Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула у судовому засіданні в м. Києві 16 лютого 2010 року кримінальну справу за касаційною скаргою потерпілої ОСОБА_5 на судові рішення щодо ОСОБА_6

За вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 лютого 2009 року

засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до позбавлення волі на 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на 1 рік.

На підставі ст. 75 КК України суд вирішив звільнити ОСОБА_6 від відбуття основного покарання з випробовуванням, встановивши йому іспитовий строк 3 роки, та поклав на нього ряд обов’язків, передбачених ст. 76 КК України.

Крім того, суд вирішив стягнути з ОСОБА_6 1759 грн 29 коп. на користь Білоцерківської міської лікарні №2 на відшкодування витрат, пов’язаних з лікуванням ОСОБА_5

Цивільні позови потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 залишено без розгляду.

Ухвалою апеляційного суду Київської області від 29 квітня 2009 року вирок щодо ОСОБА_6 у частині вирішення цивільного позову скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд. В решті вирок залишено без зміни.

ОСОБА_6 визнаний винуватим у тому, що 17 вересня 2008 року, приблизно о 15 год. 30 хв., керуючи вантажним сідловим тягачем "RENAULT" з напівпричепом-контейнеровозом, під час руху в дощ по автошляху Київ-Одеса в напрямку м. Одеси, на 109 км, поблизу с. Чупира Білоцерківського району Київської області, у порушення вимог п.п. 1.2, 1.3,1.5,2.3, 12.1 Правил дорожнього руху України, він не вибрав безпечну швидкість, не врахував дорожню обстановку, в результаті чого не справився з керуванням указаного транспортного засобу і виїхав на смугу зустрічного руху де допустив зіткнення з автомобілем "ЗАЗ-DAEWOO", що рухався у зустрічному напрямку, під керуванням ОСОБА_10, який від отриманих тілесних ушкоджень загинув на місці події, а пасажир цього автомобіля - потерпіла ОСОБА_5 отримала тяжкі тілесні ушкодження.

У касаційній скарзі, як видно із її змісту, потерпіла ОСОБА_5 фактично ставить питання про незаконність та необхідність скасування щодо ОСОБА_6 як вироку суду першої інстанції, так і ухвали апеляційного суду у зв’язку з м’якістю призначеного засудженому покарання.

Від засудженого ОСОБА_6 надійшли заперечення на касаційну скаргу потерпілої, в яких він просить залишити її скаргу без задоволення, а судові рішення щодо нього без зміни, оскільки вважає, що призначене йому судом першої інстанції покарання відповідає тяжкості скоєного ним злочину і даним щодо його особи.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора про необхідність скасування ухвали апеляційного суду і направлення справи на новий апеляційний розгляд, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, викладені у касаційній скарзі потерпілої, колегія суддів вважає, що її касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду першої інстанції про доведеність вини засудженого у вчиненні наведених у вироку неправомірних дій, а також їх кваліфікацію за ч. 2 ст. 286 КК України потерпіла у касаційній скарзі не оспорює. Що стосується призначення засудженому покарання, то колегія суддів вважає, що вирішення цього питання по даній справі не відповідає як загальним засадам призначення покарання, так і положенням, передбаченим ст. 75 КК України.

З врахуванням вимог, що містяться у ч. 1 ст. 75 КК України, при прийнятті рішення про звільнення засудженого від відбування покарання з випробовуванням суд враховує тяжкість вчиненого злочину, особу винного та інші обставини справи, які дають підстави вважати можливим виправлення особи без відбування покарання, і наводить їх у вироку.

Як вбачається із матеріалів даної справи, суд першої інстанції, приймаючи рішення про можливість звільнення засудженого ОСОБА_6 від відбування покарання з іспитовим строком на підставі ст. 75 КК України, недостатньо врахував тяжкість вчиненого злочину, оскільки внаслідок ДТП настала смерть потерпілого ОСОБА_10, а також заподіяно тяжкі тілесні ушкодження потерпілій ОСОБА_5

Зміст мотивувальної частини ухвали свідчить, що апеляційним судом при розгляді даної справи теж було залишено поза увагою доводи, наведені у апеляціях прокурора та потерпілої, про невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м’якості, не проведено відповідний аналіз з викладенням мотивів безпідставності чи необґрунтованості цих доводів, а міститься лише формальне посилання на ці обставини.

У зв’язку з цим та приймаючи до уваги, що фактично в касаційній скарзі потерпілої ставиться питання про незаконність як вироку, так і ухвали, а також враховуючи те, що в апеляціях прокурора і потерпілої не ставилось питання про скасування вироку суду першої інстанції і постановлення апеляційним судом свого вироку, колегія суддів вважає правильним скасувати вирок і ухвалу через невідповідність призначеного засудженому ОСОБА_6 покарання із застосуванням ст. 75 КК України тяжкості злочину, а справу направити на новий судовий розгляд.

Під час цього розгляду, у разі доведеності вини ОСОБА_6 у вчиненні злочину, суду слід вирішити питання призначення йому покарання з дотриманням відповідних вимог КК України (2341-14) , звернувши увагу і на інші доводи, викладені у касаційній скарзі потерпілої.

Керуючись статтями 394 – 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_5 задовольнити.

Вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 лютого 2009 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 29 квітня 2009 року щодо ОСОБА_6 – скасувати, справу направити на новий судовий розгляд у той же місцевий суд.