Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні у м. Києві 11 лютого 2010 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на постановлені щодо нього судові рішення,

Вироком Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 24 листопада 2008 року

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

не судимого,

засуджено за ч.2 ст. 368 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади пов’язані з адміністративно-розпорядчими функціями в митних органах строком на 3 роки, а на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки та покладено обов’язки, передбачені ст. 76 КК України.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 квітня 2009 року вирок залишено без зміни.

За наведених у вироку обставин ОСОБА_5 засуджено за те, що він, будучи службовою особою, начальником відділу оформлення транспортних засобів Дніпропетровської митниці, 23 грудня 2005 року, перебуваючи у своєму робочому кабінеті в приміщенні Дніпропетровської митниці, розташованої на вул. Нижньодніпровській, 1-Б в с. Ювілейний Дніпропетровського району, вимагав у ОСОБА_6 550 доларів США за безперешкодне оформлення ввезеного ним із Німеччини автомобіля "Опель-Комбо" 1998 року випуску та видачу свідоцтва на право реєстрації автомобіля в органах ДАІ.

26 грудня 2005 року близько 15 год. 30 хв. ОСОБА_5 у своєму службовому кабінеті отримав від ОСОБА_6 500 доларів США та 250 гривень.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_5 стверджує, що вина його у вчинені інкримінованого йому злочину не доведена матеріалами справи, суд поклав в основу вироку недопустимі докази, а головний свідок ОСОБА_6 взагалі не допитувався безпосередньо в судовому засіданні, чим було порушено вимоги ст. 257 КПК України. Вказує також на порушення КПК (1001-05) . Просить судові рішення скасувати, а справу закрити.

Заслухавши доповідача, засудженого ОСОБА_5, який підтримав свою скаргу, прокурора, який вважав, що касаційну скаргу засудженого слід задовольнити частково, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню за таких підстав.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 відповідають фактичним обставинам справи, грунтуються на сукупності належним чином оцінених та перевірених в судовому засіданні доказів, є законними й обгрунтованими.

Так, згідно з показаннями ОСОБА_6, даними ним під час досудового слідства, 23 грудня 2005 року він зібрав всі необхідні документи для оформлення автомобіля і разом із ОСОБА_7 приїхали на Дніпропетровську митницю. Він зайшов у кабінет ОСОБА_5, який ознайомившись з усіма документами на автомобіль і актом оцінки, заявив, що за безперешкодне оформлення ввезеного ним із Німеччини автомобіля та видачу свідоцтва на право реєстрації автомобіля в органах ДАІ, він має передати йому 550 доларів США.

Розуміючу, що ОСОБА_5 вимагає у нього хабара за виконання своїх прямих службових обов’язків, він звернувся до УСБУ в Дніпропетровській області із заявою про вимагання хабара.

Після цього працівники УСБУ в Дніпропетровській області у присутності понятих вручили йому 500 доларів США і 250 грн. Окрім того, ОСОБА_6 вручили спеціальні технічні засоби для відеозйомки. Після чого 26 грудня 2005 року він прийшов в службовий кабінет ОСОБА_5, де в ході спілкування з ним передав йому 500 доларів США і 250 грн., долари ОСОБА_5 накрив паперами на своєму столі, а 250 грн. повернув назад.

Свідок ОСОБА_7 пояснив, що він разом з ОСОБА_6 зібравши всі необхідні документи для оформлення автомобіля приїхали до Дніпропетровської митниці, де ОСОБА_6 зайшов в кабінет начальника відділу оформлення автотранспортних засобів ОСОБА_5, після чого вийшов засмучений і пояснив, що останній вимагає у нього 550 доларів США хабара за безперешкодне оформлення автомобіля та видачу свідоцтва на право реєстрації автомобіля в органах ДАІ.

З показань свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 убачається, що 26 грудня 2005 року близько 15 год. 30 хв. вони були запрошені у якості понятих при огляді і врученню ОСОБА_6 у якого вимагали хабара 500 доларів США та 250 грн.

Після цього вони поїхали до Дніпропетровської митниці, де працівники СБУ запропонували їм зайти до кабінету ОСОБА_5, під час огляду якого, в присутності ОСОБА_5, було виявлено на його робочому столі під папкою з паперами 500 доларів США.

