Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні у місті Києві 11 лютого 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Донецької області на вирок Амвросіївського районного суду Донецької області від 18 грудня 2008 року, яким

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, судимості не має,

засуджено за ч. 1 ст. 152 КК України на три роки шість місяців позбавлення волі, ч. 1 ст. 185 КК України на один рік позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України ОСОБА_5 остаточно призначено три роки шість місяців позбавлення волі.

На підставі ст.ст. 75, 104 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком два роки й на нього покладено обов’язки, передбачені ст. 76 КК України.

В апеляційному порядку справа не переглядалась.

ОСОБА_5 визнано винуватим у тому, що він 2 грудня 2007 року у другій половині дня, перебуваючи в будинкуАДРЕСА_1, з корисливих мотивів таємно викрав гроші в сумі 1 300 грн., які належали ОСОБА_6

Окрім того, ОСОБА_5 у стані алкогольного сп’яніння 1 січня 2008 року близько 18 год. 30 хв. на вул. Ульяновській у м. Амвросіївка Донецької області, застосовуючи фізичне насильство, вчинив статеві зносини зі ОСОБА_7

У касаційному поданні прокурор, не оскаржуючи обґрунтованість засудження та правильність кваліфікації дій ОСОБА_5, просить скасувати вирок місцевого суду, а кримінальну справу направити на новий судовий розгляд через невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок м’якості. Прокурор указує на те, що застосування судом ст.ст. 75, 104 КК України є безпідставними, оскільки судом у достатній мірі не враховано тяжкість та суспільна небезпечність вчинених ОСОБА_5 злочинів.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, яка підтримала касаційне подання, перевіривши матеріали справи, доводи касаційного подання, колегія суддів уважає, що касаційне подання прокурора не підлягає задоволенню.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 та кваліфікацію його дій за ч. 1 ст. 185, ч. 1 ст. 152 КК України є законними та обґрунтованими й у касаційному поданні не оскаржуються.

Твердження прокурора про те, що звільнення ОСОБА_5 на підставі ст.ст. 75, 104 КК України від відбування покарання з випробуванням не відповідає ступені тяжкості вчинених засудженим злочинів та його особі внаслідок м’якості, є безпідставними.

Рішення про звільнення ОСОБА_5 на підставі ст.ст. 75, 104 КК України від відбування покарання з випробуванням суд належним чином мотивував, посилаючись на те, що засуджений учинив злочини, які згідно зі ст. 12 КК України є середньої тяжкості, у неповнолітньому віці, вперше притягується до кримінальної відповідальності, його позитивну характеристику за місцем навчання, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, а також відсутність тяжких наслідків.

Наведені у касаційному поданні доводи щодо неможливості виправлення ОСОБА_5 без відбування покарання з випробуванням, не є достатніми для визнання неправомірним застосування ст. 75 КК України.

На підставі наведеного й, керуючись статтями 395 і 396 КПК України, колегія суддів, -

касаційне подання заступника прокурора Донецької області залишити без задоволення, а вирок Амвросіївського районного суду Донецької області від 18 грудня 2008 року щодо ОСОБА_5 – без змін.