Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 11 лютого 2010 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на судові рішення щодо нього.

Вироком Дніпровського районного суду м. Херсона від 22 червня 2009 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 1 вересня 2009 року,

ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, такого, що не має судимості відповідно до ст. 89 КК України,

засуджено за ч. 3 ст. 187 КК України на вісім років позбавлення волі з конфіскацією майна.

У справі розв’язано цивільний позов.

Цим вироком також засуджено ОСОБА_2, судові рішення щодо якого в касаційному порядку не оскаржено та касаційного подання не внесено.

ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він, за обставин викладених у вироку, 19 серпня 2008 року, за попередньою змовою з ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, проникли до житла ОСОБА_4 та, застосувавши до неї та ОСОБА_3 насильство, яке було небезпечним для їх життя та здоров’я, заволоділи майном ОСОБА_4 на загальну суму 8 650 гривень.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, що призвело до неправильного застосування кримінального закону, на істотні порушення кримінально-процесуального закону, зокрема, на те, що прокурором не затверджено обвинувальний висновок, судовий процес не фіксувався технічними засобами, зазначає про ненадання йому права ознайомитися з матеріалами справи для подання апеляції. Просить судові рішення щодо нього скасувати, а справу – направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновок суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні зазначених у вироку злочинних дій ґрунтується на доказах, зібраних у встановленому законом порядку, досліджених у судовому засіданні, і належно оцінених судом.

Цей висновок, зокрема, ґрунтується на фактичних даних, встановлених показаннями засудженого ОСОБА_1, який не заперечував, що він з ОСОБА_2 проникли до житла ОСОБА_4, де він завдав долонею удару потерпілій та зняв з неї золоті прикраси; засудженого ОСОБА_2, який підтвердив показання ОСОБА_1 і доповнив, що він (ОСОБА_2) зайшов в іншу кімнату, де вдарив дверцятами ОСОБА_3, щоб вона замовкла, тоді вони вдвох зняли з ОСОБА_4 золоті прикраси.

Крім того, вина ОСОБА_1 підтверджується і явками з повинною його та ОСОБА_2 (а.с. 87, 122), протоколами відтворення обстановки і обставин події згідно з якими ОСОБА_1 та ОСОБА_2 показали і розповіли, як саме вчинили розбій (а.с. 77-80, 81-84).

Відповідно до показань потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проникли до житла ОСОБА_4, завдали їм тілесні ушкодження, від яких вони втратили свідомість, та заволоділи майном ОСОБА_4

Згідно з висновком судово-медичної експертизи ОСОБА_3 спричинено легкі тілесні ушкодження.

Належним чином оцінивши ці та інші докази в справі, врахувавши фактичні обставини, а саме, те, що від удару ОСОБА_1 потерпіла впала і втратила свідомість, суд дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_1, за попередньою змовою з ОСОБА_2, вчинив напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя і здоров’я потерпілого, з проникненням у житло. Дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ч. 3 ст. 187 КК України.

Доводи засудженого про те, що обвинувальний висновок не затверджено прокурором не ґрунтуються на матеріалах справи, оскільки на аркуші справи № 174 видно, що цей документ затверджено прокурором м. Херсона старшим радником юстиції Маренчуком Г.Л. 22 жовтня 2008 року.

Як видно з матеріалів справи, ніким із учасників судового розгляду не заявлялася вимога про повне фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Засудженим не заявлялося клопотання про надання йому можливості ознайомитися з матеріалами справи для подання апеляції.

Згідно з протоколом судового засідання (а.с. 271) головуючим було роз’яснено вимоги ст. 88 КПК України.

Отже, доводи, викладені у касаційній скарзі, свого підтвердження не знайшли, а тому колегія суддів вважає їх безпідставними.

При призначенні ОСОБА_1 покарання суд дотримався вимог ст. 65 КК України, врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу підсудного, обставини, що обтяжують покарання і визначив покарання, яке є необхідним і достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів.

Апеляційний суд постановив ухвалу відповідно до вимог ст.ст. 362, 377 КПК України і обґрунтовано залишив вирок без зміни.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок при перевірці судових рішень щодо ОСОБА_1 у касаційному порядку не виявлено.

Оскільки передбачені ч. 1 ст. 398 КПК України підстави для скасування або зміни судових рішень щодо засудженого відсутні, колегія суддів не вбачає підстав для призначення справи до розгляду з обов’язковим повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України, -

у задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 відмовити.