Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянувши в судовому засіданні у м. Києві 25 лютого 2010 року справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судами першої й апеляційної інстанцій, на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 25 травня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 9 червня 2009 року щодо ОСОБА_6,

постановою Приморського районного суду м. Одеси від 25 травня 2009 року скасовано постанову прокурора відділу нагляду за додержанням і застосуванням законів на транспорті прокуратури Одеської області від 15 квітня 2009 року про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_6 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 382 КК України, та відмовлено в порушенні кримінальної справи.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 9 червня 2009 року постанову місцевого суду залишено без зміни.

На думку особи, яка порушила кримінальну справу, ОСОБА_6, будучи службовою особою – в.о. начальника ДП "Чоразморшлях", перешкоджав виконанню судового рішення, що заподіяло істотну шкоду.

У касаційному поданні прокурор посилається на те, що судами необґрунтовано скасовано постанову прокурора про порушення кримінальної справи, оскільки при її порушенні було дотримано вимоги ст. ст. 94, 98 КПК України, у зв’язку з чим просить судові рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України; думку прокурора, який підтримав касаційне подання; пояснення захисника щодо необхідності залишення судових рішень без зміни; перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 236-8 КПК України, розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи, суд повинен перевіряти лише наявність передбачених ст. 94 КПК України приводів і підстав для винесення зазначеної постанови, законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення справи, і не вправі розглядати й заздалегідь вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті.

Проте місцевий суд, розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_6, вказаних вимог закону не дотримався, оскільки замість перевірки наявності передбачених ст. 94 КПК України приводів і підстав для винесення зазначеної постанови, законності джерел отримання даних, які стали підставою для її винесення, вдався до оцінки наявних у справі доказів, з’ясування наявності чи відсутності в діянні, яке ставиться в провину ОСОБА_6, складу злочину, тобто заздалегідь вирішив ті питання, які мають вирішуватися при розгляді справи по суті.

Апеляційний суд на вказані недоліки уваги не звернув та залишив рішення суду першої інстанції без зміни.

Оскільки суди першої й апеляційної інстанцій, розглянувши справу з порушеннями вимог ст. 236-8 КПК України, дійшли передчасного висновку про незаконність постанови про порушення кримінальної справи, то постанова місцевого суду та ухвала апеляційного суду підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд.

Під час нового судового розгляду необхідно у відповідності з вимогами ст. 236-8 КПК України перевірити наявність передбачених ст. 94 КПК України приводів і підстав для винесення постанови про порушення кримінальної справи, законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення зазначеної постанови, та, не розглядаючи й заздалегідь не вирішуючи тих питань, які вирішуються судом при розгляді справи по суті, постановити законне і справедливе судове рішення.

Керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України, -

касаційне подання прокурора задовольнити.

Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 25 травня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 9 червня 2009 року щодо ОСОБА_6 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.