприкінці, підсумовуючи свій висновок, суд вказав, що на момент порушення кримінальної справи у органів досудового слідства не було достатніх даних, які б вказували, що порушення податкового законодавства допущено ОСОБА_6 і ОСОБА_7 внаслідок зловживання своїм службовим становищем і в їх діях наявні ознаки злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Луганської області від 13 квітня 2009 року зазначену постанову місцевого суду змінено: виключено з її мотивувальної частини абзац 25, де суд першої інстанції зробив висновок про відсутність у діях ОСОБА_6 і ОСОБА_7 ознак злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

У решті постанову залишено без зміни.

У касаційному поданні прокурор порушує питання про скасування зазначених судових рішень та направлення справи на новий судовий розгляд. При цьому посилається на те, що суди першої та апеляційної інстанції дійшли помилкового висновку про відсутність достатніх приводів і підстав до порушення зазначеної кримінальної справи та вдалися до оцінки зібраних у ній матеріалів, що можливо лише при розгляді справи по суті. Крім того зазначає, що ухвалою апеляційного суду за апеляцією прокурора було виключено посилання суду на відсутність у діях ОСОБА_6 і ОСОБА_7 складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, разом з тим зазначено, що апеляцію прокурора залишено без задоволення, хоча вона задоволена у цій частині.

Захисником ОСОБА_6 – адвокатом ОСОБА_5 подані письмові заперечення на касаційне подання прокурора.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який підтримав касаційне подання, пояснення захисника, який заперечував проти задоволення касаційного подання, перевіривши матеріали справи та матеріали, на підставі яких було порушено кримінальну справу, обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню з наступних підстав.

За змістом ст. 236-8 КПК України, суд, розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи щодо конкретної особи, повинен перевірити наявність приводів і підстав для винесення зазначеної постанови, законність джерел отриманих даних, що стали підставою для винесення постанови. При цьому суд не вправі розглядати і заздалегідь вирішувати ті питання, що вирішуються судом при розгляді справи по суті.

Згідно з ч. 2 ст. 94 КПК України, підставами до порушення кримінальної справи є достатні дані, що вказують на наявність ознак злочину. На даній стадії кримінального процесу перевіряється лише наявність об'єктивних ознак, що характеризують подію злочину й закон не вимагає від відповідних органів при вирішенні питання про порушення кримінальної справи, надавати докази або вважати встановленими будь-які обставини.

Зазначені вимоги закону місцевим судом залишені поза увагою.

Як убачається з постанови про порушення кримінальної справи та матеріалів, які стали підставою до її порушення, слідчим в ході розслідування кримінальної справи, порушеної щодо ОСОБА_6 по факту умисного ухилення від сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212-1 КК України, було додатково встановлено, що виконавчий директор ДОАО "Шахта Білорічинська" ДП ГХК "Луганськвугіля" – ОСОБА_6 і головний бухгалтер вказаного підприємства – ОСОБА_7, будучи службовими особами цього підприємства, у період часу з 1 жовтня по 31 грудня 2007 року, умисно, з корисних міркувань, використовуючи своє службове становище всупереч інтересам служби, на порушення п. 4.1.6 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", не внесли в склад валових доходів підприємства суму кредиторської заборгованості у розмірі 39 636 272 грн. 70 коп. перед ТОВ "Український Союз "Фенікс", ліквідованого за рішенням Господарського суду Донецької області від 9 жовтня 2007 року у зв’язку з банкрутством, що призвело до тяжких наслідків у виді матеріальної шкоди державі, що виразилося у фактичному ненадходженні до бюджету податку на прибуток підприємства у сумі 103 840 грн., що більш ніж у 250 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян.

Отже, як убачається з постанови слідчого, приводом до порушення кримінальної справи було безпосереднє виявлення слідчим у діях ОСОБА_6 і ОСОБА_7 ознак злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

За таких обставин, посилання суду на те, що у слідчого не було підстав, передбачених п. 5 ст. 94 КПК України, для порушення кримінальної справи, а вказані у його постанові дані носять лише характер припущень, не ґрунтуються на матеріалах справи.

Також, розглядаючи скарги ОСОБА_6 і ОСОБА_7 на вищезазначену постанову слідчого про порушення щодо них кримінальної справи, суд замість перевірки наявності в матеріалах, на підставі яких порушена кримінальна справа, достатніх даних, які вказують на наявність ознак злочину, вдався до оцінки зібраних по справі доказів з точки зору їх допустимості й достатності, тобто розглянув й заздалегідь вирішив ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті, що є неприпустимим при розгляді скарг на постанову про порушення кримінальної справи.

Крім того, відповідно до вимог ч. 5 ст. 112 КПК України, якщо під час розслідування кримінальної справи будуть встановлені злочини, передбачені статтями 364- 370 КК України, пов’язані із злочинами, про які порушено справу, вони розслідуються тим органом, що порушив кримінальну справу.

За таких обставин, посилання суду на те, що постанову про порушення кримінальної справи було винесено некомпетентною особою не ґрунтується на вимогах закону.

Суд апеляційної інстанції при розгляді апеляції прокурора на рішення місцевого суду у порушення вимог ч. 2 ст. 377 КПК України, залишаючи апеляцію прокурора без задоволення, в своїй ухвалі не навів достатніх підстав, через які апеляцію визнано необґрунтованою, та також вдався до оцінки зібраних по справі доказів.

За таких обставин, судові рішення як постановлені з істотними порушеннями вимог кримінально-процесуального закону підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд, під час якого слід прийняти законне й обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 395, 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити.

Постанову Краснолуцького міського суду Луганської області від 31 березня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 13 квітня 2009 року за скаргами ОСОБА_6 і ОСОБА_7 на постанову старшого слідчого СВ ПІ ДПІ у м. Красний Луч Луганської області про порушення кримінальної справи від 14 січня 2009 року с к а с у в а т и, а матеріали провадження направити на новий судовий розгляд у той же місцевий суд.