Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула у судовому засіданні в м. Києві 16 лютого 2010 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на вирок апеляційного суду щодо нього.

За вироком Залізничного районного суду м. Львова від 23 квітня 2009 року

засуджений за ч.1 ст. 296 КК України на 1 рік обмеження волі. Згідно з ст. 71 КК України за сукупністю вироків суд призначив ОСОБА_5 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців.

За цим же вироком було засуджено ОСОБА_6 за ч.1 ст. 187 КК України на 4 роки позбавлення волі.

Суд постановив стягнути:

з ОСОБА_5 на користь потерпілого ОСОБА_7 - 1 281 грн. на відшкодування матеріальної шкоди та 4 600 грн – моральної;

з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 – 6 146 грн 96 коп. на відшкодування матеріальної шкоди і 13 400 грн – моральної.

Як встановив суд першої інстанції, 02 березня 2008 року, приблизно в 00 год. 30 хв., біля буд. № 210 по вул. Городоцькій у м. Львові, засуджений ОСОБА_6, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, з метою заволодіння майном потерпілого ОСОБА_7, напав на нього і ударив цеглиною по голові. Після цього засуджений продовжив бити потерпілого, у тому числі і тоді, коли потерпілий упав, завдаючи йому удари по тілу руками та ногами. В результаті цих дій засудженого потерпілий ОСОБА_7, якому були заподіяні тілесні ушкодження середньої тяжкості у виді перелому нижньої третини обох кісток правої гомілки, ран і синців на голові та інших ділянках тіла, втратив свідомість. Заволодівши курткою, мобільним телефоном та іншим майном потерпілого, на загальну суму 4 796 грн, ОСОБА_6 з місця вчинення злочину зник.

ОСОБА_5 суд першої інстанції визнав винуватим у тому, що 02 березня 2008 року, приблизно в 00 год. 30 хв., перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння біля буд. № 210 по вул. Городоцькій у м. Львові, з мотивів явної неповаги до суспільства, він чіплявся до потерпілого ОСОБА_7, вимагав від останнього придбати йому пиво. Як зазначено у вироку, коли між потерпілим і ОСОБА_6 почалась бійка, ОСОБА_5 почав їх розбороняти, але згодом, з особливою зухвалістю, штовхнув потерпілого, ударив рукою по голові від чого ОСОБА_7 упав. Лежачому потерпілому ОСОБА_5 натягнув на голову куртку. В результаті злочинних дій засудженого ОСОБА_5 потерпілому були заподіяні легкі тілесні ушкодження.

Апеляційний суд Львівської області 13 жовтня 2009 року указаний вирок суду першої інстанції в частині кваліфікації дій ОСОБА_6 за ч.1 ст. 187 КК України та ОСОБА_5 за ч.1 ст. 296 КК України скасував і постановив свій, за яким кваліфікував дії обох засуджених за ч.2 ст. 187 КК України і призначив покарання: ОСОБА_6 - 7 років позбавлення волі; ОСОБА_5 – 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна. На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків апеляційний суд призначив ОСОБА_5 остаточне покарання у виді позбавлення волі на 7 років 6 місяців з конфіскацією майна.

Крім того, апеляційний суд постановив стягнути із засуджених ОСОБА_6 та ОСОБА_5, солідарно, на користь ОСОБА_7 7 427 грн 96 коп на відшкодування матеріальної шкоди і 28 000 грн – моральної.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_5 просить внести у вирок апеляційного суду відповідні зміни щодо кваліфікації його дій та призначеного покарання, посилаючись на відсутність доказів вчинення ним, за попередньою змовою з ОСОБА_6, розбійного нападу на потерпілого. Зазначає, що стосовно ОСОБА_7 його дії носили хуліганський характер. На думку засудженого, висновок щодо його участі в розбійному нападі апеляційною інстанцією зроблено на підставі суперечливих показань самого потерпілого.

Щодо ОСОБА_6 судові рішення у даному касаційному провадженні не оскаржено.

Заслухавши доповідь судді, висновок прокурора про відсутність підстав для задоволення скарги засудженого, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, викладені у касаційній скарзі засудженого, колегія суддів вважає, що його скарга задоволенню не підлягає.

В результаті перевірки матеріалів справи встановлено, що викладені у вироку апеляційного суду висновки про вчинення засудженим ОСОБА_5, за попередньою змовою з ОСОБА_6, розбійного нападу на потерпілого ОСОБА_7 відповідають дослідженим по справі доказам, у тому числі і під час судового слідства, проведеного апеляційною інстанцією.

Так, із показань самих засуджених видно, що у ніч на 02 березня 2008 року між ними та потерпілим дійсно мав місце інцидент, у ході якого вони застосовували до ОСОБА_7 фізичне насильство. Крім того, ОСОБА_6 підтверджував і той факт, що він завдавав потерпілому удари, у тому числі, уламком цегли по голові, а також і те, що залишаючи місце події, він забрав телефон та деякі інші речі, що йому не належали.

Потерпілий ОСОБА_7 показав суду, що першим на нього напав ОСОБА_6, який кинув йому камінь у голову, а потім засуджені ОСОБА_5 та ОСОБА_6 почали бити його вдвох. Коли він упав, засуджені продовжували його бити лежачого, від чого він на деякий час втрачав свідомість. Після побиття засуджені обшукали його і забрали гроші, куртку, телефон та інші речі. На думку потерпілого засуджені діяли спільно і їх дії були відпрацьованими.

Стосовно цих обставин показання ОСОБА_7, які він давав як під час досудового слідства, так і під час судових розглядів, є послідовними та однаковими.

Будь-яких підстав для сумнівів у достовірності цих показань потерпілого по справі не було встановлено. Також, ні під час досудового слідства, ні під час розгляду справи судами не було встановлено даних, які б свідчили про наявність у потерпілого підстав обмовити засуджених.

Дані судово-медичної експертизи свідчать про те, що потерпілому ОСОБА_7 були заподіяні тілесні ушкодження середньої тяжкості у виді перелому нижньої третини обох кісток правої гомілки, ран і синців на голові та інших ділянках тіла.

Приймаючи до уваги ці та інші, наведені у вироку докази, апеляційний суд прийшов до обґрунтованого висновку про узгодженість дій засуджених по застосуванню фізичного насильства до ОСОБА_7 з метою заволодіння його майном, а тому правильно кваліфікував їх дії як розбійний напад за ч.2 ст. 187 КК України.

У зв’язку з цим посилання у скарзі ОСОБА_5 на суперечливість показань потерпілого щодо обставин вчинення на нього нападу, на відсутність між ним і ОСОБА_6 змови щодо заволодіння майном потерпілого та на безпідставність визнання його винуватим у вчиненні розбійного нападу колегія судді вважає необґрунтованими і такими, що суперечать встановленим по справі доказам.

Вирішення апеляційною інстанцією питання призначення покарання відповідає положенням, передбаченим ст. 65 КК України. Підстав для пом’якшення ОСОБА_5 покарання колегія суддів не вбачає.

Порушень вимог кримінально-процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно і всебічно розглянути справу і постановити законний та обґрунтований вирок, по справі не встановлено.

Керуючись статтями 394 – 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5 залишити без задоволення, а вирок апеляційного суду Львівської області від 13 жовтня 2009 року щодо нього ж – без зміни.