Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула у судовому засіданні в м. Києві 16 лютого 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Черкаської області на вирок суду щодо ОСОБА_4

За вироком Маньківського районного суду Черкаської області від 18 березня 2009 року

засуджений: за ч.2 ст. 307 КК України на 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна; за ч. 1 ст. 317 КК України на 3 роки позбавлення волі.

Відповідно до ст. 70 КК України за сукупністю злочинів суд визначив ОСОБА_4 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з конфіскацією майна.

На підставі ст. 75 КК України суд вирішив звільнити ОСОБА_4 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробовуванням, встановивши іспитовий строк 3 роки, та поклав на нього виконання ряду обов’язків, передбачених ст. 76 КК України.

Судом вирішено питання відшкодування судових витрат.

В апеляційному порядку вирок не переглядався.

ОСОБА_4 визнано винуватим у тому, що на початку вересня 2008 року, зібравши на власній присадибній ділянці у смт. Маньківка Черкаської області, рослини коноплі, він виготовив з них речовину, яка є особливо небезпечним наркотичним засобом – канабіс, і зберігав її за місцем свого проживання з метою збуту.

16 грудня 2008 року, об 11 год. 10 хв., ОСОБА_4 збув 8,513 гр. (у перерахунку на суху речовину) зазначеного наркотичного засобу ОСОБА_5 за 20 грн та мобільний телефон.

23 грудня 2008 року, об 12 год. 40 хв., ОСОБА_4 збув 22,536 гр. (у перерахунку на суху речовину) указаного наркотичного засобу ОСОБА_6 за 60 грн. Цього ж дня, з метою подальшого збуту наркотичних засобів, засуджений надав ОСОБА_6 приміщення свого будинку, розташованого по АДРЕСА_1, для незаконного виготовлення та вживання особливо небезпечного наркотичного засобу - канабісу.

Залишки цього наркотичного засобу, у кількості 95,992 гр (у перерахунку на суху речовину) 23 грудня 2008 року за місцем проживання засудженого були виявлені та вилучені працівниками міліції.

У касаційному поданні прокурор, посилаючись на неправильне застосування судом кримінального закону, просить вирок щодо ОСОБА_4 змінити, виключивши з нього рішення про призначення засудженому додаткового покарання у виді конфіскації майна.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, викладенні у поданні прокурора, колегія суддів вважає, що це подання підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_4 у вчиненні ним указаного у вироку злочину, а також кваліфікація його дій за ч.2 ст. 307, ч. 1 ст. 317 КК України прокурором не оспорюються.

Відповідно до ст. 77 КК України, яка містить вичерпний перелік додаткових покарань, що можуть бути призначені у разі звільнення особи від відбування покарання з випробовуванням, призначення додаткового покарання у виді конфіскації майна не передбачено.

Крім того, згідно роз’яснень, що містяться у п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року №7 "Про практику призначення судами кримінального покарання" (v0007700-03) , конфіскація майна не може бути призначена як додаткове покарання у разі звільнення особи від відбування покарання з випробовуванням.

Наведені вище положення не були враховані судом першої інстанції при постановлені вироку, в результаті чого, як обґрунтовано зазначено у касаційному поданні прокурора, суд допустив неправильне застосування кримінального закону, у зв’язку з чим колегія суддів вважає правильним внести у вирок відповідні зміни в частині призначення засудженому покарання.

Керуючись статтями 394 – 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

касаційне подання заступника прокурора Черкаської області задовольнити.

Вирок Маньківського районного суду Черкаської області від 18 березня 2009 року щодо ОСОБА_4 змінити: виключити з вироку рішення суду про призначення ОСОБА_4 додаткового покарання у виді конфіскації майна за ч.2 ст. 307 КК України і згідно з ст. 70 КК України вважати його засудженим за сукупністю злочинів, передбачених ч.2 ст. 307, ч.1 ст. 317 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років із звільненням від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України та з встановленням іспитового строку 3 роки і з покладенням на засудженого виконання обов’язку, передбаченого ст. 76 КК України - не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи.