286/2571/16-к Про керування автомобілем у стані алкогольного сп'яніння внаслідок чого сталося зіткнення керованого транспортного засобу з деревом, внаслідок чого пасажирка автомобіля отримала тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, а пасажир отримав тяжкі тілесні ушкодження, від яких помер у лікарні - 07.06.2018 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_1, потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на вирок Апеляційного суду Житомирської області від 25 січня 2017 року у кримінальному провадженні № 12016060250000507 за обвинуваченням

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Овруцького районного суду Житомирської області від 01 листопада 2016 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку тривалістю 2 роки та покладено на нього обов'язки, передбачені п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України.

Вироком Апеляційного суду Житомирської області від 25 січня 2017 року апеляційну скаргу прокурора задоволено частково. Вирок місцевого суду в частині призначеного ОСОБА_1 покарання скасовано та постановлено новий вирок, яким ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 286 КК України призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки. У решті вирок залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 17 липня 2016 року, близько 14 години, в порушення п. 2.9 ПДР (1306-2001-п) України, керуючи в стані алкогольного сп'яніння технічно справним автомобілем марки MERCEDES-BENZ Е-260, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, рухався в напрямку м. Овруч автодорогою сполученням Овруч - Словечне. Неподалік с. Піщаниця Овруцького району, порушуючи вимог п.12.1 ПДР (1306-2001-п) України не врахував дорожні умови, не обрав безпечну швидкість руху з урахуванням дорожньої обстановки та свого стану алкогольного сп'яніння, не впорався з керуванням автомобіля, внаслідок чого виїхав за межі проїзної частини дороги, де сталося зіткнення керованого ним транспортного засобу з деревом. Внаслідок ДТП пасажир автомобіля ОСОБА_3 отримала тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, а пасажир ОСОБА_4 отримав тяжкі тілесні ушкодження, від яких ІНФОРМАЦІЯ_2 помер у лікарні.

Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить змінити постановлений відносно нього вирок апеляційного суду та на підставі ст. 75 КК України звільнити його від відбування призначеного основного покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку 2 роки. Засуджений вказує, що при призначенні йому покарання апеляційний суд формально вказав на дані про його особу та обставини, що пом'якшують покарання, але фактично не врахував їх, рішення суду не вмотивоване. Зазначає, що він щиро розкаявся, відшкодував шкоду, потерпілими є його дружина та мати загиблого товариша, вони не наполягають на суворому покаранні. Дружина перебуває у декретній відпустці, тому він є єдиним годувальником сім'ї, його виправлення можливе без ізоляції від суспільства.

У касаційних скаргах потерпіла ОСОБА_3 та ОСОБА_2 просять змінити постановлений відносно засудженого вирок апеляційного суду та на підставі ст. 75 КК України звільнити його від відбування призначеного основного покарання з випробуванням.

Позиції інших учасників судового провадження

На касаційні скарги прокурор подав заперечення, у якому просив залишити їх без задоволення, а вирок апеляційного суду - без зміни.

Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення касаційних скарг.

Мотиви суду

Відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах касаційної скарги. Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 та кваліфікація його дій у касаційному порядку не оскаржуються. При розгляді доводів, наведених у касаційних скаргах засудженого та потерпілих, колегія суддів виходить із фактичних обставин справи, встановлених судом.

Згідно з вимогами ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного й обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Доводи скаржників про необґрунтованість призначення ОСОБА_1 апеляційним судом покарання у виді реального позбавлення волі є безпідставними.

Загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї з форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування. Завданням такої форми є виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин провадження, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст. 75 КК України, і за змістом якої суд може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням лише у випадку, якщо при призначенні покарання певного виду й розміру, суд, урахувавши тяжкість злочину, особу винного та інші обставини провадження, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання. У разі обрання покарання у виді позбавлення волі це рішення має бути умотивовано у вироку.

Суд апеляційної інстанції, призначаючи покарання ОСОБА_1, при виборі заходу примусу та порядку його відбування разом зі ступенем тяжкості вчиненого злочину врахував дані про особу засудженого та усі інші обставини, які відповідно до положень КК України (2341-14) , у тому числі статей 66, 67 цього Кодексу, впливають на вибір заходу примусу та порядок його відбування.

Так, мотивуючи призначення покарання ОСОБА_1, суд апеляційної інстанції зазначив, що засуджений уперше притягується до кримінальної відповідальності, характеризується позитивно за місцем проживання, працює, має на утриманні малолітню дитину. Також суд обґрунтовано врахував те, що ОСОБА_1 вчинив тяжкий злочин у стані алкогольного сп'яніння, що є обставиною, яка обтяжує покарання, взяв до уваги наслідки вчиненого злочину - загибель однієї людини та травмування іншої. За таких обставин суд дійшов умотивованого висновку про неможливість виправлення винного без реального відбування призначеного йому основного покарання у виді позбавлення волі.

Крім того, апеляційний суд урахував щире каяття винного та відшкодування ним заподіяних кримінальним правопорушенням збитків, думку потерпілих, а тому призначив покарання у мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч. 2 ст. 286 КК України з позбавленням права керувати транспортними засобами.

Врахування одних і тих же обставини справи як таких, що дають підстави для призначення у мінімальному розмірі, так і положень ст. 75 цього Кодексу і звільнення від відбування покарання з випробуванням є недостатнім. Застосування звільненням від покарання з випробуванням за вчинення тяжкого злочину, має мати для цього достатні підстави, яких Суд не вбачає.

Рішення апеляційного суду належним чином мотивоване у вироку. Призначене покарання відповідає вимогам статей 50, 65 КК України, засадам справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, є необхідним і достатнім для виправлення винного і попередження нових злочинів.

Урахувавши наведене, колегія суддів дійшла висновку, що підстав для задоволення касаційних скарг немає. У зв'язку із цим та керуючись статтями 434, 436 КПК України,п. 15 розділу ХІ "Перехідні положення" КПК (4651-17) (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII), колегія суддів вважає за необхідне залишити судове рішення без зміни.