345/2906/14-к Про умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, скоєне під час сварки з потерпілим на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин - 24.05.2018 Прийняття

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисника Клюби П. Р., який діє в інтересах засудженого ОСОБА_2 та прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні в суді апеляційної інстанції, на вирок Апеляційного суду Івано-Франківської області від 17 лютого 2017 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014090170000340, за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. СтарийУгринів Калуського району Івано-Франківської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Калуського районного суду Івано-Франківської області від 25 вересня 2015 року ОСОБА_2 засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки та покладено виконання обов'язків, передбачених пунктами 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

Вироком вирішено питання цивільного позову та речових доказів у провадженні.

Вироком Апеляційного суду Івано-Франківської області від 17 лютого 2017 року вирок суду першої інстанції в частині призначеного ОСОБА_2 покарання скасовано та ухвалено свій, яким ОСОБА_2 засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки. В решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

За обставин, встановлених судом та детально викладених у вироку суду, ОСОБА_2 визнано винуватим у тому, що він, 05 травня 2014 року, приблизно о 22 год., перебуваючи біля приміщення Народного дому, що по вул. П. Мирного, 5, в с. Студінка Калуського району Івано-Франківської області, під час сварки на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин з ОСОБА_3, завдавав йому один удар молотком в лобну ділянку голови, спричинивши йому тяжкі тілесні ушкодження в момент заподіяння.

Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник просить скасувати вирок апеляційного суду і призначити новий розгляд у вказаному суді з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідності призначеного покарання особі засудженого внаслідок суворості. В обґрунтування своїх вимог наводить доводи про те, що апеляційний суд, скасовуючи вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання та постановляючи свій, не в повній мірі врахував конкретні обставини справи та характеризуючи дані ОСОБА_2 Крім того, вважає, що з часу вчинення кримінального правопорушення минув тривалий час і актуальність призначеного покарання у виді обмеження волі минула.

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати вирок апеляційного суду і призначити новий розгляд у вказаному суді з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м'якості. Прокурор зазначає, що апеляційний суд усупереч вимогам ст. 418 КПК Українине мотивував належним чином свого рішення, призначаючи покарання ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 121 КК України із застосуванням ст. 69 КК України, чим допустив істотне порушення вимог ст. 412 КПК України. Крім того, на думку прокурора, рішення апеляційного суду про застосування ст. 69 КК України постановлено без урахування ступеня тяжкості вчиненого злочину, його суспільної небезпечності, усіх даних про особу винного, який вину визнав частково, намагаючись ввести в оману органи досудового слідства та суд і лише в кінці судового розгляду, під впливом беззаперечних доказів, визнав вину повністю.

Під час касаційного розгляду прокурор підтримав касаційну скаргу прокурора та вважав, що є підстави для її задоволення. Також зазначав про необхідність частково задовольнити касаційну скаргу захисника.

Захисник Клюба П.Р. просив задовольнити його касаційну скаргу, а також вважав, що касаційна скарга прокурора не підлягає задоволенню.

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Висновки суду про винуватість ОСОБА_2 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, доведеність цього обвинувачення та кваліфікація діяння за ч. 1 ст. 121 КК України в касаційних скаргах не оскаржується.

Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, суд при виборі покарання зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Статтею 75 КК України визначено, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

При цьому, рішення суду щодо звільнення від відбування покарання з випробуванням має бути належним чином мотивоване.

Як убачається з вироку місцевого суду, при призначенні покарання ОСОБА_2 було враховано ступінь тяжкості вчиненого злочину, що відповідно до ст. 12 КК України класифікується як тяжкий, дані про особу засудженого, який раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, має на утриманні двох неповнолітніх дітей і батьків-пенсіонерів. При вирішенні питання призначення покарання судом визнано обставинами, які пом'якшують покарання - щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування завданих збитків, взято до уваги відсутність у потерпілого претензій матеріального і морального характеру до останнього та думку щодо призначення покарання не пов'язаного з позбавленням волі. Все наведене в своїй сукупності суд розцінив як обставини, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_2 злочину, в зв'язку з чим прийшов до висновку про наявність достатніх підстав для звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України. При цьому, висновок про необхідність звільнення ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням, суд хоча і вказаву вироку, але жодним чином не обґрунтував.

Переглядаючи справу за апеляційною скаргою прокурора апеляційний суд погодився з її доводами та констатував, що призначаючи ОСОБА_2 покарання, місцевий суд безпідставно застосував положення ст. 75 КК України та звільнив засудженого від відбування покарання з випробуванням, оскільки при прийнятті такого рішення не в повній мірі було враховано ступінь тяжкості вчиненого засудженим злочину, дані про особу винного, а також наслідки, які настали в результаті вчинення злочину. Крім того, висновок про можливість застосування положень закону України про кримінальну відповідальність про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд першої інстанції у своєму рішенні належним чином не обґрунтував, обмежившись загальною фразою про можливість застосування положень ст. 75 КК України.

Скасовуючи вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання та постановляючи свій вирок, апеляційний суд призначаючи покарання ОСОБА_2, вважав за можливе призначити йому покарання у виді обмеження волі, прийнявши, при цьому, рішення про застосування положень ст. 69 КК України, урахувавши конкретні обставини вчинення злочину, відсутність претензій матеріального чи морального характеру з боку потерпілого.

Однак з таким рішенням апеляційного суду колегія суддів погодитися не може та вважає його суперечливим за своїм змістом, а також таким, що прийнято без урахування належним чином усіх даних про особу ОСОБА_2 і тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення.

За змістом ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин.

З наведеного слідує, що у кожному випадку застосування ст. 69 КК України суд зобов'язаний у своєму рішення зазначити, які саме обставини справи або дані про особу засудженого він визнає такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і впливають на пом'якшення покарання.

Приймаючи рішення про призначення ОСОБА_2 більш м'якого виду покарання, ніж того, що передбачене санкцією ч. 1 ст. 121 КК України, суд взагалі його не обґрунтував, обмежившись лише перерахуванням обставин, які суд першої інстанції визнав при прийнятті рішення про застосування положень ст. 75 КК України. У вироку апеляційного суду не мотивовано яким чином перераховані дані про особи засудженого істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_2 злочину.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Зокрема, вмотивованим є рішення, в якому наведені належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Колегія суддів вважає, що вирок апеляційного суду не відповідає зазначеним вимогам, а тому підлягає скасуванню як такий, що не відповідає вимогам законності та обґрунтованості.

При цьому, касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню, так як колегія суддів вважає, що саме такий вид покарання як обмеження волі, обраний апеляційним судом є таким, що не відповідає ступеню тяжкості вчиненому кримінальному правопорушенню та особі засудженого.

Що стосується касаційної скарги захисника Клюби П. Р., то в зв'язку з тим, що він не погоджується з вироком апеляційного суду, оскільки вважає, що у суду є достатньо підстав для звільнення засудженого ОСОБА_2 від відбування покарання із застосуванням ст. 75 КК України, з чим не погоджується колегія суддів, вона задоволенню не підлягає.

При новому розгляді, суду апеляційної інстанції необхідно врахувати все зазначене в постанові, належно оцінити відомості про особу винного, обставини, які впливають на призначення покарання і прийняти законне, обґрунтоване й умотивоване рішення, маючи на увазі, що за тих самих даних про особу засудженого та обставин, які пом'якшують покарання, призначення ОСОБА_2 покарання у виді обмеження волі є таким, що не відповідає ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м'якості.