Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 25 лютого 2010 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого на вирок апеляційного суду Луганської області від 6 листопада 2009 року.

Цим вироком

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, росіянин, громадянин України, раніше судимий: 12 квітня 2000 року Луганським обласним судом за п. "ж" ст. 93, ч. 4 ст. 117 КК України 1960 року на 11 років позбавлення волі; постановою Жовтневого районного суду м. Харкова від 10 квітня 2009 року звільнений умовно-достроково на 1 рік 7 місяців 22 дні,-

засуджений за ч. 3 ст. 152 КК України на 12 років позбавлення волі; за пунктами 9, 13 ч. 2 ст. 115 КК України до довічного позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_5 визначено остаточне покарання у виді довічного позбавлення волі.

На підставі ч. 2 ст. 71 КК України за сукупністю вироків шляхом поглинення невідбутої частини покарання за вироком Луганського обласного суду від 12 квітня 2000 року покаранням, призначеним за даним вироком, визначено остаточне покарання у виді довічного позбавлення волі.

За ч. 1 ст. 185 КК України ОСОБА_5 виправдано за недоведеністю його участі у вчиненні цього злочину.

Вирішено питання про стягнення із засудженого судових витрат та про долю речових доказів.

Як визнав установленим суд, 28 липня 2009 року близько 22 години ОСОБА_5, перебуваючи на зупинці громадського транспорту, розташованої у кварталі Ватутіна м. Луганська, зустрів свою знайому неповнолітню ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка перебувала у стані алкогольного сп'яніння, та вирішив проводити її додому. Проходячи по вул. Карпінського, ОСОБА_5, застосовуючи фізичне насильство та використовуючи безпорадний стан потерпілої, викликаний алкогольним сп'янінням, достовірно знаючи, що ОСОБА_6 є неповнолітньою, вступив із нею у статеві зносини. Після цього ОСОБА_5, будучи особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, з метою приховати інший злочин – вчинене зґвалтування, за детально наведених у вироку обставин, вчинив умисне вбивство ОСОБА_6, після чого скинув її труп у каналізаційний люк, розташований по вул. Яблуневій м. Луганська, та з місця вчинення злочину зник.

У касаційній скарзі засуджений, посилаючись на те, що при обранні покарання суд не врахував його явку з повинною, щире каяття, сприяння розкриттю злочину, особу потерпілої та особливості його психічного стану в момент вчинення злочину, просить вирок суду змінити та пом'якшити покарання.

Заслухавши доповідача, пояснення засудженого, який підтримав касаційну скаргу, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, зазначених у вироку, по суті не оспорюється і підтверджується сукупністю доказів, зібраних у встановленому порядку і досліджених судом, яким дана належна оцінка. Ці докази детально викладені у вироку суду.

За встановлених судом фактичних обставин справи дії засудженого ОСОБА_5 правильно кваліфіковані за пунктами 9, 13 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 152 КК України.

Обґрунтованим є і висновок суду стосовно обрання виду й міри покарання засудженому за вчинені злочини.

Ураховуючи ступінь тяжкості вчинених злочинів, зокрема умисного вбивства за кількох обтяжуючих обставин, та з уваги на те, що ці злочини ОСОБА_5 вчинені у період умовно-дострокового звільнення від відбування покарання за попереднім вироком за умисне вбивство при обтяжуючих обставинах, суд не знайшов можливості для призначення засудженому за ч. 2 ст. 115 КК України покарання у виді позбавлення волі на певний строк й належно вмотивував прийняте рішення про обрання засудженому, який являє собою підвищену небезпеку для суспільства, найсуворішого покарання у виді довічного позбавлення волі.

Вирок суду у цій частині відповідає вимогам статей 64, 65 КК України, а тому доводи засудженого про суворість призначеного йому покарання, є необґрунтованими.

Також безпідставними є і посилання у касаційній скарзі на те, що, оскільки по справі проведена амбулаторна комплексна психолого-психіатрична експертиза, то її висновки про те, що засуджений у момент вчинення злочину міг усвідомлювати свої дії та керувати ними, є сумнівними.

Це твердження було предметом перевірки суду першої інстанції, який визнав його безпідставним та навів у вироку відповідні обґрунтування, з якими погоджується і колегія суддів.

Керуючись статтями 395, 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу засудженого залишити без задоволення, а вирок апеляційного суду Луганської області від 6 листопада 2009 року щодо ОСОБА_5 б е з з м і н и.