Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні 11 лютого 2010 року в м. Києві кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на постанову Апеляційного суду Луганської області від 29 жовтня 2009 року, якою кримінальну справу за обвинуваченням:

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця м. Санкт-Петербург РФ, не судимого,

за п.п. 7, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 296 КК України,

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_3,

уродженця м. Лисичанська Луганської області, не судимого,

за п.п. 7, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 296 КК України,

та подання органу досудового слідства про звільнення від кримінальної відповідальності внаслідок акту амністії щодо

ОСОБА_7,

ІНФОРМАЦІЯ_5,

уродженця м. Керч АР Криму, не судимого,

справа щодо якого за обвинуваченням за ч.1 ст. 396 КК України з поданням прокурора направлена до суду для вирішення питання про застосування амністії,

направлено прокурору Луганської області на додаткове розслідування.

Органами досудового слідства ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_8 обвинувачуються у вчиненні злочинів за таких обставин.

23 серпня 2008 року, приблизно о 23 годині 30 хвилин ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, і ОСОБА_12, знаходились у приміщенні кафе "Три повстяка". Під час спільного вживання алкогольних напоїв, між ОСОБА_5 з одного боку та ОСОБА_11 та ОСОБА_10 з другого боку, виник конфлікт, у ході якого останні нанесли декілька ударів кулаками в обличчя ОСОБА_5 та розбили об його голову скляну пляшку, спричинивши ОСОБА_5 легкі тілесні ушкодження у виді крововиливу повіка правого ока. Діями ОСОБА_6 та ОСОБА_7 виниклий конфлікт був припинений.

24 серпня 2008 року приблизно в 00 годин 20 хвилин ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_6 і ОСОБА_9 вийшли з приміщення кафе і зупинились на східцях виходу. У цей же час із кафе вийшли ОСОБА_10 і ОСОБА_11 Побачивши їх, у ОСОБА_5 виник умисел на вбивство останнього із хуліганських мотивів, після чого він та ОСОБА_6, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, разом з невстановленими слідством особами, матеріали щодо яких виділені в окреме провадження, протягом не менш одного часу били ОСОБА_11, завдавши йому множинні удари кулаками та ногами в область голови та по тулубу, а ОСОБА_6 ще два рази стрибав ногами по грудній клітці. Крім того, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 нанесли ОСОБА_10 кожен не менше трьох ударів ногами в голову, спричинивши легкі тілесні ушкодження. Смерть ОСОБА_11 настала від тупої травми голови з крововиливами під м’яку мозкову оболонку, у шлуночки і тканину головного мозку. Побачивши, що ОСОБА_11 не подає ознак життя, ОСОБА_6 і ОСОБА_8 погрузили труп у багажник автомобіля НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_13 вивезли його за межи м. Лисичанська та викинули в річку Сєверський Донець.

У касаційному поданні ставиться питання про скасування ухвали апеляційного суду і направлення справи на новий судовий розгляд з тих мотивів, що пред’явлене ОСОБА_5, ОСОБА_6 й ОСОБА_7 обвинувачення підтверджується зібраними у справі доказами, яким суд мав дати належну оцінку.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора, яка підтримала касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ухвали суд направив справу на додаткове розслідування з тих підстав, що у судовому засіданні не знайшов свого підтвердження причинно-наслідковий зв’язок між діями ОСОБА_5 та ОСОБА_6 й настанням смерті ОСОБА_11; в ході досудового слідства не встановлено осіб, що брали безпосередню участь у побитті ОСОБА_11, у тому числі роль ОСОБА_14, не з’ясовано, коли між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 виникла попередня змова; а також не встановлено механізм спричинення потерпілому тілесних ушкоджень.

Із показань ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на досудовому слідстві та в судовому засіданні убачається, що вони підтвердили свою участь у вчиненні хуліганських дій та спричиненні поряд з іншими невстановленими слідством особами ОСОБА_11 тілесних ушкоджень, заперечуючи при цьому заподіяння ними ударів у голову потерпілого.

Як випливає із висновків судово-медичних експертиз, смерть ОСОБА_11 настала від сукупності пошкоджень, нанесених в область голови. При цьому експертом не представляється можливим розмежувати які конкретно пошкодження в області голови були спричинені кожним з учасників злочину, тобто смерть ОСОБА_11 настала від пошкоджень, які були нанесені і ОСОБА_5, і ОСОБА_6, і невстановленими в ході досудового слідства особами.

З матеріалів справи убачається, що в ході досудового слідства слідчим відносно невстановлених слідством осіб було винесено постанову про виділення матеріалів кримінальної справи в окреме провадження, їх дії було кваліфіковано за п.п. 7, 12 ч. 2 ст. 115 КК України. Також у справі були прийняті заходи до встановлення невідомих осіб, які брали участь у скоєнні даного злочину, про що свідчить ряд наявних у справі доручень органу слідства й допитів свідків, направлених на встановлення цих осіб.

Суд в ухвалі послався на пояснення свідків ОСОБА_15 і ОСОБА_16 про те, що ОСОБА_11 бив ОСОБА_14, також вони не бачили, щоб ОСОБА_5 і ОСОБА_6 взагалі кого-небудь били. Разом із тим, під час досудового слідства жодних інших доказів щодо можливої причетності ОСОБА_14 до скоєння злочину не виявлено. Оцінюючи отримані в ході досудового слідства докази, суд не взяв до уваги, що свідок ОСОБА_15 є сином ОСОБА_5, а свідок ОСОБА_16 – його близький друг, тобто вони є зацікавленими особами й до їх свідчень слід відноситись критично. Крім того, на протязі всього досудового слідства їх показання були нечіткими та суперечливими.

Також суд в ухвалі вказав на суперечності між висновками судово-медичних експертиз щодо механізму спричинення потерпілому тілесних ушкоджень як на підставу направлення справи на додаткове розслідування. Однак у цьому випадку суд мав призначити повторну судово-медичну експертизу й тим самим усунути цю суперечність.

В ухвалі суду вказано, що орган досудового слідства не встановив і не відобразив в процесуальних документах момент виникнення змови між ОСОБА_5 і ОСОБА_6 до скоєння злочину, оскільки органом досудового слідства тільки вказано про виникнення наміру в ОСОБА_5 на умисне вбивство ОСОБА_11 з хуліганських намірів, коли він побачив потерпілого на ступенях входу в кафе "Три товстуни". Тобто на думку суду цей злочин вчинено групою осіб, а не за попередньою змовою. Однак, суд за наявності підстав міг самостійно виключити з обвинувачення дану кваліфікуючу ознаку при винесенні судового рішення.

Отже, висновок суду першої інстанції про те, що досудове слідство проведено неповно й допущена неповнота не може бути усунена в судовому засіданні, є безпідставним.

На порушення вимог ст. 281 КПК України в ухвалі суду не зазначено, які конкретно слідчі дії необхідно виконати органам досудового слідства для усунення неповноти досудового слідства і які не були предметом дослідження при досудовому слідстві, крім того не зазначені істотних порушень кримінально-процесуального закону, що перешкоджали постановити законне і обґрунтоване рішення.

З огляду на викладене ухвала щодо ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 є необґрунтованою і підлягає скасуванню, а справа-направленню на новий судовий розгляд, під час якого має бути враховано наведене у даній ухвалі, перевірені доводи, викладені у касаційному поданні прокурора, та прийнято рішення, яке б відповідало вимогам закону.

Керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання прокурора задовольнити, ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 29 жовтня 2009 року стосовно ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про направлення справи на додаткове розслідування скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.