Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України

у складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 16 лютого 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Донецької області на вирок Артемівського міськрайонного суду Донецької області щодо засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2,

зазначеним вироком

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

відповідно до вимог ст. 89 КК України такого, що не має судимості,

засуджено:

- за ч. 2 ст. 309 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 1 рік позбавлення волі;

- за ч. 1 ст. 317 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 1 рік і 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік і 6 місяців.

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_2,

раніше неодноразово судимого, останній раз 20.03.2002 року за ч. 3 ст. 185 КК України на 4 роки позбавлення волі, звільненого 01.02.2005 року умовно-достроково на 1 місяць і 20 днів,

засуджено:

- за ч. 2 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 3 роки позбавлення волі;

- за ч. 1 ст. 311 КК України на 1 рік обмеження волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_2 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 засуджено за вчинення злочинів за таких обставин.

14 липня 2007 року, близько 20 години 15 хвилин, ОСОБА_2 у квартирі ОСОБА_1 АДРЕСА_1 незаконно придбав у ОСОБА_1 як з метою збуту, так і для власного вживання прекурсор - соляну кислоту для подальшого використання при виготовленні особливо небезпечних психотропних речовин.

У цей же день, близько 20 години 30 хвилин, ОСОБА_2 у квартирі ОСОБА_1, яку останній надав для незаконного виготовлення та вживання психотропних речовин, незаконно виготовив з метою збуту та для власного вживання особливо небезпечну психотропну речовину, виготовлену кустарним способом із ефедрину, частину якої вжив внутрівенно шляхом ін’єкції, а частину незаконно збув ОСОБА_3, ОСОБА_4 а також вагою 3,825 г. ОСОБА_1, яку останній незаконно зберігав для власного вживання.

Крім того, у серпні 2007 року ОСОБА_1 у районні 3-го відділення радгоспу Артема Артемівського району Донецької області, будучи особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ст. 317 КК України, повторно незаконно придбав без мети збуту особливо небезпечний наркотичний засіб – канабіс (маріхуану), переніс його до місця свого проживання, де частину вжив шляхом куріння, а решту в кількості 23,73 г продовжував незаконно зберігати для власного вживання.

У апеляційному порядку справа щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не переглядалася.

У касаційному поданні прокурор вважає, що постановлене у справі судове рішення щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання ступені тяжкості злочину та особі засуджених. За доводами касаційного подання, неправильне застосування кримінального закону полягало в тому, що судом неправильно кваліфіковані дії ОСОБА_2 лише за ч. 2 ст. 307 та ч. 1 ст. 311 КК України 2001 року, оскільки у випадках, коли психотропну речовину було одночасно виготовлено для збуту та для власного вживання, вчинене слід кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених ст.ст. 307 і 309 КК України. Крім того, зазначає, що засудженим призначено невиправдано м’яке покарання.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у поданні доводи, колегія суддів вважає, що воно не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 275 КПК України розгляд справи провадиться відносно підсудних і тільки в межах пред’явленого їм обвинувачення.

Із матеріалів справи убачається, що на досудовому слідстві ОСОБА_2 було пред’явлено обвинувачення у незаконному придбанні, зберіганні прекурсорів із метою їх використання для виготовлення психотропних речовин та у незаконному виготовленні особливо небезпечної психотропної речовини з метою збуту, а також у незаконному її збуті, й за цими ознаками його дії були кваліфіковані за ч. 1 ст. 311, ч. 2 ст. 307 КК України.

Розглядаючи справу, суд за межі пред’явленого ОСОБА_2 обвинувачення вийти не міг і визнав його виннуватим у вчиненні даних злочинів.

Таким чином, підстав для скасування вироку щодо ОСОБА_2 із мотиву неправильного застосування судом кримінального закону, на що посилається прокурор у поданні, вважаючи, що вчинене слід кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених ст.ст. 307 і 309 КК України, не вбачається.

Також не заслуговують на увагу і доводи касаційного подання про визнання призначеного ОСОБА_2 та ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. 69 КК України таким, що не відповідає ступеню тяжкості злочину та особі засуджених внаслідок м’якості.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

Як убачається з матеріалів справи, засуджені повністю визнали вину та щиро покаялися, позитивно характеризувалася за місцем проживання та роботи, ОСОБА_1 є особою молодого віку, ОСОБА_2 має на утриманні двох неповнолітніх дітей. Ці пом’якшуючі покарання обставини суд обґрунтовано визнав такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчинених ними злочинів, і дійшов вірного висновку про можливість призначення засудженим більш м’якого покарання, ніж передбачено законом. Таким чином, рішення суду про призначення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. 69 КК України належним чином умотивовано та ґрунтується на законі.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що призначене засудженим покарання із застосуванням ст. 69 КК України відповідає вимогам ст. 65 КК України, і є справедливим та достатнім, а тому відсутні підстави для скасування судового рішення внаслідок м’якості призначеного ОСОБА_1 та ОСОБА_2 покарання.

На підставі викладеного та керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

відмовити у задоволенні касаційного подання заступника прокурора Донецької області.