Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянула у судовому засіданні у м. Києві 18 лютого 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Солом’янського районного суду м. Києва від 30 квітня 2009 року,

яким засуджено

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця та мешканця м. Києва, неодноразово

судимого, останній раз 25 квітня 2003 року

Солом’янським районним судом м. Києва

за ч. 3 ст. 152, ч. 2 ст. 153, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 187,

статтями 70, 71 КК України на вісім років позбавлення волі, звільненого 12 березня 2008 року умовно-достроково на два роки шість місяців три дні,

- за ч. 2 ст. 153 КК України на сім років обмеження волі;

- за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 153 КК України на п’ять років позбавлення волі;

- за ч. 3 ст. 152 КК України на вісім років позбавлення волі;

- за ч. 2 ст. 186 КК України на чотири роки позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_5 призначено покарання у виді позбавлення волі строком на дев’ять років.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків ОСОБА_5 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на десять років.

Вирішено питання про речові докази.

ОСОБА_5 визнано винуватим та засуджено за те, що він, будучи раніше засудженим за ч. 3 ст. 152 КК України, 6 жовтня 2008 року приблизно о 6 годині 20 хвилин в стані алкогольного сп’яніння на території дитячого садка, розташованого у будинку № 51-а по вул. Гарматній у м. Києві, із застосуванням фізичного насильства та погрозами його застосування до ОСОБА_6, всупереч її волі, повторно задовольнив з нею свою статеву пристрасть неприродним способом (орогенітальний контакт). Після вчиненого злочину потерпіла ОСОБА_6 повідомила засудженому свій неповнолітній вік.

Того ж дня, приблизно о 7 годині 20 хвилин засуджений в стані алкогольного сп’яніння на території паркової зони НАУ по проспекту Комарова у м. Києві, достовірно знаючи, що ОСОБА_6 неповнолітня, із застосуванням фізичного насильства та погрозами його застосування повторно намагався задовольнити з нею свою статеву пристрасть неприродним способом (аногенітальний контакт), однак свій злочинний умисел не довів до кінця з причин, що не залежали від його волі, оскільки не зміг вступити у статеві зносини неприродним способом через фізіологічну невідповідність.

Продовжуючи свої дії, приблизно о 7 годині 25 хвилин засуджений в стані алкогольного сп’яніння на території зазначеної вище паркової зони, достовірно знаючи, що ОСОБА_6 неповнолітня, із застосування фізичного насильства та погрозами його застосування повторно вступив з ОСОБА_6 в статеві зносини природним способом (гетеросексуальний контакт).

Крім того, 6 жовтня 2008 року приблизно о 6 годині 30 хвилин ОСОБА_5 в стані алкогольного сп’яніння у бесідці наведеного вище дитячого садка із застосуванням фізичного насильства, яке не було небезпечним для життя та здоров’я потерпілої, та погрозами застосування такого насильства повторно відкрито викрав у ОСОБА_6 золотий ланцюжок із золотим кулоном та мобільний телефон марки Самсунг Е-380" вартістю 918 гривень, чим заподіяв потерпілій ОСОБА_7 матеріальну шкоду на загальну суму 2718 гривень.

В апеляційному порядку справа не розглядалася.

У касаційному поданні прокурор, посилаючись на неправильне застосування кримінального закону, просить змінити вирок в частині призначення покарання за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 153 КК України, пом’якшивши його до чотирьох років трьох місяців позбавлення волі. Своє прохання мотивує тим, що суд, призначивши ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 153 КК України покарання у виді позбавлення волі строком на п’ять років, не дотримався вимог ч. 3 ст. 68 КК України.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора, який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду щодо винності ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, за які його засуджено, а також правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 153, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 153, ч. 3 ст. 152, ч. 2 ст. 186 КК України підтверджуються дослідженими та належним чином оціненими судом доказами і у касаційному поданні не оскаржуються.

Доводи прокурора про неправильне застосування кримінального закону при призначенні судом покарання ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 153 КК України є слушними.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 68 КК України за вчинення замаху на злочин строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

Згідно з вироком суду за замах на повторне задоволення статевої пристрасті неприродним способом з неповнолітньою потерпілою ОСОБА_6 засудженому було призначено покарання у виді позбавлення волі строком на п’ять років, у той час, як санкцією ч. 2 ст. 153 КК України передбачено найбільш суровий вид покарання у виді позбавлення волі строком на сім років.

У зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону вирок суду в частині призначення покарання засудженому ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 153 КК України підлягає зміні шляхом зменшення призначеного покарання до чотирьох років восьми місяців позбавлення волі.

На підставі наведеного, керуючись статтями 395, 396 КПК України, колегія суддів, -

Касаційне подання прокурора задовольнити.

Вирок Солом’янського районного суду м. Києва від 30 квітня 2009 року щодо ОСОБА_5 змінити, зменшити призначене йому покарання за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 153 КК України до чотирьох років восьми місяців позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, передбачених ч. 2 ст. 153, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 153, ч. 3 ст. 152, ч. 2 ст. 186 КК України, ОСОБА_5 визначити покарання у виді позбавлення волі строком на дев’ять років.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків ОСОБА_5 визначити остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на десять років.