Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 25 лютого 2010 року кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_5 на судові рішення щодо ОСОБА_6

Вироком Замостянського районного суду м. Вінниці від 10 листопада 2006 року

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше не судимого,

засуджено:

- за ч. 1 ст. 115 КК України на тринадцять років позбавлення волі;

- за ч. 1 ст. 125 КК України на один рік виправних робіт;

- за ч. 1 ст. 129 КК України на один рік обмеження волі.

На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_6 визначено остаточне покарання – тринадцять років позбавлення волі.

Постановлено стягнути з ОСОБА_6 на відшкодування матеріальної шкоди на користь ОСОБА_7 16 440,69 гривень, на користь ОСОБА_8 8 220,35 гривень, на користь ОСОБА_9 8 220,35 гривень.

Постановлено стягнути з ОСОБА_6 на відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_7 50 000 гривень, на користь ОСОБА_10 50 000 гривень, на користь ОСОБА_8 30 000 гривень, на користь ОСОБА_9 30 000 гривень.

Ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 9 липня 2009 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_6 в частині його засудження за ч. 1 ст. 129 КК України скасовано, а справу в цій частині закрито. У решті вирок залишено без зміни.

ОСОБА_6 визнано винним у тому, що він, за обставин, викладених у вироку, 1 вересня 2003 року на ґрунті особистих неприязних стосунків, умисно завдав кухонним ножем потерпілій ОСОБА_11 численні удари (16 ран) в життєво важливі органи – грудну клітку, живіт, та інші частини тіла. Від отриманих тілесних ушкоджень потерпіла померла у лікарні.

Крім того, ОСОБА_6 умисно спричинив легкі тілесні ушкодження ОСОБА_7, яка намагалася припинити його злочинні дії відносно ОСОБА_11

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 посилається на однобічність і неповноту досудового та судового слідства, неправильну кваліфікацію його дій за ч. 1 ст. 115 КК України, вважає, що злочин ним вчинено в стані сильного душевного хвилювання, посилається також на призначення йому надмірно суворого покарання та неправильне розв’язання цивільних позовів. Просить судові рішення щодо нього змінити – призначити йому мінімальне покарання, передбачене за ч. 1 ст. 115 КК України, а в частині розв’язання цивільних позовів – скасувати.

Захисник у своїй касаційній скарзі посилається на доводи, аналогічні викладеним у скарзі засудженого, та також просить судові рішення щодо ОСОБА_6 змінити – призначити йому мінімальне покарання, передбачене за ч. 1 ст. 115 КК України, а в частині розв’язання цивільних позовів – скасувати.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України; пояснення захисника на підтримку касаційних скарг; міркування прокурора, який вважав, що касаційні скарги мають бути задоволені частково; перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що вони підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Ухвала апеляційного суду є рішенням вищого суду щодо законності та обґрунтованості вироку, ухвали, постанови, що перевіряються в апеляційному порядку, і повинна відповідати тим же вимогам, що і рішення суду першої інстанції, тобто бути законною і обґрунтованою. Крім того, ухвала апеляційного суду за своїм змістом має відповідати вимогам ст. 377 КПК України, а викладені в її резолютивній частині рішення повинні логічно випливати з описово-мотивувальної частини. Усі зміни, внесені у вирок, повинні бути викладені чітко і ясно, щоб не виникало сумнівів при виконанні судових рішень.

Проте, як убачається з матеріалів справи, апеляційний суд при розгляді справи щодо ОСОБА_6 в апеляційному порядку не в повній мірі дотримався усіх вимог і положень закону.

Так, в описово-мотивувальній частині ухвали апеляційний суд зазначив про необхідність виключення з обвинувачення ОСОБА_6, визнаного доведеним судом першої інстанції, епізоду щодо заподіяння легких тілесних ушкоджень ОСОБА_12 У той же час резолютивна частина ухвали не містить рішення суду щодо цього епізоду.

Крім того, в резолютивній частині ухвали апеляційний суд зазначив про скасування вироку щодо ОСОБА_6 за ч.1 ст. 129 КК України, закриття справи у цій частині, та залишення у решті вироку без зміни.

У той же час, вироком суду першої інстанції на підставі ст. 70 КК України ОСОБА_6 призначено покарання за сукупністю злочинів, передбачених ч.1 ст. 115, ч.1 ст. 125 та ч.1 ст. 129 КК України.

За таких обставин, скасувавши вирок в частині засудження ОСОБА_6 за ч.1 ст. 129 КК України та закривши справу в цій частині, апеляційний суд в ухвалі мав зазначити за сукупністю яких злочинів та до якого покарання засуджено винного, проте і цього рішення оскаржувана ухвала не містить.

Отже, колегія суддів вважає, що ухвала апеляційного суду щодо ОСОБА_13 підлягає скасуванню з направленням справи на новий апеляційний розгляд, під час якого необхідно усунути вказані недоліки, повно і всебічно перевірити всі доводи поданих на вирок місцевого суду апеляцій та постановити рішення з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону.

Керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України, -

касаційні скарги засудженого ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_5 задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 9 липня 2009 року щодо ОСОБА_6 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.