Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула у судовому засіданні в м. Києві 16 лютого 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Одеської області та касаційною скаргою захисника ОСОБА_5 на судові рішення щодо ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8

За вироком Київського районного суду м. Одеси від 17 квітня 2009 року

засуджений: за ч. 2 ст. 365 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади в правоохоронних органах на 3 роки; за ч. 1 ст. 371 КК України на 1 рік обмеження волі; за ч. 2 ст. 127 КК України на 3 роки позбавлення волі; за ч. 1 ст. 309 КК України на 2 роки позбавлення волі; за ч. 1 ст. 366 КК України на 2 роки обмеження волі з позбавленням права займати посади в правоохоронних органах на 2 роки.

Згідно з ст. 70 КК України за сукупністю злочинів суд визначив ОСОБА_6 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права займати посади в правоохоронних органах строком на 3 роки.

На підставі ст. 75 КК України суд вирішив звільнити ОСОБА_6 від відбування основного покарання, встановивши йому іспитовий строк 3 роки та поклав на нього ряд обов’язків, передбачених ст. 76 КК України;

засуджений: за ч. 2 ст. 365 КК України на 4 роки позбавлення волі з позбавленням права займати посади в правоохоронних органах на 1 рік і 6 місяців; за ч. 1 ст. 371 КК України на 1 рік обмеження волі; за ч. 2 ст. 127 КК України на 3 роки позбавлення волі; за ч. 1 ст. 366 КК України на 2 роки обмеження волі з позбавленням права займати посади в правоохоронних органах на 2 роки.

Згідно з ст. 70 КК України за сукупністю злочинів суд визначив ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права займати посади в правоохоронних органах строком на 2 роки.

На підставі ст. 75 КК України суд вирішив звільнити ОСОБА_7 від відбування основного покарання, встановивши йому іспитовий строк 2 роки та поклав на нього деякі обов’язки, передбачені ст. 76 КК України;

засуджений: за ч. 2 ст. 365 КК України на 4 роки позбавлення волі з позбавленням права займати посади в правоохоронних органах на 1 рік і 6 місяців; за ч. 1 ст. 371 КК України на 1 рік обмеження волі; за ч. 2 ст. 127 КК України на 3 роки позбавлення волі; за ч. 1 ст. 366 КК України на 2 роки обмеження волі з позбавленням права займати посади в правоохоронних органах на 2 роки.

Згідно з ст. 70 КК України за сукупністю злочинів суд визначив ОСОБА_8 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права займати посади в правоохоронних органах строком на 2 роки.

На підставі ст. 75 КК України, суд вирішив звільнити ОСОБА_8 від відбуття основного покарання встановивши йому іспитовий строк 2 роки та поклав на нього деякі обов’язки, передбачені ст. 76 КК України.

Суд вирішив частково задовольнити цивільний позов потерпілого ОСОБА_9 і стягнути з ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, солідарно, 30 157 грн.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 25 червня 2009 року вирок щодо ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 залишено без змін.

Як встановив суд першої інстанції, 13 квітня 2007 року, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, з метою створення враження активної боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів і подальшого притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_9, з яким вони перебували у неприязних стосунках, домовились між собою про вчинення неправомірних дій щодо ОСОБА_9

Цього ж дня, засуджені ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, на автомобілі БМВ, під керуванням ОСОБА_10, прибули на СТО, що розташоване на Чорноморській дорозі в м. Одесі. Перевищуючи свої службові повноваження, з метою притягнення ОСОБА_9 до кримінальної відповідальності за злочин, який він не скоював, ОСОБА_6, висунув вимогу ОСОБА_9 пройти разом з ним, а потім, застосовуючи насильство та спеціальні засоби – наручники, посадив його до автомобіля для доставки у Київський РВ ОГУ ГУМВС України в Одеській області. Під час руху автомобіля, з тим, щоб подавити волю потерпілого, ОСОБА_6 завдав ОСОБА_9 значну кількість ударів по голові. ОСОБА_7, що підсів до указаного автомобіля на вул. ОСОБА_11, також завдав ОСОБА_9 удар у голову.

Приблизно о 17 год. 15 хв., доставивши потерпілого в кімнату № 512 Київського РВ ОГУ ГУМВД України в Одеській області, розташований по вул. Ак. Філатова, 15–а у м. Одесі, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 продовжили бити потерпілого ОСОБА_9, принижуючи та ображаючи його, завдавали йому численні удари у голову, тулуб, ноги та вимагали зізнання у вчиненні злочину, якого він не скоював. Внаслідок катування, побиття, побоюючись подальших незаконних дій з боку працівників міліції, ОСОБА_9 погодився з їх вимогами признати факт незаконного придбання та зберігання наркотичного засобу. Для забезпечення доказів його винуватості ОСОБА_6 достав з кишені наркотичний засіб – канабіс, вагою 5, 2 гр., який він зберігав при собі, а ОСОБА_7 підклав його до одягу ОСОБА_9, звідки він і був вилучений ОСОБА_6 у присутності понятих.

