Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 25 лютого 2010 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_4 на вирок Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 29 квітня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 липня 2009 року.

Вироком Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 29 квітня 2009 року

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

раніше судимого 25.02.2008 року Магдалинівським

районним судом Дніпропетровської області

за ч. 1 ст. 164 КК України на 2 роки обмеження

волі та звільненого від відбування покарання

з іспитовим строком на 1 рік на підставі

ст. 75 КК України,

засуджено за ч. 2 ст. 164 КК України до обмеження волі на 2 роки.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків ОСОБА_4 остаточно призначено 2 роки 6 місяців обмеження волі.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 липня 2009 року вирок залишено без зміни.

ОСОБА_4 визнано винним у тому, що він за рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 1 червня 2005 року повинен був виплачувати аліменти на утримання своєї доньки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, але він з 18.08.2008 року по 19.02.2009 року ухилявся від сплати встановлених рішенням суду аліментів на утримання доньки ОСОБА_6.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_4 порушує питання про скасування судових рішень та просить закрити провадження у справі. Зазначає, що сплатив борг по аліментам до розгляду справи апеляційним судом і таким чином, на його думку, в його діях відсутній склад злочину.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає.

Висновки суду щодо винності ОСОБА_4 у вчиненому злочині грунтуються на зібраних та ретельно перевірених у судовому засіданні доказах, а саме показаннях самого засудженого ОСОБА_4 про те, що він, дійсно ухилявся від сплати аліментів на утримання своєї доньки; показаннях потерпілої ОСОБА_5 про те, що ОСОБА_4 тривалий час не сплачував аліменти на утримання доньки ОСОБА_6 і почав сплачувати тільки після порушення кримінальної справи та іншими доказами у справі (виконавчим листом від 1.06.2005 року, виданим Магдалинівським районним судом Дніпропетровської області, копіями попередження ДВС Магдалинівського району про відповідальність за злісне ухилення від сплати аліментів, розрахунком заборгованості ОСОБА_4 по оплаті аліментів).

Посилання засудженого на те що він сплатив заборгованість по аліментам до розгляду справи апеляційним судом і таким чином провадження по справі щодо нього слід закрити безпідставні, оскільки на момент порушення кримінальної справи щодо нього в його діях був наявний склад злочину, передбачений ч. 2 ст. 164 КК України.

Апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що вирок суду першої інстанції є законним і обгрунтованим.

Кваліфікація злочинних дій ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 164 КК України є правильною

Покарання призначене з урахуванням обставин справи, тяжкості злочину та особи засудженого, а тому є справедливим і відповідає вимогам кримінального закону.

За таких обставин підстав для призначення справи до касаційного розгляду з повідомленням зазначених у ст. 384 КПК України осіб не вбачається.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

у задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_4 відмовити.