Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.,

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

за участю секретаря - Калініна О.С.

та представників сторін:

від позивача - Макаренко С.В.,

від відповідача - Приходько А.О.,

від третіх осіб - не з'явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "КБ "Надра"

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.11.2012

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2015

у справі № 2а-18218/11/2670

за позовом Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби

до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра"

треті особи: Міністерство фінансів України, Державна казначейська служба України, Головне управління державного казначейства України у місті Києві

про стягнення заборгованості,-

Окружна державна податкова служба - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра", треті особи: Міністерство фінансів України, Державна казначейська служба України, Головне управління державного казначейства України у місті Києві про стягнення заборгованості у розмірі 28 356 796,06 грн., яка утворилася внаслідок неналежного виконання відповідачем кредитного договору про субкредитування та угоди про надання позики.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.11.2012 адміністративний позов задоволено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2013 скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.11.2012. Позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ "КБ "Надра" на користь Державного бюджету України суму заборгованості за іноземними кредитами, одержаними під гарантії Уряду України в розмірі 25 186 153,91 грн. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.12.2014 касаційну скаргу Міністерства фінансів України на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2013 задоволено частково, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2013 в частині відмови у задоволенні позову скасовано з направленням справи на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції. В решті судове рішення залишено без змін.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2015 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.11.2012 залишено без змін.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині стягнення 52859,05 грн. процентів за користування субкредитом та 243309,53 грн. штрафних санкцій за кредитним договором, 1908585,37 грн. процентів за користування субкредитом та 965888,20 грн. штрафних санкцій за угодою про надання позики та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в цій частині.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач та третя особа-1 з доводами та вимогами скаржника не погодились, просили скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення - без змін.

Також, під час розгляду справи, Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Надра" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "КБ "Надра" було заявлено клопотання про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, в задоволенні якого відмовлено у зв'язку з відсутністю підстав для задоволення.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 12.12.1996 між Україною та Міжнародним банком реконструкції і розвитку (далі - МБРР) укладено угоду про надання позики №4118UA (ратифікована Законом України від 25.12.1996 № 638/96-ВР (638/96-ВР) ) для впровадження стратегії структурної перебудови вугільної галузі економіки. Згідно положень зазначеної угоди, повноваженнями щодо відкриття та підтримки кредитної лінії, а також право укладати угоди субкредитування з підприємства за посередництвом банків-учасників такої, наділене Міністерство фінансів України.

На виконання вищевказаної угоди, між Міністерством фінансів України, як позикодавцем, та АКБ "Надра", як позичальником, укладено угоду про надання позики №22-04/27 від 09.12.1998.

Підпунктом "а" пункту 2.4 цієї Угоди передбачено, що позичальник сплачує позикодавцю відсотки, які нараховуються на використану та непогашену суму позик, за відсотковою ставкою, яка на 1,25% річних вища за ставку, яку позикодавець час від час сплачує МБРР відповідно до статті 2.05 (а) угоди між Україною та МБРР від 12.12.1996 № 4118UA (базова ставка LIBOR плюс загальний спред LIBOR).

Також, судами встановлено, що 23.06.2006 між Україною та МБРР укладено угоду про надання позики № 4827UA (ратифікована Законом України № 13.12.2006 року № 446-V (446-16) ) для посилення сприяння фінансових ринків розвитку економіки.

Міністерство фінансів України, як головний розпорядник бюджетних коштів, в термін, визначений в кредитній Угоді, здійснює платежі в обсягах, зазначених у рахунках Міжнародного банку реконструкції та розвитку через Державне казначейство України у відповідності до діючого порядку казначейською обслуговування коштів державного бюджету.

В рамках зазначеної угоди між Міністерством фінансів України та Відкритим акціонерним товариством комерційний банк "Надра" 22.06.2007 було підписано Кредитний договір № 28000-04/99 про субкредитування, укладення якого передбачено Розділом 6.01 Угоди про позику як додаткова умова набуття нею чинності.

Відповідно до п. 2.1 даного договору Міністерство надає Уповноваженому банку субкредит за рахунок коштів позики, яку погодився надати Україні Міжнародний банк реконструкції та розвитку в розмірі, на строк та на умовах, що визначені цим договором, а банк, у свою чергу, зобов'язується повернути такий субкредит, сплатити відсотки за користування ним та здійснити інші пов'язані з таким користуванням платежі.

Статтею 8 договору передбачено, що Уповноважений банк сплачує відсотки за користування Субкредитом, які нараховуються на видану та непогашену суму Субкредиту за відсотковою ставкою, яка на 2% річних вища за ставку, за якою Міністерство сплачує відсотки Світовому банку (Базова ставка LIBOR плюс Сумарний спред LIBOR).

Відсотки нараховуються на основі фактичної кількості днів, що минули, і з розрахунку в 360 днів, включаючи перший день, але не включаючи останній день у відповідному Періоді нарахування відсотків.

