Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 18 лютого 2010 року кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_3 на постановлені щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_3 судові рішення.

Вироком Першотравневого районного суду м. Чернівці від 4 грудня 2008 року засуджено:

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, неодноразово судимого, останній раз вироком Глибоцького районного суду Чернівецької області від 21 квітня 2005 року за ч. 3 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 71 КК України на три роки один місяць позбавлення волі,

та

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_2, неодноразово судимого, останній раз вироком Шевченківського районного суду м. Чернівці від 28 грудня 2006 року за ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК України на один рік позбавлення волі,

за ч. 3 ст. 185 КК України на чотири роки позбавлення волі, ч. 3 ст. 357 КК України на два роки обмеження волі кожного.

На підставі ст. 70 КК України ОСОБА_1 та ОСОБА_3 остаточно призначено чотири роки позбавлення волі кожному.

За ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України ОСОБА_1 та ОСОБА_3 виправдано.

Цим вироком також засуджено ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 357 КК України, судові рішення щодо якого не оскаржуються.

Ухвалою апеляційного суду Чернівецької області від 28 квітня 2009 року вирок у частині виправдання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України скасовано й справу направлено на додаткове розслідування, в решті вирок залишено без змін.

ОСОБА_3 та ОСОБА_1 визнано винуватими у тому, що вони у стані алкогольного сп’яніння групою осіб за попередньою змовою між собою та ОСОБА_4 27 квітня 2008 року, коли останній разом із ОСОБА_1 заволоділи ключами ОСОБА_5 від квартири АДРЕСА_1, о 21 год. цього ж дня проникли у вказану квартиру, звідки повторно таємно викрали майно ОСОБА_5 на загальну суму 11 405 грн., а також заволоділи її та ОСОБА_6 особистими важливими документами.

За змістом касаційної скарги ОСОБА_1, посилаючись на безпідставність засудження з огляду на те, що вирок суду ґрунтується, зокрема, на недостовірних показаннях ОСОБА_4, а також на показаннях допитаного у суді як свідка слідчого ОСОБА_7, що є істотним порушенням вимог кримінально – процесуального закону, просить судові рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

У касаційній скарзі та доповненнях захисник ОСОБА_2 звертає увагу на те, що вирок у частині засудження ОСОБА_3 ґрунтується на необ’єктивно оцінених судом доказах, на неналежне виконання судом першої інстанції вимог ст. 354 КПК України, оскільки не повідомив її про дату й час апеляційного розгляду справи, а також на порушення апеляційним судом права на захист ОСОБА_3, який розглянув справу без участі захисника засудженого.

Просить судові рішення скасувати, а справу щодо ОСОБА_3 закрити.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи касаційних скарг й доповнень, колегія суддів уважає, що вони не підлягають задоволенню.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованих злочинів ґрунтуються на належним чином оцінених та перевірених у судовому засіданні доказах, і є обґрунтованими.

Так, засуджений ОСОБА_1 у суді визнав, що ввечері 27 квітня 2008 року у дворі будинку АДРЕСА_1 перебував разом із ОСОБА_4, де вони познайомилися із ОСОБА_5 На певний час ОСОБА_4 відлучався, а повернувся вже з ОСОБА_3, в обох були сумки з речами й вони йому розповіли, що обікрали квартиру ОСОБА_5 Після того вони ще раз усі троє поверталися у квартиру потерпілої, однак у загальному коридорі квартири побачили сусідку та втекли.

З показань ОСОБА_8 у суді вбачається, що вона ввечері 27 квітня 2008 року, вийшовши у коридор своєї квартири, побачила незнайомого чоловіка та позаду нього ще двох, які почали тікати. На підлозі вона виявила сумку з чужими речами, а також помітила, що двері сусідньої квартири ОСОБА_5 відчинені, сусідів немає вдома, після чого вона зателефонувала до міліції. Окрім того, вказала, що впізнала ОСОБА_9 як чоловіка, якого бачила у своїй квартирі.

Засуджений ОСОБА_4 у ході досудового слідства визнав свою винуватість у таємному заволодінні майном ОСОБА_5 та особистими важливими документами, стверджуючи, що вчинив указані злочини разом із ОСОБА_3 та ОСОБА_1, на очних ставках, із якими він також підтвердив такі свої показання.

У суді ОСОБА_4 визнав винуватість частково, проте у своїх показаннях викрив ОСОБА_1 у вчиненні вказаних злочинів, стверджуючи, що вчинив злочини разом з останнім.

Свідок ОСОБА_7 у суді стверджував, що, перебуваючи ввечері 27 квітня 2008 року біля під’їзду будинку АДРЕСА_1, бачив там трьох чоловіків із сумками з речами, якими, як встановлено в подальшому, є ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_4

Суд правомірно обґрунтував висновок про доведеність винуватості ОСОБА_1 та ОСОБА_3 наведеними доказами, підстав вважати їх недостовірними чи недостатніми не встановлено.

Позбавлені підстав посилання у касаційній скарзі засудженого ОСОБА_1 на те, що вирок ґрунтується на недопустимих доказах, зокрема, показаннях допитаного у якості свідка слідчого ОСОБА_7, який брав участь у розслідуванні даної кримінальної справи.

Перевіркою матеріалів справи виявлено, що після встановлення причетності ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до вчинення крадіжки з квартири ОСОБА_5, кримінальну справу із провадження слідчого ОСОБА_7 передано іншому слідчому.

Не заслуговують на увагу твердження захисника ОСОБА_2 про те, що суд безпідставно не врахував показання свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11, які підтверджують алібі ОСОБА_3

Суд відповідно до вимог ст. 334 КПК України, навівши докладні мотиви такого рішення, обґрунтовано оцінив їх показання завідомо неправдивими і одночасно з винесенням вироку окремою постановою порушив перед прокурором питання про притягнення вказаних осіб до відповідальності.

Таким чином, суд законно й обґрунтовано засудив ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 357 КК України. Призначене їм покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України.

Істотних порушень вимог кримінально – процесуального закону, які є підставою для скасування судових рішень, не встановлено.

Неспроможними є доводи касаційної скарги ОСОБА_2 про порушення судом права засудженого ОСОБА_3 на захист.

Перевіркою матеріалів справи встановлено, що після надходження апеляцій районний суд відповідно до вимог ст. 354 КПК України повідомив усіх учасників процесу, в тому числі й захисника ОСОБА_2 за вказаною нею адресою, про дату розгляду справи в апеляційному суді.

За змістом ст. 362 КПК України не є перешкодою для розгляду справи неявка учасників процесу на засідання суду апеляційної інстанції, зокрема, захисника, окрім випадків, передбачених ст. 45 КПК України, коли його участь є обов’язковою. По даній справі передбачені законом підстави обов’язкової участі захисника ОСОБА_3 у суді апеляційної інстанції відсутні.

На підставі наведеного та керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів –

відмовити в задоволенні касаційних скарг засудженого ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_2