5-208к10 Про спричинення тяжких тілесних ушкоджень на грунті ревнощів - 11.02.2010 Прийняття

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 11 лютого 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом 1-ої інстанції, касаційними скаргами засудженої та її захисника, потерпілої ОСОБА_2 на вирок апеляційного суду Луганської області від 15 жовтня 2009 року.

Цим вироком

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянка України, яка має на утриманні двох неповнолітніх дітей, раніше не судима, -

засуджена за ч. 1 ст. 121 КК України на 7 років позбавлення волі; за ч. 1 ст. 162 КК України на 1 рік обмеження волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 визначене остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.

Постановлено стягнути із ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_2 3 242 гривні на відшкодування моральної шкоди, а також на користь Кремінського РТМО 3 115 гривень 20 копійок за лікування потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_2

Постановлена окрема ухвала від 15 жовтня 2009 року на адресу органу опіки й піклування при Кремінській районній державній адміністрації щодо вирішення долі малолітніх дітей засудженої.

Як визнав установленим суд, 26 червня 2006 року приблизно о 1 годині ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, з метою з'ясування стосунків із ОСОБА_4, з яким тривалий час перебувала у громадянському шлюбі, приїхала до його будинку, розташованого на АДРЕСА_1, та, за детально наведених у вироку обставин, незаконно проникла до вказаного будинку. Перебуваючи у будинку, ОСОБА_1 на ґрунті особистих неприязних стосунків під час сварки із ОСОБА_4 уламком скла умисно завдала йому декілька ударів в область живота, грудної клітки та плеча. Після цього, ОСОБА_1 зайшла до кімнати, у якій знаходилася нова подруга ОСОБА_3 – ОСОБА_2, та уламком скла умисно завдала їй удар в область черевної порожнини, після чого засуджена залишила місце вчинення злочину. Внаслідок зазначених дій засудженої потерпілому ОСОБА_3 було заподіяно тяжке тілесне ушкодження у виді проникаючого поранення черевної порожнини та легкі тілесні ушкодження, що потягли за собою короткочасний розлад здоров'я, у виді непроникаючих поранень грудної клітки і лівого плеча, а потерпілій ОСОБА_2 – тяжке тілесне ушкодження у виді проникаючого колото-різаного поранення черевної порожнини з ушкодженням шлунка, малого сальнику та підшлункової залози.

У касаційному поданні прокурор, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, яка призвела до неправильної кваліфікації судом дій ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 121 КК України, внаслідок чого їй було призначено надто м'яке покарання, просить вирок скасувати та направити справу на новий судовий розгляд. При цьому вказує, що під час досудового слідства на підставі аналізу сукупності усіх доказів по справі дії ОСОБА_1 були правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 15 і п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України і за цим обвинуваченням справа надійшла на розгляд суду.

Касаційна скарга потерпілої ОСОБА_2 є за своїм змістом аналогічною касаційному поданню.

Засудженою подані заперечення на касаційне подання та касаційну скаргу потерпілої.

У касаційній скарзі захисника ОСОБА_5 порушується питання про зміну вироку щодо ОСОБА_1 та пом'якшення їй покарання. При цьому захисник вказує, що при визначенні судом строку покарання засудженій у повній мірі не було враховане те, що вона має бездоганне минуле, працювала, позитивно характеризується, має на утриманні двох неповнолітній дітей та матір пенсійного віку, повністю визнала свою вину, щиро розкаялася у вчиненому, активно сприяла розкриттю злочину, повністю добровільно відшкодувала потерпілій ОСОБА_2 заподіяну матеріальну шкоду. Крім цього, на думку захисника, судом не була врахована віктимна поведінка потерпілого ОСОБА_3, який постійно провокував засуджену на ревнощі.

