Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в місті Києві 9 лютого 2010 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на вирок Апеляційного суду Хмельницької області від 15 жовтня 2009 року.

Зазначеним вироком засуджено

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця

та жителя с. Пліщин Шепетівського району Хмельницької області, раніше не судимого,

- за п. 10 ч. 2 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 13 років,

- за ч. 4 ст. 152 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_5 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 13 років.

Постановлено стягнути з цивільного відповідача ОСОБА_6 на користь потерпілої ОСОБА_7 2 000 грн на відшкодування моральної шкоди.

ОСОБА_5 визнаний винним та засуджений за те, що 19 квітня 2009 року приблизно о 20 годині 30 хвилин, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, у с. Пліщин Шепетівського району Хмельницької на подвір’ї ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3 завдав їй удари кулаками у різні частини тіла. Потім засуджений затягнув потерпілу в прибудову, де вчинив з нею насильницький статевий акт. У зв’язку з тим, що потерпіла чинила опір ОСОБА_5 з метою вбивства хусткою стиснув їй горло і внаслідок механічної асфіксії настала її смерть.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_5 просить вирок апеляційного суду скасувати, перекваліфікувати його дії на ст. 116 КК України, оскільки вчинив злочин у стані сильного душевного хвилювання внаслідок протиправних дій потерпілої та виправдати його за злочин, передбачений ч. 4 ст. 152 КК України, який не вчиняв. Крім того, вказує на те, що було порушено його право на захист та до нього застосовувались незаконні заходи слідства.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, міркування прокурора, який частково підтримав доводи касаційної скарги та просив виключити з вироку посилання суду на те, що зґвалтування спричинило особливо тяжкі наслідки – смерть потерпілої, обговоривши викладені у скарзі доводи, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні злочинів за встановлених судом обставин підтверджуються зібраними у справі доказами, яким дана оцінка відповідно до вимог ст. 67 КПК України і сумніву не викликає.

Зазначені у касаційній скарзі засудженого доводи про те, що потерпілу не ґвалтував, а вбивство вчинив у стані сильного душевного хвилювання внаслідок протиправних дій потерпілої є безпідставними.

З матеріалів справи вбачається, що досудове слідство та її судовий розгляд проведено з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону, а висновки суду про винність ОСОБА_5 у вчиненні ним зазначених у вироку злочинів відповідають фактичним обставинам справи і підтверджені розглянутими в судовому засіданні та викладеними у вироку доказами.

Зокрема, показаннями самого засудженого, свідків ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_10, потерпілих ОСОБА_11, та ОСОБА_7, даними протоколів огляду місця події, відтворення обстановки й обставин події, висновків судово-медичних експертиз.

Як видно з показань засудженого ОСОБА_5, під час досудового слідства та судового розгляду він підтвердив факт здійснення статевого акту з потерпілою та її вбивства, яке вчинив внаслідок образи та побиття його потерпілою, що викликало у нього стан сильного душевного хвилювання.

Відповідно до ст. 116 КК України умисне вбивство визнається вчиненим у стані сильного душевного хвилювання, якщо таке хвилювання виникло внаслідок протизаконного насильства, систематичного знущання або тяжкої образи з боку потерпілого. Тільки зазначені підстави можуть свідчити про наявність такого складу злочину.

За обставинами події злочину, жодних факторів, які б могли викликати у ОСОБА_5 стан сильного душевного хвилювання, під час досудового слідства та судового розгляду цієї справи не встановлено.

Як убачається з матеріалів справи, дії засудженого щодо потерпілої ОСОБА_8 не можна розцінювати, як вчинені у стані сильного душевного хвилювання, викликаного тяжкою образою та побиттям ОСОБА_5 потерпілою. Вік і стан здоров’я потерпілої ОСОБА_8, тілесні ушкодження виявлені на її тілі та в засудженого свідчать про те, що вона чинила опір на протиправні дії засудженого.

