405/949/14-к Про ухвалення виправдовувального вироку - 07.06.2018 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді провадження в апеляційній інстанції, на вирок Ленінського районного суду м. Кіровограда від 30 грудня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 24 травня 2017 року за обвинуваченням

ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. ПідлісногоОлександрівського району Ківоградської області, жителя АДРЕСА_1, несудимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК,

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Ленінського районного суду м. Кіровограда від 30 грудня 2014 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 4 ст. 368 КК за відсутності в його діях складу кримінального правопорушення.

Відповідно до обвинувального акта ОСОБА_1 обвинувачувався у тому, що він, будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, обіймаючи посаду начальника управління технічного нагляду, охорони праці та пожежної безпеки Державної інспекції сільського господарства в Кіровоградській області, у 2013 році в результаті вимагання неправомірної вигоди для себе за вчинення в інтересах третьої особи дії з використанням наданої йому влади чи службового становища одержав неправомірну вигоду від декількох осіб, а саме:

- 27 березня 2013 року приблизно о 09.47 від ОСОБА_2 за вирішення питання щодо заміни посвідчення тракториста-машиніста старого зразка на таке ж посвідчення нового зразка для ОСОБА_3 - 1000 грн;

- того ж дня повторно приблизно об 11.45 год. від ОСОБА_4 за сприяння у знятті з обліку належних останньому чотирьох одиниць сільськогосподарської техніки та переоформлення їх у власність ОСОБА_5- 500 дол. США (за курсом Національного бланку України на той час - 4 000 грн),

- 25 квітня приблизно о 17.33 год. від ОСОБА_6 за проходження техогляду сільськогосподарської техніки фермерського господарства "Долевік" та передачу документів про проходження такого огляду - 1200 грн;

- у червні через ОСОБА_7 від ОСОБА_8 за видачу 26 посвідчень тракториста-машиніста для учнів ПТУ № 5 м. Світловодська - 5200 грн (по 200 грн за кожне посвідчення);

- 19 жовтня 2013 року від ОСОБА_9 за безперешкодне проходження технічного огляду транспортними засобами, які належать ТзОВ "Вікторія-Феліз", 10 талонів на бензин А95 торгівельної марки "Авіас" на 20 л кожен, що у грошовому еквіваленті становило 2080 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 24 травня 2017 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 змінено: виключено з мотивувальної частини вироку посилання суду про виправдання ОСОБА_1 за недоведеністю його вини у скоєнні інкримінованого правопорушення, зазначивши, що останній підлягає виправданню за відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 368 КК України. У решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме незаконне, на думку прокурора, виправдання ОСОБА_1, просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції.

Позиції інших учасників судового провадження

У судовому засіданні прокурор частково підтримав касаційну скаргу прокурора та просив скасувати лише ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Мотиви Суду

Заслухавши суддю доповідача, пояснення прокурора, який частково підтримав касаційну скаргу, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд дійшов висновку, що касаційна скарга прокурора не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2ст. 433 КПКУкраїни суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Положеннями ст. 370 КПК Українипередбачено, що судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Стаття 374 КПК Українивизначає вимоги до змісту вироку суду, в тому числі і виправдувального. Так, у разі визнання особи виправданою у мотивувальній частині вироку зазначаються формулювання обвинувачення, яке пред'явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення. У резолютивній частині виправдувального вироку зазначаються прізвище, ім'я та по батькові обвинуваченого, рішення про визнання його невинуватим у пред'явленому обвинуваченні та його виправдання.

Відповідно до вимог ч. 1ст. 373 КПК Українивиправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 374 КПК Українимотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, яке пред'явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.

За змістом цієї норми закону в мотивувальній частині виправдувального вироку мають бути викладені результати дослідження, аналізу та оцінки доказів у справі, як тих, що були зібрані стороною захисту так і тих, що зібрані стороною обвинувачення, в тому числі і поданих у судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що ухвалюючи виправдувальний вирок щодо ОСОБА_1, обвинуваченого у вчиненні злочин, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК, суд дотримався зазначених вимог закону.

Як убачається з вироку, у ньому викладено формулювання обвинувачення, пред'явленогоОСОБА_1 за ч. 4 ст. 368 КК визнаного судом недоведеним, підстави його виправдання із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.

Ухвалюючи виправдувальний вирок, суд першої інстанції у судовому засіданні, відповідно до вимог кримінального процесуального закону, перевірив зібрані на досудовому слідстві докази винуватості виправданого, на які посилалися органи досудового розслідування та, згідно зі ст. 94 КПК України, оцінив їх з точки зору допустимості, належності, достовірності та достатності, надав належну оцінку як окремим доказам, так і їх сукупності, навів детальний аналіз досліджених доказів.

Зокрема, свої висновки суд першої інстанції керуючись законом, оцінив всі докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для ухвалення виправдувального вироку. Обґрунтував, дослідивши і проаналізувавши, зокрема й показання ОСОБА_1, який вину не визнав, пояснив, що жодних грошей ні від кого не вимагав та не отримував.

