Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні у м. Києві 16 лютого 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, та касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на постановлені щодо останнього судові рішення,

вироком Галицького районного суду Івано-Франківської області від

18 листопада 2008року

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше судимого, останній раз 27 жовтня 2004 року за ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 186 КК України та на підставі ст. ст. 70, 71 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі, постановою від 11 червня 2008 року невідбуту частину покарання у виді позбавлення волі замінено більш м’яким покаранням – громадськими роботами на строк 240 годин,

засуджено за ч. 4 ст. 296 КК України на 3 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України до цього покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком і за сукупністю вироків ОСОБА_5 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 10 днів.

Постановлено стягнути із ОСОБА_5 на користь науково - дослідного експертно – криміналістичного центру при УМВС України в Івано-Франківській області судові витрати в сумі 213 грн. 86 коп.

Ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 16 березня

2009 року вирок щодо ОСОБА_5 залишено без зміни.

ОСОБА_5 визнано винним у тому, що він 14 серпня 2008 року, приблизно о 21 год. 30 хв., в приміщенні магазину "Лотос" у с. Поплавники Галицького району, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, в присутності сторонніх осіб намагався взяти без оплати та дозволу продавця ОСОБА_6 пляшку горілки, а коли остання забрала пляшку, то засуджений узяв із прилавку ніж господарсько-побутового призначення, який направив на потерпілу та став погрожувати їй розправою. Після цього ОСОБА_5 завдав ОСОБА_6 удари, заподіявши потерпілій легкі тілесні ушкодження, ображав останню та розлив олію на її одяг і стіну, а потім, вийшовши на вулицю, знову повернувся до магазину та почав стукати ногами об стіл, в результаті чого з нього розсипалася сіль та розлилася решта олії. Внаслідок хуліганських дій ОСОБА_5 було зірвано роботу закладу торгівлі.

У касаційному поданні прокурор, посилаючись на м’якість призначеного ОСОБА_5 покарання, порушує питання про скасування постановлених щодо засудженого судових рішень та направлення справи на новий судовий розгляд.

У доповненні до касаційного подання прокурор просить змінити постановлені щодо ОСОБА_5 судові рішення, перекваліфікувати його дії з ч. 4 на ч. 1 ст. 296 КК України і призначити покарання в межах санкції цього закону та на підставі ст. 71 КК України.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_5 посилається на те, що висновки суду про вчинення ним хуліганських дій із застосуванням заздалегідь заготовленого ножа не відповідають фактичним обставинам справи, внаслідок чого судом неправильно кваліфіковано його дії за ч. 4 ст. 296 КК України. Також вказує на безпідставність стягнення з нього судових витрат. За змістом скарги порушує питання про зміну постановлених щодо нього судових рішень та перекваліфікацію його дій з ч. 4 на ч. 1 ст. 296 КК України.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора, який підтримав касаційне подання з внесеними у нього змінами та просив задовольнити касаційну скаргу засудженого, перевіривши матеріали справи і обговоривши наведені у касаційній скарзі та касаційному поданні доводи, колегія суддів вважає, що вони підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Доводи у касаційному поданні та касаційній скарзі про неправильну кваліфікацію дій ОСОБА_5 за ч. 4 ст. 296 КК України, ґрунтуються на матеріалах справи.

Так матеріалами справи встановлено, що під час вчинення хуліганських дій ОСОБА_5, у той час коли ОСОБА_6 забрала в нього пляшку горілки, взяв із прилавку ніж господарсько-побутового призначення, який направив на потерпілу та став погрожувати їй розправою.

Такі дії ОСОБА_5 судом кваліфіковано за ч. 4 ст. 296 КК України як хуліганство, вчинене із застосуванням предмета, заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень.

Проте, згідно з роз’ясненнями, що містяться у п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України № 10 від 22 грудня 2006 року "Про судову практику у справах про хуліганство" (va010700-06) , заздалегідь заготовленими для нанесення тілесних ушкоджень слід визнавати предмети, які хоч і не зазнали якоїсь попередньої обробки, але ще до початку хуліганства були приготовлені винним для зазначеної мети. Застосування або спроба застосування предметів, підібраних на місці злочину, які не були спеціально пристосовані для нанесення тілесних ушкоджень, не дає підстав для кваліфікації дій винного за ч. 4 ст. 296 КК України.

Виходячи з цього, судові рішення щодо ОСОБА_5 підлягають зміні з перекваліфікацією його дій з ч. 4 на ч. 2 ст. 296 КК України.

Що ж стосується посилання у скарзі засудженого на те, що суд безпідставно стягнув з нього судові витрати, то воно є неспроможним, оскільки таке рішення судом прийнято згідно з вимогами ст. 93 КПК України.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5 та касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, задовольнити частково.

Вирок Галицького районного суду Івано-Франківської області від

18 листопада 2008року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 16 березня 2009 року щодо ОСОБА_5 змінити.

Перекваліфікувати дії ОСОБА_5 з ч. 4 на ч. 1 ст. 296 КК України і призначити йому за цим законом покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки, а на підставі ст. 71 КК України остаточно призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки 10 днів.