Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула у судовому засіданні в м. Києві 16 лютого 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на судові рішення щодо ОСОБА_5

За вироком Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 19 грудня 2008 року

засуджений за ч.2 ст. 286 КК України на 3 роки позбавлення волі.

Крім того, суд вирішив стягнути з ОСОБА_5: 2 395 грн 69 коп. для відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_7; 15 000 грн на користь потерпілої ОСОБА_7 на відшкодування моральної шкоди; 187 грн 80 коп. на відшкодування судових витрат.

Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 13 лютого 2009 року цей вирок було змінено.

На підставі ст. 75 КК України апеляційний суд вирішив звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного йому судом першої інстанції покарання, встановивши йому іспитовий строк 1 рік та поклав на нього ряд обов’язків, передбачених ст. 76 КК України.

В іншій частині вирок залишено без змін.

ОСОБА_5 визнано винуватим у тому, що він, 03 липня 2008 року, приблизно о 21 год. 00 хв., керуючи мотоциклом "Honda" без посвідчення на право керування транспортним засобом та реєстраційних документів на вищевказаний транспортний засіб, під час руху по пр. Металургів у м. Маріуполі проявив неуважність і необережність, не врахував дорожньої обстановки, не вжив заходів до негайного зниження швидкості до повної зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об’їзду перешкоди, у зв’язку з чим здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_7, що переходила дорогу. В результаті наїзду потерпіла ОСОБА_7 отримала тяжкі тілесні ушкодження.

У касаційному поданні прокурор, посилаючись на м’якість призначеного апеляційним судом ОСОБА_5 покарання, яке не відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, просить ухвалу апеляційного суду скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, викладені у касаційному поданні прокурора, колегія суддів вважає, що це подання задоволенню не підлягає.

Як видно із матеріалів справи ОСОБА_5 було визнано винуватим у вчиненні злочину, який судом було кваліфіковано за ч. 2 ст. 286 КК України, що прокурором у поданні не оспорюється.

Щодо прийнятого апеляційною інстанцією рішення про можливість звільнення ОСОБА_5 від відбування призначеного йому судом першої інстанції покарання з випробуванням, то воно є обґрунтованим і відповідає як загальним засадам призначення покарання, так і положенням, що містяться у ст. 75 КК України, оскільки при цьому було враховано тяжкість вчиненого засудженим злочину, встановлені по справі позитивно характеризуючі засудженого дані та інші, наведені апеляційним судом у мотивувальній частині ухвали обставини.

Викладені у поданні прокурора доводи стосовно того, що ОСОБА_5 у судовому засіданні відмовився давати показання і що він лише частково відшкодував потерпілій заподіяну шкоду, колегія суддів не може розцінити як підставу для скасування ухвали апеляційного суду у зв’язку з м’якістю призначеного засудженому покарання тому, що таке рішення суперечить вимогам статей 65, 67 КК України.

Те, що ОСОБА_5 є громадянином іншої держави, на що посилається у поданні прокурор, не є перешкодою для покладання на засудженого виконання обов’язків, передбачених ст. 76 КК України, оскільки по справі встановлено, що ОСОБА_5 значний період часу перебуває на території України де має постійне місце проживання.

Будь-яких інших даних, які б свідчили про дійсну невідповідність призначеного ОСОБА_5 покарання тяжкості вчиненого ним злочину та даним про його особу по справі не встановлено.

Таким чином, з врахуванням наведених у касаційному поданні доводів, колегія суддів не вбачає підстав для його задоволення.

Керуючись статтями 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, залишити без задоволення.