У касаційній скарзі засудженої з посиланням на ті ж самі дані про її особу та пом'якшуючі покарання обставини порушується питання про зміну вироку та призначення покарання не пов'язаного з позбавленням волі. Крім цього, ОСОБА_1 вказує на необґрунтованість її засудження за ч. 1 ст. 162 КК України та просить вирок суду в цій частині скасувати, а справу закрити за відсутністю в її діях цього складу злочину. Своє прохання обґрунтовує тим, що тривалий час проживала разом з потерпілим ОСОБА_4 у тому числі й у його будинку. За пропозицією ОСОБА_3 напередодні подій збиралась разом з дітьми переїхати до цього будинку для проживання, а тому вважає, що мала законне право зайти до вказаного будинку. Також засуджена оспорює наявність у неї умислу на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень потерпілим та перебування її під час вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який підтримав касаційне подання і касаційну скаргу потерпілої та заперечував проти задоволення касаційних скарг засудженої та її захисника, пояснення засудженої, яка підтримала свою касаційну скаргу та захисника і заперечувала проти задоволення касаційного подання і касаційної скарги потерпілої, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання і касаційних скарг, колегія суддів вважає, що касаційне подання прокурора, касаційна скарга потерпілої, касаційні скарги засудженої та її захисника не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Перевіркою матеріалів справи встановлено, що висновки суду про винність ОСОБА_1 у вчиненні злочинів за встановлених судом і викладених у вироку обставин підтверджені показаннями самої засудженої у судовому засіданні, а також під час досудового слідства, у яких вона не заперечувала того факту, що тілесні ушкодження у потерпілих утворилися від її дій; показаннями потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_2, свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, даними протоколів відтворення обстановки й обставин події із ОСОБА_1 та потерпілими; даними протоколу огляду місця події, даними висновків судово-медичних експертиз про чисельність, характер та локалізацію заподіяних потерпілим тілесних ушкоджень; речовими доказами та даними висновків судово-цитологічних експертиз щодо цих речових доказів.

Наведеним у вироку доказам суд дав оцінку в їх сукупності, обґрунтовано визнавши правдивими показання потерпілих про обставини вчинення засудженої злочинних дій, оскільки вони об'єктивно узгоджуються з іншими доказами по справі, зокрема, показаннями свідків, даними протоколу огляду місця події, даними висновків судово-медичних та цитологічної експертиз і речовими доказами.

Виходячи із сукупності досліджених у судовому засіданні доказів та об'єктивності їх оцінки у вироку, колегія суддів дійшла однозначного висновку, що фактичні обставини справи вчинених засудженої злочинів у справі встановлені правильно, а її дії кваліфіковані правильно за ч. 1 ст. 121, ч. 1 ст. 162 КК України.

Що стосується доводів касаційного подання та касаційної скарги потерпілої ОСОБА_2 про те, що суд дав неправильну юридичну оцінку діям засудженої, зокрема, безпідставно кваліфікував її дії за ч. 1 ст. 121 КК України у той час, як, на їх думку, матеріали справи свідчать про те, що умисел ОСОБА_1 був направлений на умисне вбивство двох осіб, який вона не довела до кінця з причин, що не залежали від її волі, то вони є безпідставними.

Відповідно до роз'яснень, що містяться у пунктах 4, 22 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 7 лютого 2003 року "Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи" (v0002700-03) для відмежування умисного вбивства від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, у тому числі і такого, яке спричинило смерть потерпілого, суди повинні ретельно досліджувати докази, що мають значення для з'ясування змісту й спрямованості умислу винного. Питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема, враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб'єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: при умисному вбивстві настання смерті охоплюється умислом винного, а в разі заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, ставлення винного до її настання характеризується необережністю. При цьому треба мати на увазі, що замах на умисне вбивство може бути вчинено лише з прямим умислом (коли особа усвідомлює суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно небезпечні наслідки і бажає їх настання).

