Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 11 лютого 2010 року матеріали справи за касаційним поданням першого заступника прокурора Вінницької області на постанову Староміського районного суду м. Вінниці від 14 жовтня 2008 року, якою

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

раніше судимого:

1). 11.06.2003 р. за ч.3 ст. 142, ч.1 ст. 222, ст. 208 КК України 1960 р. на 11 років позбавлення волі;

2). 28.12.2006 р. за ч.3 ст. 142, ч.2 ст. 17, п.п. "а", "е", "и", "і" ст. 93 КК України 1960 р., ч.2 ст. 125, ч.1 ст. 263, ч.1 ст. 70 КК України 2001 р. на 13 років позбавлення волі з конфіскацією майна, яке є його особистою власністю, а на підставі ч.4 ст. 70 КК України шляхом часткового складання покарань призначених за цим і попереднім вироком від 11.06.2003 р. остаточно ОСОБА_5 визначено 14 років позбавлення волі з конфіскацією майна, яке є його особистою власністю;

приведено вирок апеляційного суду Харківської області від 28 грудня 2006 р. щодо нього у відповідність із Законом України "Про внесення змін до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України щодо гуманізації кримінальної відповідальності" від 15 квітня 2008 (270-17) року.

Зменшено ОСОБА_5 міру покарання за ч.2 ст. 17, п.п. "а", "е", "и", "і" ст. 93 КК України 1960 р. до 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна, яке є його особистою власністю, за ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів також зменшено до 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна, яке є його особистою власністю.

В іншій частині вирок та остаточну міру покарання залишено без зміни - 14 років позбавлення волі з конфіскацією майна, яке є його особистою власністю.

В апеляційному порядку постанова не перевірялась.

У касаційному поданні прокурор зазначає, що суд неправильно застосував кримінальний закон і безпідставно зменшив ОСОБА_5 покарання за ч.2 ст. 17, п.п. "а", "е", "и", "і" ст. 93 КК України 1960 р. до 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна, яке є його особистою власністю, оскільки санкцією ст. 93 КК України 1960 р. передбачалась смертна кара, а 25 лютого 2000 року її замінено на довічне позбавлення волі, то обчислення двох третин такого покарання неможливе. У зв’язку з цим просить постанову скасувати і направити матеріали справи на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню за таких підстав.

Відповідно до Закону України " (270-17) Про внесення змін до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України щодо гуманізації кримінальної відповідальності (270-17) " (270-17) від 15 квітня 2008 року ст. 68 КК України доповнено, зокрема, частиною третьою, згідно із якою за вчинення замаху на злочин строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК України (2341-14) .

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 серед інших злочинів засуджено за ч.2 ст. 17, п.п. "а", "е", "и", "і" ст. 93 КК України 1960 року, санкція якої як найбільш суворий вид покарання передбачає довічне позбавлення волі.

Оскільки довічне позбавлення волі не має строкового виміру, положення ч.3 ст. 68 КК України не можуть бути застосовані до осіб, засуджених за злочини, санкція яких передбачає такий вид покарання.

За таких обставин, суд, розглядаючи подання про приведення вироку щодо ОСОБА_5 у відповідність до Закону України " (270-17) Про внесення змін до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України щодо гуманізації кримінальної відповідальності (270-17) " (270-17) від 15 квітня 2008 року, допустив неправильне застосування кримінального закону, а тому у відповідності до п.2 ч.1 ст. 398 КПК України постанова суду підлягає скасуванню з направленням матеріалів справи на новий судовий розгляд.

На підставі наведеного та, керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання першого заступника прокурора Вінницької області задовольнити.

Постанову Староміського районного суду м. Вінниці від 14 жовтня 2008 року щодо ОСОБА_5 скасувати, а матеріали справи про приведення вироку апеляційного суду Харківської області від 28 грудня 2006 р. щодо нього у відповідність із Законом України "Про внесення змін до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України щодо гуманізації кримінальної відповідальності" від 15 квітня 2008 року (270-17) направити на новий судовий розгляд у той же суд в іншому складі суду.