Крім того, відповідно до висновків стаціонарної комплексної психолого-психіатричної експертизи, ОСОБА_5 під час вчинення злочину не перебував у стані фізіологічного афекту, міг усвідомлювати свої дії і керувати ними. Такі висновки належно аргументовані з наукової точки зору комісією експертів зі значним практичним до покарання у виді

Будь-яких даних, які б свідчили про необхідність проведення в справі додаткової чи повторної психолого-психіатричної експертизи, про що засуджений порушує питання в касаційній скарзі, колегія суддів не вбачає.

Відповідно до висновків судово-медичної експертизи на тілі потерпілої виявлені чисельні тілесні ушкодження, її смерть настала внаслідок механічної асфіксії, а тілесні ушкодження в ділянці статевих органів потерпілої могли виникнути незадовго до смерті, в момент її настання, або в короткий проміжок часу після настання смерті внаслідок насильницького статевого акту.

Суд першої інстанції детально проаналізував всі обставини злочинів та з урахуванням висновків додаткової судово-медичної експертизи, проведеної під час судового розгляду справи, про те, що смерть потерпілої настала через декілька десятків секунд або через декілька хвилин після стискання шиї хусткою та дійшов обґрунтованого висновку про те, що засуджений зґвалтував потерпілу, коли вона була ще жива.

Безпідставними є твердження у касаційній скарзі засудженого, що до нього застосовувались незаконні заходи ведення слідства, оскільки, як убачається з матеріалів справи, від самого засудженого, його захисника чи законного представника, не надходило скарг відповідного змісту.

Посилання засудженого ОСОБА_5 про порушення права на захист також є безпідставними. Ці доводи перевірені колегією суддів і не знайшли свого підтвердження.

Крім того, органами досудового слідства були дотримані вимоги п. 4 ч. 1 ст. 45 КПК України про обов’язкову участь захисника і засуджений з моменту затримання протягом досудового слідства та судового розгляду користувався послугами професійного адвоката, а також в інтересах засудженого як законний представник в справі брала участь його мати.

Доводи засудженого щодо необхідності проведення судово-імунологічної експертизи, яка не була проведена під час досудового слідства, спростовуються матеріалами справи. За відповідними постановами слідчого проводились судово-імунологічні дослідження та дані висновки по ряду питань.

Колегія суддів не погоджується з думкою прокурора щодо виключення з вироку посилання суду на те, що зґвалтування спричинило особливо тяжкі наслідки – смерть потерпілої.

Як убачається зі змісту вироку суд, вирішуючи питання про кваліфікацію дій засудженого за ч.4 ст. 152 КК України, вказав на кваліфікуючу ознаку цього злочину – настання особливо тяжких наслідків у виді смерті потерпілої, що не суперечить вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Відповідно до роз’яснень, що містяться в п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи" від 30 травня 2008 року (v0005700-08) , особливо тяжкими наслідками, може бути визнана смерть потерпілої особи.

Отже, колегія суддів вважає, що суд, дослідивши та проаналізувавши зібрані у справі докази, дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_5 у вчиненні зґвалтування потерпілої та її умисного вбивства поєднаного зі зґвалтуванням, що спричинило особливо тяжкі наслідки. Кваліфікація дій засудженого за п. 10 ч. 2 ст. 115 та ч. 4 ст. 152 КК України є правильною.

Покарання засудженому призначено з дотриманням вимог ст. 65 КК України, відповідає ступеню тяжкості вчинених ним злочинів, даним про його особу. Судом також враховані обставини, що обтяжують та пом’якшують покарання, яке є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення засудженого й попередження нових злочинів. а тому підстави для його пом’якшення відсутні.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального законодавства, які б тягли за собою скасування вироку не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів,

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5 залишити без задоволення, а вирок Апеляційного суду Хмельницької області від 15 жовтня 2009 року щодо нього - без зміни.