Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 11 лютого 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який затвердив обвинувальний висновок, на постанову судді апеляційного суду Запорізької області від 9 грудня 2009 року, якою кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 115, п. 13 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 15, п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України, повернуто прокурору Запорізької області для усунення прокурором, який затвердив обвинувальний висновок, порушень вимог кримінально-процесуального закону.

Окрім того, суддею 9 грудня 2009 року винесено окрему постанову на адресу прокурора Запорізької області.

Органом досудового слідства ОСОБА_5 обвинувачується у тому, що 13 грудня 2008 року в будинку АДРЕСА_1 на грунті неприязних стосунків учинив умисне вбивство ОСОБА_6, після чого, будучи особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, – умисне вбивство ОСОБА_7 та замах на умисне вбивство ОСОБА_8

Повертаючи кримінальну справу прокурору, суддя в постанові вказав, що прокурором при перевірці справи з обвинувальним висновком допущено істотні порушення кримінально-процесуального закону, які перешкоджають призначенню її до розгляду, і, зокрема, не виконані вказівки попередньої постанови судді щодо необхідності перевірки прокурором правильності кваліфікації дій обвинуваченого та прийняття належного процесуального рішення в частині обвинувачення ОСОБА_5 за п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України.

За змістом касаційного подання прокурор, посилаючись на незаконність рішення судді, просить скасувати постанову, а справу направити на новий попередній розгляд, оскільки вказані суддею підстави повернення справи прокурору не відповідають закону. Прокурором дотримані вимоги ст. 228 КПК України, перевірена юридична оцінка інкримінованих обвинуваченому діянь, яка ґрунтується на зібраних досудовим слідством доказах, прийняті по справі процесуальні рішення узгоджуються з вимогами кримінально-процесуального закону.

Заслухавши доповідача, прокурора, який, підтримавши подання, просив скасувати постанову судді та в порядку ст. 395 КПК України окрему постанову судді, а справу направити на новий судовий розгляд зі стадії попереднього розгляду, перевіривши матеріали справи та доводи подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 249-1 КПК України та роз’яснень, що містяться в п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року "Про практику застосування кримінально-процесуального законодавства при попередньому розгляді кримінальних справ у судах першої інстанції" (v0006700-08) , підставою для повернення прокурору справи з попереднього розгляду є встановлення суттєвих порушень ним вимог статей 228–232 КПК України (1001-05) при перевірці справи з обвинувальним висновком, прийнятті у ній рішень та направленні її до суду, якими слід вважати такі порушення вимог статей 223, 224 КПК України, які виключають можливість здійснення обвинуваченим свого захисту і прийняття судом законного рішення з урахуванням такого обвинувального висновку.

Вивченням матеріалів справи таких порушень не встановлено.

Як зазначено в постанові, прокурором не виконані вказівки постанови судді від 20 жовтня 2009 року, якою справа попередньо поверталась прокурору в порядку ст. 249-1 КПК України, зокрема, щодо перевірки відповідності кваліфікації дій обвинуваченого за п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України роз’ясненням, що містяться в п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 7 лютого 2003 року "Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров’я особи" (v0002700-03) . Окрім того, прокурором усупереч вимог п. 11 ст. 228 КПК України належно не перевірено обґрунтованість постанови слідчого про закриття кримінальної справи щодо ОСОБА_5 за п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України.

Однак, із матеріалів справи вбачається, що прокурор після отримання відповідно до постанови судді від 20 жовтня 2009 року кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 115, п.п. 8, 13 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 15, п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України, постановою від 2 листопада 2009 року повернув її для провадження додаткового розслідування, під час якого слідчий, виконуючи вказівки судді та прокурора, оцінивши зібрані докази, прийшовши до висновку про відсутність в діях обвинуваченого єдиного умислу на вбивство всіх потерпілих та кваліфікуючої ознаки – умисне вбивство особи у зв’язку з виконанням нею громадського обов’язку, постановою від 16 листопада 2009 року закрив кримінальну справу за п.п. 1, 8 ч. 2 ст. 115 КК України, пред’явив ОСОБА_5 обвинувачення за ч. 1 ст. 115, п. 13 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 15, п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України, склав новий обвинувальний висновок та направив справу прокуророві.

Останній, перевіряючи справу та погоджуючись з такою кваліфікацією дій обвинуваченого, затвердив обвинувальний висновок.

За змістом постанови судді кримінальна справа повернута прокурору з мотивів неналежної кваліфікації дій обвинуваченого, тобто в ній фактично йдеться про неправильність досудового слідства та необхідність пред’явлення ОСОБА_5 іншого обвинувачення, що потребує проведення відповідних слідчих дій.

Проте, статтею 249-1 КПК України не передбачено повернення справи прокурору з указаних підстав.

Окрім того, стверджуючи про наявність підстав для кваліфікації всіх інкримінованих ОСОБА_5 дій не за ч. 1 ст. 115, п. 13 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 15, п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України, як йому пред’явлено обвинувачення, а за п. 1 ч. 2 ст. 115 та ч. 2 ст. 15, п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України, суддя вийшов за межі наданих йому відповідно до ст. 237 КПК України повноважень, про що правильно зазначається в касаційному поданні, оскільки на стадії попереднього розгляду справи вдався до оцінки обставин події та суб’єктивної сторони дій обвинуваченого щодо наявності у нього єдиного умислу на вбивство трьох осіб.

Однак правильність встановлення досудовим слідством обставин справи та кваліфікації дій обвинуваченого підлягають перевірці при її розгляді судом по суті шляхом безпосереднього дослідження зібраних доказів.

Безпідставним є і твердження судді про порушення прокурором вимог п. 11 ч. 1 ст. 228 КПК України при перевірці обґрунтованості постанови слідчого від 16 листопада 2009 року про закриття кримінальної справи щодо ОСОБА_5 за п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України, оскільки, як убачається зі змісту постанови, слідчий таке рішення обґрунтував установленими ним обставинами справи, на підставі яких прийшов до висновку про те, що у обвинуваченого не було єдиного умислу на вбивство трьох осіб, у зв’язку з чим кваліфікував його дії, пов'язані із убивством ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 115 КК України, а наступні – за п. 13 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 15, п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України.

Таким чином, підстави вважати, що прокурором не виконані вказівки попередньої постанови судді, відсутні.

Тому доводи касаційного подання про невідповідність постанови попереднього розгляду справи вимогам кримінально-процесуального закону є обґрунтованими, у зв’язку з чим зазначене судове рішення, а також у порядку ст. 395 КПК України й окрема постанова, в якій неправомірно стверджується про порушення прокурором при перевірці справи з обвинувальним висновком вимог закону, підлягають скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд зі стадії попереднього розгляду.

Керуючись статтями 395, 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання прокурора, який затвердив обвинувальний висновок, задовольнити.

Постанову судді апеляційного суду Запорізької області від 9 грудня 2009 року, якою кримінальну справу щодо ОСОБА_5 повернуто прокурору, та в порядку ст. 395 КПК України окрему постанову цього ж судді від 9 грудня 2009 року скасувати, а справу повернути на новий судовий розгляд зі стадії попереднього розгляду.

Запобіжний захід ОСОБА_5 – тримання під вартою залишити без зміни.