Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула у судовому засіданні у м. Києві 16 лютого 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції на вирок Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 27 січня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республік Крим від 31 березня 2009 року щодо ОСОБА_1

Вироком суду

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця та жителя м. Ялти АР Крим,

раніше судимого Ялтинським міським судом:

- 07 березня 1999 року за ч.1 ст. 83 КК України 1960 року до позбавлення волі строком на 3 роки. На підставі ст. 45 КК України 1960 року з іспитовим строком на 2 роки та штрафом 700 грн.;

- 02 червня 2000 року за ч.1 ст. 229-6 КК України 1960 року до позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців. Звільнений 11 листопада 2002 року умовно- достроково на 1 рік 12 днів;

- 18 квітня 2005 року за ч.3 ст. 185 КК України до позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців. Звільнений 02 серпня 2007 року умовно-достроково на 1 рік 23 дні,

засуджено за ч.2 ст. 185 КК України до позбавлення волі на строк три роки і шість місяців.

На підставі ч.1 ст. 71 КК України до призначеного покарання ОСОБА_1 частково приєднано покарання невідбуте за вироком суду від 18 квітня 2005 року та визначено покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки.

Цим же вироком ОСОБА_1 засуджено за ч.2 ст. 289 КК України до позбавлення волі на строк п’ять років без конфіскації майна.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України ОСОБА_1 за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк п’ять років без конфіскації майна.

Постановлено стягнути із ОСОБА_1 у доход держави 150 грн. 24 коп. судових витрат.

Ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 31 березня 2009 року апеляцію прокурора залишено без задоволення, а вирок щодо ОСОБА_1 без зміни.

Як визнав суд, 02 червня 2008 року приблизно о 00 годин 20 хвилин ОСОБА_1 поблизу магазину №23 по вул. Сурикова у м. Алупка, таємно викрав мопед "Хонда Діо 27", що знаходився біля комп’ютерного клубу, завантаживши його до багажника автомобіля ВАЗ 21011, яким керував, чим заподіяв потерпілому ОСОБА_2 матеріальну шкоду на суму 2 600 грн.

Крім того, 01 листопада 2008 року приблизно о 23 годині 30 хвилин ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, на подвір’ї будинку АДРЕСА_1, за допомогою викрутки видавив скло та проник до салону автомобіля ВАЗ 2103, державний номерний знак НОМЕР_1, що належить ОСОБА_3 та поїхав на вказаному автомобілі, вартістю 5 500 грн., до м. Ялти де приблизно о 07 годині наступного дня залишив його.

У касаційному поданні прокурор, не оспорюючи кваліфікацію дій ОСОБА_1 та доведеність його вини, вважає, що вирок підлягає скасуванню через неправильне застосування кримінального закону у частині призначення покарання та призначення винному мякого покарання, оскільки не достатньо ураховано те, що він раніше судимий та вчинив злочин у період умовно-дострокового звільнення.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора Колесниченка О.В., який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Висновок суду щодо винності ОСОБА_1 у вчиненні злочинів та кваліфікації його злочинних дій за ч.2 ст. 185 та ч.2 ст. 289 КК України, прокурором не оспорюється.

Доводи прокурора щодо неправильного застосування кримінального закону при призначенні винному покарання за сукупністю злочинів та за сукупністю вироку, заслуговують на увагу.

Як убачається зі справи, ОСОБА_1, 02 серпня 2007 року був звільнений від відбування покарання умовно-достроково на 1 рік 23 дні. У період умовно-дострокового звільнення, 02 червня 2008 року, засуджений вчинив новий злочин, а наступний вчинив уже після закінчення строку умовно-дострокового звільнення, 01 листопада 2008 року. За таких обставин, місцевий суд дійшов до висновку про призначення винному покарання за ч.2 ст. 185 КК України, тоді на підставі ст. 71 КК України (за сукупністю вироків), за ч.2 ст. 289 КК України та врешті за ст. 70 КК України (за сукупністю злочинів).

Призначивши ОСОБА_1 покарання саме у такий спосіб, місцевий суд неправильно розтлумачив кримінальний закон, допустивши його неправильне застосування.

Крім того, при постановленні вироку, місцевий суд порушив вимоги ч.4 ст. 335 КПК України, якою передбачено, що міра покарання повинна бути визначена таким чином, щоб при виконанні вироку не виникло сумнівів щодо виду і розміру покарання, призначеного судом.

Так, ч.1 ст. 71 КК України передбачено, що якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Призначення покарання за сукупністю вироків, відповідно до вказаної норми кримінального закону, здійснюється в два етапи. На першому з них суд призначає покарання за знову вчинений злочин, у даному випадку за злочини, визначаючи покарання окремо за кожен із злочинів, потім за сукупністю злочинів. На другому етапі до покарання, яке призначене за новим вироком, суд повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком і визначає остаточне покарання за сукупністю вироків у тих максимально припустимих межах, що передбачені ч.2 ст. 71 КК України.

Суд апеляційної інстанції, розглядаючи апеляцію прокурора, не звернув увагу на порушення місцевим судом закону та залишив вирок щодо ОСОБА_1 без зміни.

За викладених обставин колегія суддів вважає, що касаційне подання прокурора необхідно задовольнити частково, а судові рішення щодо ОСОБА_1 підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд.

При новому судовому розгляді справи суд має розглянути справу щодо ОСОБА_1 з дотриманням чинного законодавства і у разі доведеності винуватості, прийняти законне та обґрунтоване рішення, в тому числі й при призначенні покарання.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції задовольнити частково.

Вирок Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 27 січня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 31 березня 2009 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до того ж місцевого суду в іншому складі суддів.