Згідно ч. 2 ст. 17 КПК ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Статтею 23 КПК закріплено, що суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Зі змісту вироку суду першої інстанції вбачається, що, дослідивши докази зібрані по даному кримінальному провадженню, суд прийшов до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад кримінального правопорушення, передбачений ч. 4 ст. 368 КК України, оскільки стороною обвинувачення не доведено об'єктивну і суб'єктивну сторону даного правопорушення.

Зокрема, суд першої інстанції встановив, що стороною обвинувачення в судовому засіданні не доведено обов'язкову ознаку одержання неправомірної вигоди, а саме те, що ОСОБА_1, як службовою особою, отримувались гроші та талони на бензин за виконання якої-небудь дії в інтересах того хто надавав неправомірну вигоду чи в інтересах третьої особи. Так, зміст вироку свідчить, що в судовому засіданні суду першої інстанції не встановлено факту одержання неправомірної вигоди ОСОБА_1 від: ОСОБА_3, ОСОБА_10, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, крім того не вилучено й предметів вказаного злочину.

Перевіркою матеріалів провадження виявлено, що на підставі ухвали слідчого судді Апеляційного суду Кіровоградської області за ОСОБА_1 здійснювався аудіо - відеоконтроль. Досліджені в судовому засіданні суду першої та апеляційної інстанції відеозаписи не підтвердили факту отримання грошей та інших цінностей від вищевказаних осіб.

Також, суд першої інстанції встановив, що стороною обвинувачення не доведено суб'єктивну сторону одержання неправомірної вигоди, поєднану з вимаганням такої вигоди. Зокрема, не встановлено створення ОСОБА_1 умов, за яких вищевказані особи змушені були погодитись та дати йому неправомірну вигоду з метою запобігання шкідливим наслідкам щодо своїх законних прав та інтересів.

Як встановив суд першої інстанції, всі заявники звернулись із заявами до міліції після затримання ОСОБА_1 і майже через шість місяців після проведення останніх негласних слідчих (розшукових) дій (т.1 а.с.128-198). Так, ОСОБА_3 подав заяву до органів внутрішніх справ після затримання ОСОБА_1 - 26.11.2013 р. (т.2 а.п.9), ОСОБА_2 подала заяву 26.11.2013 р. (т. 2 а.п. 10), ОСОБА_8 подав заяву 26.11.2013 р. (т.2 а.п. 31), ОСОБА_7 подав заяву 27.11.2013 р. (т.6 а.п. 28), ОСОБА_11 подав заяву 28.11.2013 р. (т.3 а.п.108), ОСОБА_6 подав заяву 04.12.2013 р. (т. 3 а.п. 151), ОСОБА_12 подав заяву 28.11.2013 р. ( т. 3 а.п. 2). Крім того, дані заяви не були зареєстровані належним чином. Вказане, у сукупності з іншими наведеними обставинами, які фактично виправдовують ОСОБА_1 дає підстави для розумних сумнівів, як щодо факту передачі неправомірної вигоди так і щодо її вимагання ОСОБА_1

З урахуванням викладених обставин, за наслідками судового розгляду, стороною обвинувачення не було доведено належними та допустимими доказами причетність обвинуваченого ОСОБА_1 до вчинення кримінального правопорушення, його винуватість, протиправність дій, а також те, що в діях обвинуваченого ОСОБА_1 є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК, у зв'язку із чим, на підставі ст. 373 КПК суд першої інстанції прийшов до висновку про ухвалення виправдувального вироку.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає, що у зв'язку з зазначеним, суд дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність вчинення кримінальних правопорушень ОСОБА_1

Суд апеляційної інстанції, розглянувши апеляційну скаргу прокурора, відповідно до вимог ст. 419 КПК України, належним чином перевірив всі її доводи та прийняв правильне рішення про обґрунтованість виправдання ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 368 КК.

Посилання прокурора на невідповідність змісту ухвали суду апеляційної інстанції вимогам ст. 419 КПК України колегія суддів вважає безпідставними. Суд апеляційної інстанції, розглянувши апеляційну скаргу прокурора належним чином перевірив всі її доводи та прийняв правильне рішення про обґрунтованість вироку суду першої інстанції та виправдання ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 368 КК. З наведеними у ній висновками погоджується і суд касаційної інстанції. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України, її законність сумнівів у колегії суддів не викликає.Перегляд кримінального провадження в апеляційному порядку здійснювався відповідно до вимог кримінального процесуального закону.

Таких істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були б підставами для скасування оскарженої ухвали апеляційного суду колегією суддів не встановлено, а тому в задоволенні касаційної скарги прокурора слід відмовити.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, пунктом 4 параграфу 3 розділу 4 Закону України № 2147-VIIIвід 03 жовтня 2017 року,

Вирок Ленінського районного суду м. Кіровограда від 30 грудня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 24 травня 2017 року щодо ОСОБА_1залишити без зміни, акасаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді провадження в апеляційній інстанції, - без задоволення.