Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні у м.Києві 18 лютого 2010 року справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи у суді апеляційної інстанції, та касаційною скаргою потерпілого ОСОБА_5 на ухвалу апеляційного суду Одеської області, постановлену у справі за скаргою ОСОБА_6 на постанову про порушення кримінальної справи,

постановою Березівського районного суду Одеської області від 26 квітня 2007 року відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_6 на постанову прокурора Березівського району від 13 червня 2006 року про порушення кримінальної справи за фактом неналежного виконання медичним працівником своїх професійних обов’язків внаслідок недбалого чи несумлінного ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки, за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст. 140 КК України.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 16 квітня 2009 року задоволено апеляцію адвоката ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_6, постанову суду першої інстанції скасовано. Також скасовано постанову прокурора та відмовлено у порушенні кримінальної справи на підставі п.2 ст. 6 КПК України.

У касаційному поданні та касаційній скарзі потерпілого ОСОБА_5 порушується питання про скасування ухвали апеляційного суду та направлення справи на новий апеляційний розгляд у зв’язку з порушенням вимог кримінально-процесуального закону. Скаржники вважають, що апеляційний суд не взяв до уваги наявність у справі достатніх даних для порушення кримінальної справи, а, крім того, вийшов за межі своїх повноважень, розглянувши справу по суті.

Заслухавши доповідь судді Шевченко Т.В., думку прокурора Кравченко Є.С., яка вважала, що касаційне подання та касаційну скаргу необхідно задовольнити, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційного подання та касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вони підлягають задоволенню, а ухвала апеляційного суду скасуванню з направленням справи на новий апеляційний розгляд з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 236-8 КПК України, суд, розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи, повинен перевіряти наявність приводів та підстав для винесення зазначеної постанови, законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення справи, і не вправі розглядати й заздалегідь вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті.

Як убачається з матеріалів справи, суд першої інстанції у своїй постанові послався на те, що досудовим слідством встановлено, що відносно потерпілого ОСОБА_5 були застосовані неправильні методи лікування, які спричинили тяжкі наслідки, а саме, потерпілому заподіяно тяжкі тілесні ушкодження. Скасовуючи цю постанову, апеляційний суд зазначив, що вона суперечить змісту постанови прокурора, якою порушено справу за фактом неналежного виконання медичним працівником своїх професійних обов’язків внаслідок недбалого чи несумлінного ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки. Також апеляційний суд скасував і постанову прокурора, пославшись на те, що на момент порушення кримінальної справи не було встановлено факту неналежного або несумлінного виконання медичним працівником своїх професійних обов’язків, та зазначив, що в матеріалах справи немає даних, які б свідчили про наявність ознак злочину, передбаченого ч.1 ст. 140 КК України, в діях медичного працівника.

Разом з тим, апеляційний суд не взяв до уваги, що кримінальну справу було порушено за заявою потерпілого ОСОБА_5 у зв’язку тим, що, на його думку, саме неналежне виконання ОСОБА_6 своїх професійних обов’язків призвело до необхідності ампутації його лівої ноги.

Крім того, апеляційний суд не звернув уваги, що під час перевірки прокурором були витребувані копії медичних документів, відібрані пояснення у ОСОБА_6 з приводу обставин звернення до нього хворого ОСОБА_5 і на підставі цих документів було прийнято рішення про наявність ознак злочину, передбаченого ч.1 ст. 140 КК України.

З’ясування обставин, внаслідок яких для потерпілого ОСОБА_5 настали тяжкі наслідки, можливе лише в межах порушеної кримінальної справи, однак, скасовуючи постанову прокурора, апеляційний суд цього не врахував.

Отже, розглядаючи в апеляційному порядку справу за скаргою адвоката ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_6, суд не надав об’єктивної оцінки всім матеріалам, які були підставою для порушення кримінальної справи, прийняв передчасне рішення про скасування постанови прокурора.

Наведені обставини, згідно з ч.1 ст. 398 КПК України, є підставою до скасування ухвали апеляційного суду з направленням справи на новий апеляційний розгляд для постановлення рішення, яке б відповідало вимогам закону.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів,

касаційне подання прокурора та касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_5 задовольнити.

Ухвалу апеляційного суду Одеської області від 16 квітня 2009 року, постановлену у справі за скаргою адвоката ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_6 на постанову про порушення кримінальної справи скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд у той же апеляційний суд в іншому складі.