Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 23 лютого 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, і касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на вирок апеляційного суду Чернівецької області від 20 жовтня 2009 року щодо ОСОБА_5,

вироком Садгірського районного суду м. Чернівців від 9 червня 2009 року

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянин України, такий,

що не судився,

був засуджений до позбавлення волі:

- за ч. 2 ст. 286 КК України на три роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на три роки;

- за ч. 1 ст. 135 КК України на два роки;

- за ч. 2 ст. 296 КК України на два роки шість місяців.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_5 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на три роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на три роки.

Цим вироком постановлено стягнути з ОСОБА_5 на користь потерпілих ОСОБА_6 101154 гривні і ОСОБА_7 240 000 гривень матеріальної та моральної шкоди.

Цим же вироком постановлено стягнути з ОСОБА_5 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Чернівецькій області 3407 грн. 45 коп. судових витрат.

Доля речових доказів судом вирішена відповідно з положеннями ст. 81 КПК України.

Цим же вироком засуджений також ОСОБА_8 і ОСОБА_9 за ч. 2 ст. 296 КК України на два роки шість місяців позбавлення волі кожний зі звільненням відповідно до ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням упродовж дворічного іспитового строку з покладенням на кожного обов’язків, передбачених пунктами 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України, вирок щодо яких у касаційному порядку не оскаржується.

ОСОБА_5 цим вироком визнаний винним і засуджений за злочини, які він вчинив за таких обставин.

7 червня 2008 року о 3-ій годині 10 хвилині ОСОБА_5, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, керував автомобілем "Мазда-323 F" з реєстраційним НОМЕР_1. Рухаючись по вулиці Галицький шлях в напрямку вулиці Коломийської в м. Чернівці, порушив вимоги п. п. 2.1 "а", 2.3 "б", 2.9 "а", 10.1, 10.2 Правил дорожнього руху, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем "ВАЗ-21099" під керуванням водія ОСОБА_7, який рухався в зустрічному напрямку по своїй смузі руху.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажиру автомобіля "ВАЗ-21099" ОСОБА_15 були заподіяні тілесні ушкодження, від яких вона померла на місці події, а його водієві ОСОБА_7 – тілесні ушкодження середньої тяжкості.

Після вчинення дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_5 не переконався в тому, що потерпілий ОСОБА_7 перебуває в безпечному для життя стані, не надав йому необхідної допомоги, з місця події зник, поставивши в такий спосіб потерпілого в небезпечний для життя стан.

26 червня 2008 року о 6 годині ранку ОСОБА_5 та засуджені в цій же справі ОСОБА_8 і ОСОБА_9 у стані алкогольного сп’яніння знаходилися біля тролейбусної зупинки, що неподалік стадіону "Мальва" в м. Чернівці. Грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, вони, використовуючи малозначний привід, пристали до раніше незнайомого їм ОСОБА_11 і побили його, заподіявши легкі тілесні ушкодження.

На вирок місцевого суду були подані апеляції потерпілих ОСОБА_7 і ОСОБА_6 та прокурора, в яких порушувалось питання про скасування судового рішення в частині призначеного ОСОБА_5 покарання внаслідок його м’якості і постановлення нового вироку з призначенням більш суворого покарання.

У апеляції захисника ОСОБА_12 йшлося про скасування вироку через однобічність та неповноту досудового слідства і направлення справи на додаткове розслідування.

Розглядаючи справу щодо ОСОБА_5 за апеляціями потерпілих, прокурора і захисника, апеляційний суд вирок Садгірського районного суду м. Чернівців від 9 червня 2009 року змінив, (а не скасував, як то вимагає п. 2 ч. 1 ст. 366 КПК України) і призначив ОСОБА_5 покарання: за ч. 2 ст. 286 КК України п’ять років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на три роки, за ч. 1 ст. 135 КК України два роки позбавлення волі і за ч. 2 ст. 296 КК України три роки позбавлення волі, а на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів визначив йому остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на п’ять років з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на три роки.

Апеляція захисника залишена без задоволення.

На вирок апеляційного суду внесено касаційне подання прокурором та подано касаційну скаргу засудженим, в яких:

- прокурор порушує питання про скасування вироку і направлення справи на новий апеляційний розгляд через істотне порушення судом апеляційної інстанції вимог кримінально-процесуального закону, яке пов’язане з порушенням права ОСОБА_5 на захист. Своє прохання обгрунтовує тим, що суд розглянув апеляції, в яких ставилось питання про погіршення становища засудженого, і призначив ОСОБА_5 більш суворе покарання без його участі в судовому засіданні, що є відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 370 КПК України безумовною підставою для скасування вироку;

- засуджений ОСОБА_5 просить вирок скасувати, а справу направити на нове розслідування через однобічність та неповноту досудового слідства, внаслідок яких залишилися нез’ясованими такі обставини, з’ясування яких мало мати істотне значення для правильного вирішення справи. Зокрема, посилається на те, що досудовим слідством неправильно встановлені обставини виникнення дорожньо-транспортної пригоди, не враховано, що аварійна ситуація була створена самим потерпілим ОСОБА_7, який виїхав своїм автомобілем з причепом на смугу руху керованого ним автомобіля. Заперечує також наявність в його діях складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 135 КК України, оскільки сам був травмований і через це надати допомогу можливості не мав.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який касаційне подання підтримав і вважав за необхідне вирок суду апеляційної інстанції скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних подання і скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційне подання прокурора підлягає задоволенню, а касаційна скарга засудженого – частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 354, ч. 2 ст. 358 КПК України засуджений, його законний представник підлягають обов’язковому виклику в апеляційний суд, якщо в апеляції ставиться питання про погіршення його становища.

Розглядаючи справу щодо ОСОБА_5 за апеляціями потерпілих ОСОБА_7 і ОСОБА_6 та прокурора, в яких порушувалось питання про погіршення становища засудженого, суд апеляційної інстанції не вжив заходів по доставці останнього в судове засідання і в його відсутність вирок місцевого суду в частині призначення покарання скасував, а не змінив, як про це зазначено в тексті, та постановив свій вирок, яким ОСОБА_5 призначив більш суворе покарання, чим істотно порушив вимоги кримінально-процесуального закону, що відповідно до ч. 2 п. 3 ст. 370 КПК України є безумовною підставою для скасування вироку і направлення справи на новий апеляційний розгляд, оскільки таке порушення пов’язане з обмеженням права засудженого на захист.

Наявна у справі заява ОСОБА_5, в якій він просив (дослівно) "не вивозити… на слухання справи в зв’язку з особистими причинами", не звільняла суд апеляційної інстанції від вжиття заходів для забезпечення його участі в судовому засіданні (т. 2, а.с. 560).

При новому апеляційному розгляді справи суду необхідно забезпечити участь ОСОБА_5 у засіданні суду, обговорити наведені в апеляціях потерпілих і прокурора доводи як про м’якість призначеного засудженому покарання, так і доводи апеляції захисника про однобічність і неповноту досудового слідства, необґрунтованість засудження його підзахисного за ч. 1 ст. 135 КК України та прийняти в справі законне й обґрунтоване судове рішення, навівши в ньому докладні мотиви на його обґрунтування, чого не зробив суд, постановляючи за результатами розгляду апеляцій вирок, який скасовується.

Керуючись ст. 394, 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, задовольнити, а касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5 задовольнити частково.

Вирок апеляційного суду Чернівецької області від 20 жовтня 2009 року щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд у той же суд, але в іншому складі суду.