804/9156/13-а Про скасування податкових повідомлень-рішень, якими збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість - 31.05.2016 Прийняття

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2015 скасовано постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.08.2013 та прийнято нову, якою позов задоволено: скасовано податкові повідомлення-рішення, прийняті Нікопольською об'єднаною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби від 14.06.2013 № 0001052201 із визначенням суми податкового зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 880 873,81 грн. та № 0001062201 із визначенням суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 772 667,60 грн.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині повноти нарахування та сплати ПДВ та податку на прибуток у фактичних періодах по взаємовідносинам з ПП "Протор" з 01.02.2011 по 28.02.2011, ТОВ "Ривс" за період з 01.12.2011 по 31.12.2011, ТОВ "МС-Фератус" за період з 01.02.2012, ТОВ "НВП "Ньютек" за період з 01.08.2012 по 31.08.2012, за результатами якої складено акт від 16.05.2013 № 1406/221/33125694, в якому зафіксовано порушення позивачем: п. 135.1, пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періодах, що перевірявся на загальну суму 722 053,91 грн.; ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4, 201.6, 201.7, 201.8, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в період, що перевірявся, на загальну суму 565 691,90 грн.

На підставі акта перевірки, 14.06.2013 відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0001052201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 880 873,81 грн., з яких за основним платежем - 722 053,91 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями - 158 819,90 грн., та податкове повідомлення-рішення № 0001062201, яким позивачу збільшено суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 772 667,60 грн., з яких за основним платежем - 565 692 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями 206 975,60 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з правомірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно п.135.1 ст. 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті та інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

При цьому, пп.135.4.1 п.135.4 ст. 135 Податкового кодексу України визначено, що дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу.

Пунктом 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.6 ст. 138 Податкового кодексу України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Згідно із пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів /послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6. цієї статті, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Нікопроммаш" (підрядник) було укладено договори на виконання робіт по ремонту електрообладнання наступними замовниками: ЗАТ "Теплогенерація", ПАТ "Нікопольський завод технологічного оснащення", ВАТ "Нікопольський хлібокомбінат", ТОВ "Придніпровський", ЗАТ "Нікопольський завод стальних труб "ЮТиСТ", ТОВ "Інтерпайп Ніко Тьюб", ВСП "Нікопольська дистанція електропостачання" ДП "Придніпровська залізниця", ТОВ "Виробниче об'єднання "Оскар", ФОП ОСОБА_3, ПАТ "Новопавлівський гранітний кар'єр", ТОВ "Нікопольський механічний завод", ТОВ "Нікаремтехкомпані", ПАТ "ОРРЗ".

Для виконання взятих на себе обов'язків підряду, ТОВ "Нікопроммаш" залучило для виконання вищевказаних договорів суб'єктів господарювання, з якими укладені договори на поставку комплектуючих запчастин та виконання робіт по ремонту електрообладнання.

Так, встановлено, що факт здійснення господарських операцій позивача із ПП "Протор", ТОВ "Ривс", ТОВ "МС-Фератус" та ТОВ "НВП "Ньютек" на виконання умов договорів виконання послуг та купівлі-продажу підтверджується первинними документами, зокрема, податковими накладними, видатковими накладними, актами прийняття-передачі виконаних послуг, рахунками-фактури, товарно-транспортними накладними, банківськими виписками.

З матеріалів справи вбачається, що однією з підстав прийняття спірних податкових повідомлень-рішень було порушення кримінальної справи стосовно посадових осіб ТОВ "Нікопроммаш" за результатами господарських взаємовідносин ПП "Протор", ТОВ "Ривс", ТОВ "МС-Фератус", ТОВ "НВП "Ньютек".

Проте, 11.12.2013 кримінальну справу закрито у зв'язку з відсутністю складу злочину у діях директора ТОВ "Нікопроммаш".

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з ТОВ "Нікопроммаш", ПП "Протор", ТОВ "Ривс", ТОВ "МС-Фератус" та ТОВ "НВП "Ньютек", що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем обґрунтовано віднесено суми, сплачені при отримані послуг та товарів до сум валових витрат та правомірно сформовано податковий кредит.

Таким чином, вірними є висновки суду апеляційної інстанції щодо відсутності у податкового органу підстав для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень від 14.06.2013 № 0001052201 із визначенням суми податкового зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 880 873,81 грн. та № 0001062201 із визначенням суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 772 667,60 грн.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду, не встановлено.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

Касаційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - відхилити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2015 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238 Кодексу адміністративного судочинства України.