Після цього ОСОБА_8 написав пояснення від імені ОСОБА_9 про невідповідаюче дійсності придбання та зберігання потерпілим наркотичного засобу, склав рапорт на ім’я начальника РВ про затримання ОСОБА_9 і протокол обшуку, яким було підтверджено факт виїмки у потерпілого наркотичного засобу.

Приблизно о 19 год. 00 хв., ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 разом з ОСОБА_9 прибули до місця роботи останнього - на СТО. Перевищуючи свої службові повноваження, без постанови суду та дозволу ОСОБА_9 засуджені проникли в приміщення СТО, де зберігалось майно потерпілого, і провели його огляд без складання будь-яких процесуальних документів та участі понятих, після чого, разом з потерпілим, повернулись до райвідділу міліції.

Зареєструвавши у той же день за №3195 матеріали щодо ОСОБА_9, засуджені передали їх до слідчого відділення, продовжуючи незаконно утримувати потерпілого у приміщенні Київського РВ ОГУ ГУМВС України в Одеській області з 20 год. 00 хв. 13 квітня до 13 год.00 хв. 14 квітня 2007 року, без законних підстав і без складення будь-яких процесуальних документів.

14 квітня 2007 року, по підробленим документам, що були передані слідчому, щодо ОСОБА_9 було порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, а також був складений протокол про його затримання, відповідно до якого ОСОБА_9 утримувався у районному відділенні міліції до 17 квітня 2007 року. Постановою прокурора від 17 квітня 2007 року ОСОБА_9 був звільнений у зв’язку з відсутністю підстав для його затримання, а 27 червня 2008 року прокуратурою Одеської області кримінальна справа щодо ОСОБА_9 була закрита за відсутністю у його діях складу злочину.

ОСОБА_6 також визнаний винуватим у тому, що під час роботи в правоохоронних органах при невстановлених слідством обставинах, він незаконно придбав особливо небезпечний наркотичний засіб – канабіс, вагою 5,2 гр, і зберігав його при собі, без мети збуту.

У касаційному поданні прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, а справу направити на новий апеляційний розгляд, посилаючись на допущені апеляційним судом порушення кримінально-процесуального закону – вимог ст. 377 КПК України.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_5, яка представляє інтереси засудженого ОСОБА_6, фактично ставить питання про скасування вироку та ухвали щодо усіх трьох засуджених, а справу просить направити на новий судовий розгляд, посилаючись на неповноту, однобічність слідства, неправильне застосування кримінального закону та порушення кримінально-процесуального закону.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, викладені у поданні прокурора та касаційній скарзі захисника, колегія суддів вважає, що касаційне подання прокурора підлягає повному задоволенню, а касаційна скарга захисника – частковому.

Відповідно до положень, передбачених у ст. 377 КПК України, апеляційний суд, розглянувши справу та залишивши апеляцію без задоволення, складає ухвалу, в мотивувальній частині якої указує підстави, через які апеляцію визнано необґрунтованою та докладні мотиви прийнятого рішення.

Зміст ухвали апеляційного суду, згідно якої подані по даній справі прокурором та захисником апеляції були залишені без задоволення, свідчить, що при розгляді цієї справи в апеляційній інстанції указані вимоги закону залишились поза увагою апеляційного суду, оскільки доводи прокурора, наведені в його апеляції про невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засуджених внаслідок м’якості, залишились без належної оцінки і без відповідного аналізу, а також без викладення мотивів безпідставності чи необґрунтованості цих доводів. Апеляційний суд лише загальною фразою зазначив, що апеляція прокурора на м’якість призначеного засудженим покарання не підлягає задоволенню.

Колегія суддів вважає, що за таких обставин указана ухвала підлягає скасуванню, а справу слід направити на новий апеляційний розгляд, під час якого апеляційному суду необхідно, з використанням при необхідності передбачених законом процесуальних можливостей, розглянути подані на вирок апеляції, звернувши увагу на доводи, викладені у касаційній скарзі захисника, і прийняти законне та обґрунтоване рішення з наведенням в ухвалі мотивів його прийняття.

Керуючись ст.ст. 394 – 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

касаційне подання заступника прокурора Одеської області задовольнити повністю, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_5 - частково.

Ухвалу апеляційного суду Одеської області від 25 червня 2009 року щодо ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд у той же апеляційний суд.