Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула у судовому засіданні 18 лютого 2010 року в м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_5, захисників ОСОБА_6 й ОСОБА_7, потерпілої ОСОБА_8 та в її інтересах адвоката ОСОБА_9 на вирок Апеляційного суду Миколаївської області від 12 листопада 2009 року.

Цим вироком

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця та жителя м. Миколаєва,

не судимого,

засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України на 12 років позбавлення волі.

Постановлено стягнути з ОСОБА_5 на користь потерпілої ОСОБА_8 100 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Органами досудового слідства ОСОБА_5 обвинувачувався у вчиненні злочину, передбаченого ст. 348 КК України, а саме у вбивстві працівника правоохоронного органу ОСОБА_10 у зв’язку з виконанням ним службових обов’язків.

За вироком суду ОСОБА_5 визнано винним в умисному вбивстві ОСОБА_10 на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків за наступних обставин.

19 червня 2008 року біля часу ночі ОСОБА_5 находився неподалік від свого дому, біля квіткового базару по вул. Дзержинського у м. Миколаєві, розпивав пиво зі своїми знайомими ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13

У цей час до них підійшов знайомий ОСОБА_12 та ОСОБА_13 дільничний інспектор міліції Центрального РВ МГУ УМВС України в Миколаївської області ОСОБА_10, який був у цивільному одязі. Останній привітався за руку з ОСОБА_12 та ОСОБА_13, а незнайомому йому ОСОБА_5, який сидів навприсядки, наніс удар ногою по сідницях, від чого той упав, а всі присутні засміялися. Сприйнявши це як особисту образу, ОСОБА_5 побіг додому, взяв кухонний ніж та повернувся до квіткового базару. На ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків він наніс ОСОБА_10 два удари ножем у задню поверхню грудної клітки та у черевну порожнину. Від отриманих тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_10 у цей же день помер у лікарні.

У касаційних скаргах засуджений ОСОБА_5 та захисники ОСОБА_6 та ОСОБА_7 посилаються на суворість призначеного йому покарання. Указують, що суд правильно з’ясував наявність у справі пом’якшуючих обставин, проте, не врахував їх належним чином. Просять змінити вирок та пом’якшити покарання в межах санкції ч. 1 ст. 115 КК України.

У касаційних скаргах потерпіла ОСОБА_8 та адвокат ОСОБА_9 посилаються на неправильне застосування судом кримінального закону, що потягло невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого. Зазначають, що досудовим слідством дії засудженого правильно кваліфікувалися за ст. 348 КК України, оскільки він був обізнаний про те, що потерпілий є працівником міліції. Просять скасувати вирок та направити справу на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора про залишення скарг без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що касаційні скарги засудженого ОСОБА_5, захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_7 підлягають задоволенню частково, а касаційні скарги потерпілої ОСОБА_8 та адвоката ОСОБА_9 задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до роз’яснень п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 26 червня 1992 року "Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров’я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів" (v0008700-92) , відповідальність за ст. 348 КК України настає лише за дії, вчинені винним у зв’язку з виконанням працівником правоохоронного органу службових обов’язків. Якщо дії притягнутої до відповідальності особи були реакцією на незаконні діяння працівника правоохоронного органу, або викликані особистими неприязними стосунками, не пов’язаними з виконанням потерпілим своїх обов’язків, то вчинене, за наявності для цього підстав, потрібно кваліфікувати як злочин проти особи або власності.

Судом встановлено, що дільничний інспектор міліції ОСОБА_10 в момент вчинення щодо нього злочину знаходився не на підпорядкованій йому дільниці, не у форменому одязі, не відрекомендувався та посвідчення не пред’явив. Доказів того, що ОСОБА_5 або особи, які перебували разом із ним, вночі 19 червня 2008 року порушили громадський порядок, а ОСОБА_10 припиняв їх дії, у матеріалах справи відсутні.

Тому правильність застосування судом кримінального закону – кваліфікація дій ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 115 КК України як умисне вбивство потерпілого на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків сумнівів не викликає.

Вивченням матеріалів справи не виявлено порушень кримінального та кримінально-процесуального законів, які б тягнули скасування постановлених у справі судових рішень.

З вироку убачається, що суд, призначаючи покарання ОСОБА_5, правильно встановив обставини, що пом’якшують й обтяжують покарання засудженому та дані про його особу, які впливають на ступінь його відповідальності. Зокрема, суд послався на щире каяття ОСОБА_5 та сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування матеріальної шкоди, наявність на утриманні малолітньої дитини, позитивні характеристики з місць проживання та навчання, відсутність попередніх судимостей, а також на обтяжуючу обставину – учинення злочину у стані алкогольного сп’яніння.

Однак суд, перелічивши наявність вищевказаних обставин, врахував їх не в повній мірі, не взяв до уваги конкретні обставини справи та обрав ОСОБА_5 покарання у виді 12 років позбавлення волі, яке на думку колегії суддів є занадто суворим.

Тому колегія суддів вважає, що вирок щодо ОСОБА_5 підлягає зміні, покарання – пом’якшенню у межах санкції ч. 1 ст. 115 КК України до 10 років позбавлення волі, яке є обґрунтованим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційні скарги засудженого ОСОБА_5, захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_7 задовольнити частково, касаційні скарги потерпілої ОСОБА_8 та адвоката ОСОБА_9 залишити без задоволення.

Вирок Апеляційного суду Миколаївської області від 12 листопада 2009 року щодо ОСОБА_5 змінити, пом’якшити йому покарання за ч. 1 ст. 115 КК України до 10 років позбавлення волі.