Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого: судді Мороза В.Ф.

Суддів: Донця О.Є.

Чалого С.Я.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ПАТ "Дніпропетровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 січня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2015 року у справі за позовом ПАТ "Дніпропетровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" до Дніпропетровської митниці ДФС про скасування картки відмови, визнання недійсним та скасування рішення,

ПАТ "Дніпропетровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" звернулося з позовом про скасування картки відмови від 07.05.2014 року № 110010000/2014/20027, визнання недійсним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № 110010000/2014/600043/1 від 07.05.2014 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в наданих позивачем документах містяться всі необхідні відомості, що підтверджують числові складові митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що підлягає сплаті за товари та у повній мірі підтверджують заявлену позивачем митну вартість товару та обраний метод її визначення.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 січня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2015 року, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Судова колегія не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 20.03.2013 року між позивачем та компанією "Henan Xibao Metallurgy Materials Group Co. Ltd." (Китай) був укладений контракт № 3-0683-12, на виконання умов якого 06.05.2014 року позивач звернувся до митниці для митного оформлення товару - "стакан дозатор", "стопор-моноблок" та визначив митну вартість за основним методом - ціною контракту. Разом із митною декларацією подано додаткові документи на підтвердження зазначеної у ній вартості.

Митницею у зв'язку із наявними сумнівами стосовно ціни товару та встановленими розбіжностями у наданих позивачем додаткових прийнято рішення про витребування додаткових документів. Позивач повідомив відповідача про неможливість надання додаткових документів.

Відповідач, ознайомившись з наданими документами та у зв'язку із ненаданням додаткових, відмовив у оформленні товару за ціною, визначеною позивачем та прийняв картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 110010000/2014/20027 від 07.05.2014 року та рішення про коригування митної вартості товарів № 110010000/2014/600043/1 від 07.05.2014 року.

Відповідно до частини першої статті 53 МК у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Частиною третьою статті 53 МК встановлено обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з положенням частини четвертої вказаної статті у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.

Відповідно до частини першої статті 54 МК контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Аналізуючи зазначені норми Верховний Суд України у постанові від 30.06.2015 року (справа 21-591а15) зазначив, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Згідно з положеннями статті 57 МК визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій зазначили, що митним органом було наведено обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товарів за ціною договору, а подані позивачем додаткові документи не підтверджували вартість товару. Крім того, митницею проведено процедуру консультацій та послідовно застосовано методи визначення митної вартості товару.

Враховуючи, що висновок судів, зроблений на підставі досліджених ними матеріалів справи, відповідає висловленій Верховним Судом України правовій позиції, судова колегія вважає, що судами попередніх інстанцій при вирішенні спору було правильно застосовано норми матеріального права.

Доводи касаційної скарги його не спростовують та не свідчать про допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які відповідно до закону можуть бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. 220, 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу ПАТ "Дніпропетровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" залишити без задоволення, а Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 січня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2015 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили через 5 днів після направлення його копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянуте Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст. 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.