Згідно із даними протоколу огляду місця події в службовому кабінеті ОСОБА_5 на столі під паперами виявлено гроші у сумі 500 доларів США, номера купюр яких співпадають з номерами купюр, вручених ОСОБА_6 для передачі ОСОБА_5

Зазначені обставини як під час досудового слідства так і в суді не заперечував й сам ОСОБА_5

На підставі вказаних доказів суд зробив обгрунтований висновок про те, що будучи службовою особою, ОСОБА_5 допустив зловживання своїм службовим становищем та вимагав хабара у ОСОБА_6 за безперешкодне оформлення автомобіля та видачу свідоцтва на право реєстрації автомобіля в органах ДАІ.

Судом досліджувалися доводи засудженого про те, що гроші йому міг підкинути ОСОБА_6, однак вони не знайшли свого підтвердження й обгрунтовано спростовані судом на підставі наступного.

Як встановлено під час перегляду відеозапису обставин передачі ОСОБА_6 грошей ОСОБА_5 на досудовому слідстві й у судовому засіданні, на відеоплівці зафіксовано події 26 грудня 2005 року в робочому кабінеті ОСОБА_5 за його столом, де знаходилися він та ОСОБА_6, на які вказує останній. При цьому відображення подій на відеозаписі відповідає звуковому супроводу оточуючої обстановки, а зміст розмови синхронно відображає розвиток подій та дії всіх осіб, які потрапили в об’єктив відеокамери.

Що стосується посилань засудженого про те, що дані відеозапису обставин передачі йому грошей ОСОБА_6 є недопустимим доказом з огляду на відсутність протоколу огляду та вручення ОСОБА_6 відеокамери, не заслуговують на увагу.

Факт вручення ОСОБА_6 відеокамери підтвердили в суді ОСОБА_8 та ОСОБА_10, які зазначили, що в ході перевірки заяви ОСОБА_6 про вимагання у нього ОСОБА_5 хабара, застосовувались спеціальні технічні засоби, а саме ОСОБА_6 окрім грошових коштів, відмічених люмінесцентною фарбою, також було вручено і відеокамеру.

Таким чином відсутність протоколу огляду та вручення ОСОБА_6 відеокамери, за допомогою якої зафіксовано обставини передачі ОСОБА_5 грошей, не є істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону й не є підставою для визнання цих даних недопустимим доказом, оскільки отримана таким чином інформація узгоджується з іншими доказами у справі.

Твердження засудженого про те, що застосування відеозйомки ОСОБА_6 потребувало рішення суду, не грунтуються на вимогах закону.

Також, не заслуговують на увагу твердження засудженого про те, що головний свідок ОСОБА_6 не допитувався в судовому засіданні, чим було порушено вимоги ст. 257 КПК України.

Відповідно до вимог ст. 306 КПК України суд за власної ініціативи може оголосити показання свідка у випадках, зокрема, коли явка свідка в судове засідання з тих або інших причин неможлива.

Оскільки в матеріалах справи є заява ОСОБА_6, в якій він повністю підтверджує дані ним в ході досудового розгляду справи показання, а враховуючи, що він постійно проживає у Німеччині просить судовий розгляд проводити без його участі, а тому суд обговоривши дане питання і дотримуючись вимог закону оголосив в судовому засіданні показання дані ОСОБА_6 під час досудового слідства.

Враховуючи наведене, судом правильно встановлено фактичні обставини справи, а винуватість ОСОБА_5 доведена дослідженими у судовому засіданні доказами, які є належними та допустимими. Кваліфікація його дій за ч.2 ст. 368 КК України є правильною.

Разом з тим, як убачається із протоколу огляду місця події, при проведенні цього огляду приймав участь спеціаліст по відеозапису ОСОБА_11 і вівся відеозапис вказаної слідчої дії (т.1, а.с. 7).

Відповідно до п.2 ст. 85-2 КПК України учасники слідчої дії повідомляються про застосування кінозйомки, відеозапису до початку цієї дії. Після зйомки, запису та виготовлення кінострічки, відеострічки вони демонструються всім учасникам слідчої дії, про що складається окремий протокол.

Однак, органами досудового слідства до початку відеозапису учасникам слідчої дії не було повідомлено про його застосування та не було складено окремого протоколу про демонстрацію всім учасникам слідчої дії результатів відеозапису.

Проте, суд у вироку посилається як на докази винуватості ОСОБА_5 дані відеозапису вказаної слідчої дії, на це порушення не звернув уваги і суд апеляційної інстанції, а тому, колегія суддів вважає за необхідне постановлені щодо ОСОБА_5 судові рішення змінити, виключити з них посилання, як на докази, дані відеозапису до протоколу огляду місця події.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5 задовольнити частково.

Вирок Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 24 листопада 2008 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 квітня 2009 року щодо ОСОБА_5 – змінити, виключити з них посилання, як на докази, дані відеозапису до протоколу огляду місця події.