Сплата відсотків відбувається двічі на рік. Окрім цього, Уповноважений банк щомісяця нараховує відсотки із розрахунку фактичної кількості днів відповідного місяця нарахування відсотків на основі року, що має 360 днів, у валюті Субкредиту.

Проплата здійснюється 05 травня та 05 листопада кожного року з дати набуття чинності Кредитним договором і до дати повного погашення заборгованості за Субкредитом.

Статтею 11 Кредитного договору передбачено відповідальність уповноваженого банку за порушення строків повернення основної суми Субкредиту.

Відповідно до п. 9 ст. 17 Бюджетного кодексу України прострочена заборгованість суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню) стягується з такого суб'єкта господарювання органами державної податкової служби, що є органами стягнення такої заборгованості у порядку, передбаченому Податковим кодексом України (2755-17) або іншим законом, включаючи погашення такої заборгованості за рахунок майна цього суб'єкта господарювання.

Позовна давність на вимоги щодо погашення такої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) не поширюється.

Питання обліку заборгованості, в тому числі простроченої, перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками / фінансовою допомогою, наданими Міністерством фінансів у 1993 - 1998 роках, нарахування пені та списання безнадійної заборгованості визначені постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2011 № 174 (174-2011-п) .

Згідно вказаного Порядку кредитом є сума коштів, надана боржнику за рахунок коштів, залучених державою або під державні гарантії, на умовах кредитної (субкредитної) угоди; а бюджетна позичка / фінансова допомога визначена як сума коштів, надана Мінфіном у 1993 - 1998 роках позичальнику на поворотній основі за рахунок коштів державного бюджету на умовах угоди про надання бюджетної позички / фінансової допомоги.

Пунктом 15 вказаної Постанови передбачено, що прострочена заборгованість за кредитами, бюджетними позичками / фінансовою допомогою, яка не погашена боржником протягом 30 календарних днів після настання строку платежу, а також нарахована на суму простроченої заборгованості за кредитом, бюджетною позичкою / фінансовою допомогою пеня стягуються в установленому законодавством порядку органами державної податкової служби за місцем реєстрації боржника відповідно до подання територіальних органів Державної казначейської служби.

Внаслідок неналежного виконання ПАТ "КБ "Надра" пунктів 4.2. 8.1, 9.2 та 11.1 Кредитного договору, станом на 30.11.2011 у позивача була наявна заборгованість перед Міністерством фінансів України в розмірі 1 488 055,29 дол. США, в т.ч.: заборгованість по сплаті основної частини субкредиту 845 427,64 дол. США, заборгованість по сплаті відсотків за користування субкредитом 503 853,31 дол. США та пеня за порушення терміну сплати платежів 138 774,34 дол. США.

Також, внаслідок неналежного виконання ПАТ "КБ "Надра" пунктів 2.5 та 2.6 Угоди про надання позики у Банку, в позивача виникла заборгованість перед Міністерством фінансів України в розмірі 1 888 397,42 дол. США, в т. ч.: заборгованість по сплаті основної частини субкредиту 1 701 301,45 дол. США, заборгованість по сплаті відсотків за користування субкредитом 66 205,81 дол. США та заборгованість по сплаті підвищених відсотків за порушення терміну оплати платежів 120 890,16 дол. США.

Матеріали справи свідчать, що Головним управлінням Державного казначейства України в м. Києві на адресу податкового органу були направлені подання щодо вжиття останнім заходів стягнення простроченої заборгованості, яка обліковувалась за ПАТ "КБ "Надра" станом на 31.12.2011:

1) №176 від 27.01.2012 на суму 6 754 797,76 грн. - основна сума боргу за договором №28000-04/99 від 22.06.2007;

2) №177 від 27.01.2012 на суму 4 025 687,18 грн. - відсотки, нараховані на прострочену заборгованість за договором №28000-04/99 від 22.06.2007;

3) №178 від 27.01.2012 на суму 1 108 779,22 грн. - пеня, нарахована на прострочену заборгованість за договором №28000-04/99 від 22.06.2007;

4) №179 від 27.01.2012 на суму 13 593 058,33 грн. - основна сума боргу за субкредитною угодою №22-04/27 від 09.12.1998;

5) №180 від 27.01.2012 року на суму 1 908 585,37 грн. - відсотки, нараховані на прострочену заборгованість за субкредитною угодою №22-04/27 від 09.12.1998;

6) №181 від 278.01.2012 на суму 965 888,20 грн. - пеня, нарахована на прострочену заборгованість за субкредитною угодою №22-04/27 від 09.12.1998.

Зважаючи на визначені Головним управлінням Державного казначейства України в м. Києві суми, позивач звернувся до суду за стягненням заборгованості за іноземними кредитами з ПАТ "КБ "Надра" в загальному розмірі 28 356 796,06 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, під час розгляду справи в суді першої інстанції було призначено економічну (судово-бухгалтерську) експертизу, якою на вирішення експерта поставлено питання чи підтверджується нормативно та документально розмір дебіторської заборгованості, в т.ч. за основними платежами, відсотками за користування кредитом та штрафними санкціями за угодою про надання позики № 22-04/927 від 09.12.1998 та кредитним договором № 28000-04/99 від 22.06.2007.