Як убачається з мотивувальної частини вироку, ретельно дослідивши та проаналізувавши докази, які мали значення для з'ясування змісту і спрямованості умислу засудженої ОСОБА_1, зокрема, її показання щодо характеру її взаємовідносин з потерпілим ОСОБА_4 та мотивів, з яких вона заподіяла йому та його подрузі ОСОБА_2 тілесні ушкодження, а також щодо знаряддя злочину; показання потерпілих про те, що ОСОБА_1, завдавши декілька ударів уламком скла ОСОБА_3 та один удар ОСОБА_9, припинила свої дії і з місця вчинення злочину втекла; дані судово-медичних експертиз про кількість, характер і локалізацію виявлених у потерпілих тілесних ушкоджень, а також врахувавши наведені роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність в матеріалах справи доказів того, що умисел ОСОБА_1 був направлений на умисне вбивство двох осіб, та належним чином умотивував свої висновки у вироку, з якими погоджується і колегія суддів.

За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для скасування вироку суду та направлення справи на новий судовий розгляд у зв'язку з неправильної кваліфікацією дій засудженої, як про це ставиться питання у касаційному поданні та касаційній скарзі потерпілої ОСОБА_2

Доводи касаційної скарги засудженої про відсутність у неї умислу на заподіяння потерпілим тяжких тілесних ушкоджень ретельно перевірялись судом 1-ої інстанції та обґрунтовано визнані безпідставними з наведенням у вироку відповідних мотивів, з якими погоджується і колегія суддів.

Що стосується доводів касаційної скарги ОСОБА_1 про необґрунтованість її засудження за незаконне проникнення до житла, то вони є неспроможними та спростовуються дослідженими судом доказами, зокрема, показаннями потерпілих про те, що, незважаючи на те, що під час розвитку подій після того, як ОСОБА_3 перший раз виштовхнув засуджену на подвір'я та зачинив двері будинку на замок, ОСОБА_1 зірвала замок, розбила вікна та повторно проникла до будинку, тобто опинилася у ньому всупереч волі потерпілого ОСОБА_3, який постійно проживав у цьому, належному його матері, будинку.

З урахуванням наведеного колегія суддів не вбачає підстав для скасування вироку в частині засудження ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 162 КК України із закриттям провадження по справі за відсутністю в її діях цього складу злочину, як про це йдеться у касаційній скарзі засудженої.

Також безпідставним є і посилання засудженої на те, що суд необґрунтовано визнав обставиною, яка обтяжує покарання, вчинення нею злочину в стані алкогольного сп'яніння, оскільки це твердження спростовується показаннями потерпілої ОСОБА_2 та даними протоколу медичного огляду ОСОБА_1 від 26 червня 2009 року про виявлення у неї ознак вживання алкоголю.

Що стосується доводів касаційних скарг засудженої та її захисника про суворість призначеного їй покарання, то вони є безпідставними.

У відповідності до вимог ст. 65 КК України при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

При призначенні покарання ОСОБА_1 суд дотримався цих вимог закону і врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, один з яких є тяжким, дані про особу засудженої, зокрема, те, що вона вперше притягується до кримінальної відповідальності, ніколи не перебувала на спеціальних обліках, працювала, позитивно характеризується як за місцем роботи, так і за місцем проживання, одна виховує двох дітей, один з яких є малолітнім, на її утриманні також знаходиться мати пенсійного віку, пом'якшуючу покарання обставину – добровільне відшкодування матеріальної шкоди потерпілій ОСОБА_2, обтяжуючу покарання обставину – вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_1 покарання як за видом, так і за розміром відповідає вимогам ст. 65 КК України і підстав вважати його несправедливим внаслідок суворості, як про це йдеться у касаційних скаргах засудженої та її захисника, немає.

Виходячи з наведеного, а також із того, що м'якість призначеного засудженій покарання у касаційному поданні та касаційній скарзі потерпілої ОСОБА_2 пов'язується з неправильною юридичною оцінкою її дій, із чим колегія суддів не погоджується з наведених вище мотивів, то підстав для скасування вироку у зв'язку з м'якістю призначеного ОСОБА_1 покарання немає.