Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м.Київ 23 лютого 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, та касаційною скаргою потерпілих ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на судові рішення відносно ОСОБА_3.

Вироком Вінницького районного суду Вінницької області від 3 грудня 2008 року

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянин України, не судимий,

засуджений за ст. 286 ч.2 КК України на 3 роки 4 місяці позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки.

Задоволено цивільний позов і стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 і ОСОБА_2 9550 грн. матеріальної шкоди і 97284 грн. моральної шкоди.

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 26 березня 2009 року вирок залишено без зміни.

ОСОБА_3 визнаний винуватим у тому, що він у ніч на 23 березня 2008 року, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, керуючи технічно справним автомобілем ВАЗ-2108, д.н.з.НОМЕР_1, та рухаючись по автодорозі сполученням с.Побережне – с.Степанівка Вінницького району, порушив вимоги п.п.2.9, 10.1, 11.2, 12.3. Правил дорожнього руху України, зіткнувся на зустрічній смузі руху з мотоциклом "МТ" під керуванням гр.ОСОБА_4, що спричинило смерть потерпілого.

У касаційному поданні прокурор просить скасувати судові рішення через істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону, а саме ст. 299 КПК України, та надмірну м’якість призначеного покарання і направити справу на новий судовий розгляд, посилаючись на те, що Недоход не визнав своєї вини, скоїв у стані алкогольного сп’яніння тяжкий злочин, що спричинив смерть людини, потерпілі просили покарати його більш суворо.

У касаційній скарзі потерпілі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 теж просять скасувати судові рішення і направити справу на новий судовий розгляд у зв’язку з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, а саме ст.ст. 365, 377 КПК України, і надмірною м’якістю основного і додаткового покарання. При цьому посилаються на те, що місцевий суд безпідставно врахував визнання ОСОБА_3 своєї вини і позитивні характеристики, не вказав, у чому полягає його ставлення до вчиненого злочину, не врахував поведінку засудженого після скоєння злочину, а апеляційний суд формально підійшов до розгляду їхньої апеляції та необґрунтовано залишив її без задоволення.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи подання і скарги, колегія суддів вважає, що касаційне подання прокурора і касаційна скарга потерпілих задоволенню не підлягають.

При обранні покарання для ОСОБА_3 суд врахував конкретні обставини даної справи, обставини, що впливають на покарання, дані про особу засудженого, наслідки злочину та ступінь його тяжкості, а також думку потерпілих і державного обвинувача про міру покарання, та призначив підсудному основне покарання в межах санкції ч.2 ст. 286 КК України, яке визначив відбувати реально, а також додаткове покарання в межах, наближених до максимальних. Колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_3 покарання є достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів, та не вбачає підстав для скасування судових рішень з метою обтяження покарання для засудженого.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б перешкодили суду постановити законні й обґрунтовані рішення та вимагали скасування їх у касаційному порядку, не встановлено.

За наведених обставин, колегія суддів не вбачає підстав для призначення даної справи до касаційного розгляду з метою скасування судових рішень відносно ОСОБА_3, із мотивів, наведених у касаційному поданні прокурора та касаційній скарзі потерпілих.

Керуючись ст. 394 КПК України, -

відмовити в задоволенні касаційного подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, та касаційних скарг потерпілих ОСОБА_1 і ОСОБА_2.