Проте, згідно висновку судово-економічної експертизи № 0679 від 29.10.2012, з представлених на дослідження експерта документів, не виявилось можливим підтвердити суму процентів та пені, що нараховувались на основну заборгованість ПАТ "КБ "Надра" за вищезгаданими за угодою про надання позики та кредитним договором.

Суди попередніх інстанцій зробили висновок про задоволення позовних вимог, з чим погоджується колегія суддів, враховуючи наступне.

Статтею 549 Цивільного Кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідальність ПАТ КБ "Надра" за порушення умов Кредитного договору № 28000-04/99 від 22.06.2007 визначена статтею 11 зазначеного договору. Зокрема, згідно з пунктом 11.1 зазначеної у разі порушення Уповноваженим банком визначених цим Кредитним договором строків та умов повернення основної суми Субкредиту відсотки на прострочену суму нараховуватимуться за ставкою, яка на 2% вища за ставку, визначену у п. 8.1 цього Кредитного договору, до дати погашення такої простроченої суми.

Пунктом 11.2 зазначеного Договору визначено, що у разі порушення Уповноваженим банком визначених цим Кредитним договором строків та умов сплати комісій та відсотків за користування коштами Субкредиту Уповноважений банк зобов'язаний сплатити на користь Міністерства пеню у розмірі 0,05% від простроченої суми за кожний день прострочення до дати погашення такої простроченої суми.

Таким чином, сторонами в кредитному договорі було в повній мірі визначено відповідальність Уповноваженого банку за порушення умов договору та встановлено розмір пені.

Враховуючи зазначене, а також те, що відповідачем не було жодними допустимими доказами по справі доведено вчасну сплату грошових зобов'язань за кредитним договором, суди попередніх інстанцій зробили вірний висновок про наявність підстав для стягнення з відповідача пені за кредитним договором.

Також, судами вірно зазначено, що твердження експерта про те, що підтвердити розмір дебіторської заборгованості ПАТ КБ "Надра" перед Міністерством фінансів України за штрафними санкціями неможливо внаслідок ненадання відповідних документів, не може бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог в цій частині, оскільки законодавством України та Кредитним договором передбачена сплата пені за порушення його умов.

Крім цього, експерт зазначив, що в представлених матеріалах відсутні документи Міністерства фінансів України, за якими було б можливо визначити черговість погашення заборгованості за кредитним договором № 28000-04/99.

Однак, судами попередніх інстанції було враховано, що матеріалами справи підтверджується, а відповідачем не спростовано того факту, що останнє погашення відбулося ще 05.11.2008.

Як встановлено судами обох інстанцій та підтверджується матеріалами справи, Міністерство фінансів України, відповідно до статті 8 Кредитного договору, доводило до відома ПАТ КБ "Надра" належні до сплати суми заборгованості за зазначеним договором, зокрема, за основною сумою кредиту, за відсотками, за пенею. Зазначене підтверджується листами Міністерства фінансів України від 07.04.2010 № 31-25050-07-10/7396 (станом на 05.05.2010). від 14.10.2010 № 31-25050-07-16/27955 (станом на 05.11.2010), від 11.04.2011 № 31 -12230-05-10/9400 (станом на 05.05.2011), від 18.10.2011 № 31-12230-05-10/25547 (станом на 05.11.2011). від 04.04.2012 № 31-12230-05-10/8545 (станом на 05.05.2012).

Крім того, актами звірки між відповідачем та Міністерством фінансів України підтверджувалася заборгованість за Угодою станом на 01.11.2010 та Кредитним договором станом на 01.11.2011.

Щодо заборгованості ПАТ КБ "Надра" перед Міністерством фінансів України за відсотками за Угодою про надання позики, матеріалами справи підтверджується наступне.

В пп. а п. 2.4 Угоди про надання позики вказано, що позичальник сплачує позикодавцю відсотки, які нараховуються на використану та непогашену суму позик, за відсотковою ставкою, яка на 1,25% річних вища за ставку, яку позикодавець сплачує МБРР. Відсотки нараховуються на основі фактичної кількості днів що минули, і з розрахунку року в 360 днів, і повинні підлягати сплаті на дату сплати відсотків.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ГУП НБУ та Міністерство фінансів України відповідними листами, що досліджені експертом, повідомляли відповідача про відсоткову ставку та розмір нарахованих відсотків.

Таким чином, розмір заборгованості ПАТ КБ "Надра" перед Міністерством фінансів України за зазначеною Угодою обґрунтовано визначений позивачем в розрахунку до позовної заяви.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судами попередніх інстанцій.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись ст. ст. 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "КБ "Надра" залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.11.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2015 залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) .