Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула у судовому засіданні в м. Києві 16 лютого 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Хмельницької області на ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_5

За вироком Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 05 березня 2009 року

засуджений: за ч. 3 ст. 355 КК України на 4 роки позбавленні волі; за ч. 2 ст. 146 КК України на 3 роки позбавленні волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів суд визначив ОСОБА_6 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки;

засуджений: за ч. 3 ст. 355 КК України на 4 роки позбавленні волі; за ч. 2 ст. 146 КК України на 3 роки позбавленні волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів суд визначив ОСОБА_5 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

Суд першої інстанції визнав винуватими засуджених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у тому, що вони, за попередньою змовою між собою та невстановленою слідством особою, при указаних у вироку обставинах, примушували потерпілого ОСОБА_7 до виконання цивільно-правових зобов’язань.

Зокрема, як встановив суд першої інстанції, 09 вересня 2008 року, біля 23 год. 00 хв., у м. Кам’янець-Подільському Хмельницької області, ОСОБА_6, разом з невстановленою слідством особою, незаконно викрали з будинку АДРЕСА_1 потерпілого ОСОБА_7 і вивезли його у сад біля с. Слобідка Гуменецька, де прикували наручниками до дерева і, застосовуючи насильство та висловлюючи погрози вбивством, стріляючи при цьому з мисливської рушниці, вимагали повернення боргу в сумі 105 000 грн. Надалі, з метою позбавлення потерпілого волі, вони перевезли потерпілого до орендованого ОСОБА_5 у м. Кам’янець-Подільському гаражу, де закрили його з наручниками на руках, завдавши йому декілька ударів. 10 вересня 2008 року, одягнувши на голову потерпілого кофту, засуджені перевезли його у с. Маків на пилораму, що належала ОСОБА_5 Після цього, протягом наступних трьох днів, утримуючи ОСОБА_7 у приміщенні пилорами прикутим наручниками до дерев’яної балки та прив’язаним за ланцюг до станка, засуджені продовжили вимагати від потерпілого повернення боргу, застосовуючи до нього фізичне насильство, мордування, позбавляючи його харчування, можливості спати. 12 вересня 2008 року потерпілий був звільнений працівниками міліції.

Ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 15 квітня 2009 року цей вирок у частині засудження ОСОБА_6 та ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 146 КК України було скасовано, а провадження по справі закрито за відсутністю у їх діях складу злочину.

Крім того, апеляційний суд прийняв рішення про виключення з обвинувачення ОСОБА_5 кваліфікуючої ознаки "погроза вбивством чи спричинення тяжких тілесних ушкоджень", а з обвинувачення ОСОБА_6 - кваліфікуючої ознаки "погроза спричинення тяжких тілесних ушкоджень".

У зв’язку з цим, апеляційна інстанція вирішила вважати засудженими ОСОБА_6 і ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 355 КК України до 4 років позбавлення волі, кожного. Але, згідно з ст. 75 КК України апеляційний суд вирішив звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання з випробовуванням, встановивши йому іспитовий строк 3 роки з покладенням на нього обов’язків, передбачених ст. 76 КК України.

У касаційному поданні, як видно із його змісту, прокурор просить ухвалу апеляційного суду скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного ОСОБА_5 покарання тяжкості вчиненого ним злочину та особі засудженого.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав касаційне подання, думку засудженого ОСОБА_5 про відсутність підстав для скасування ухвали апеляційного суду, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, викладені у касаційному поданні, колегія суддів вважає, що подання прокурора підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як видно з матеріалів справи, з врахуванням внесених у вирок змін апеляційним судом, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 визнано винуватими у примушуванні потерпілого ОСОБА_7 до виконання цивільно-правових зобов’язань, вчинене ними за попередньою змовою групою осіб і поєднане з насильством, небезпечним для життя та здоров’я потерпілого. Указані дії засуджених кваліфіковані за ч.3 ст. 355 КК України, що не оспорюється у поданні прокурора.

Приймаючи рішення про необхідність скасування вироку суду першої інстанції в частині засудження ОСОБА_6 та ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 146 КК України і закриваючи у цій частині провадження по справі, апеляційний суд мотивував це тим, що вчинене засудженими незаконне позбавлення волі та викрадення потерпілого охоплюється диспозицією ч. 3 ст. 355 КК України і додаткової кваліфікації за ч. 2 ст. 146 КК України не потребує.

У той же час, досліджені судом докази свідчать про те, що засуджені ОСОБА_6 та ОСОБА_5, разом з іншою невстановленою слідством особою, вступивши у попередню змову між собою на примушування потерпілого ОСОБА_7 до виконання цивільно-правових зобов’язань з вимогою повернути борг, викрали його і, незаконно позбавивши волі, утримували потерпілого в різних місцях протягом декількох днів, застосовуючи до нього насильство, небезпечне для життя та здоров’я потерпілого, погрожуючи йому зброєю.

Правильність встановлення цих обставин судом першої інстанції не ставиться під сумнів в ухвалі апеляційного суду.

Враховуючи це, рішення апеляційної інстанції про те, що кваліфікація дій засуджених за ч.2 ст. 146 КК України є зайвою колегія суддів вважає суперечливим і таким, що не відповідає положенням ст. 33 КК України, згідно з якими при сукупності злочинів кожен з них підлягає кваліфікації за відповідною статтею Особливої частини КК України (2341-14) .

У зв’язку з цим, колегія суддів вважає обґрунтованими викладені у поданні прокурора доводи про безпідставність рішення апеляційного суду про закриття провадження по справі щодо засуджених ОСОБА_6 та ОСОБА_5 за ч.2 ст. 146 КК України з тих мотивів, які наведені в ухвалі апеляційної інстанції.

Також обґрунтованими вважає колегія суддів викладені у поданні прокурора доводи щодо м’якості призначеного ОСОБА_5 покарання із застосуванням ст. 75 КК України, оскільки при цьому не було належним чином враховано ступінь тяжкості вчиненого ним злочину і те, що саме ОСОБА_5 був фактичним ініціатором вчинення злочинних дій щодо потерпілого.

При таких обставинах постановлена щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий апеляційний розгляд, під час якого, розглянувши подані по справі апеляції, апеляційному суду необхідно постановити законне та обґрунтоване рішення, маючи на увазі, що при встановленні причетності ОСОБА_5 до вчинення злочину, призначення йому покарання із застосуванням положень, передбачених ст. 75 КК України, слід вважати м’яким.

Керуючись статтями 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання заступника прокурора Хмельницької області - задовольнити.

Ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 15 квітня 2009 року щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.