Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 9 лютого 2010 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженої ОСОБА_1 на вирок Черкаського районного суду Черкаської області від 26 грудня 2008 року, яким

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянку України,

раніше не судиму,

засуджено

- за ч.2 ст. 364 КК України на 3 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади керівників підприємств, установ та організацій, які займаються виробництвом, переробкою чи реалізацією сільськогосподарської продукції, незалежно від форми власності строком на 1 рік.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на 1 рік та покладено на неї певні обов’язки відповідно до ст. 76 КК України.

Ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 31 березня 2009 року вирок залишено без зміни.

Згідно з вироком суду, ОСОБА_1 визнана винною і засуджена за те, що вона весною 2007 року, працюючи на посаді директора СГ ТОВ ім. Мічуріна і будучи службовою особою суб’єкта підприємницької діяльності з приватною формою власності, з корисливих мотивів, використовуючи своє службове становище в особистих інтересах і інтересах інших осіб, всупереч інтересам служби, зловживаючи своїм службовим становищем, знаючи про відсутність у товариства будь-якого права на земельні ділянки – земельні частки (паї) за №№ 452, 453, 456, 459, 460, 463, 465, 466, 468, 474, 484, 488, 490, 495, 496, 497, в адміністративних межах Тубільцівської сільської ради, поза межами с. Тубільці, загальною площею 8.99 га, які перебували з весни по жовтень 2007 року у віданні Черкаської районної державної адміністрації, як нерозподілені земельні ділянки, і без укладення з адміністрацією договорів оренди, без відповідного дозволу, дала вказівку підлеглому працівникові ОСОБА_2 та ОСОБА_3 засіяти зазначені земельні ділянки просом, що унеможливило районній адміністрації здійснювати свої законні права на цю землю, спричинивши своїми діями державним інтересам в особі Черкаської районної державної адміністрації шкоду на загальну суму – 23 863.74 грн., що в 100 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян. Зазначені землі використовувались СГ ТОВ ім. Мічуріна до жовтня 2007 року.

Крім того, ОСОБА_1 весною 2007 року, працюючи на посаді директора СГ ТОВ ім. Мічуріна і будучи службовою особою, з корисливих мотивів, використовуючи своє службове становище в особистих інтересах і інтересах інших осіб, всупереч інтересам служби, зловживаючи своїм службовим становищем, знаючи про відсутність у товариства будь-якого права на земельні ділянки – земельні частки (паї) за №№ 479, 461,501, 499, 487-2, 500, 454, 482, 458, 498, 477, 486, 470, 469, 485, в адміністративних межах Тубільцівської сільської ради, поза межами с. Тубільці, загальною площею 11.14 га, із землевласниками яких, а саме з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ТОВ "Зубр" уклало договори оренди в період часу з 2005 по 2007 рік і зареєструвало їх належним чином з метою використання земель з весни по жовтень 2007 року, і без укладення з ТОВ "Зубр" договору суборенди, дала вказівку ОСОБА_2 та ОСОБА_3 засіяти зазначені земельні ділянки, внаслідок чого спричинила своїми діями юридичній особі ТОВ "Зубр", шкоду на загальну суму 29 570.86 грн., що в 100 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян. Зазначені землі використовувались СГ ТОВ ім. Мічуріна до жовтня 2007 року.

У касаційній скарзі засуджена ОСОБА_1 просить вирок і ухвалу апеляційного суду щодо неї скасувати у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону та істотними порушеннями кримінально-процесуального закону, а справу закрити у зв’язку з відсутністю в її діях складу злочину. Посилається на те, що в матеріалах справи відсутні докази про те, що землі які використовувались СГ ТОВ ім. Мічуріна були державною власністю. Вважає, що в її діях відсутні ознаки – зловживання службовим становищем всупереч інтересам служби, оскільки вона діяла в інтересах товариства, і її діями не була заподіяна істотна шкода охоронюваним законом правам і інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам. Стверджує, що у справі відсутні докази самовільного зайняття земельних ділянок.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який вважав, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як видно із матеріалів справи, суд визнав ОСОБА_1 винною у зловживанні службовим становищем, з корисливих мотивів, використанні свого службового становища в особистих інтересах і інтересах інших осіб, всупереч інтересам служби, тобто, що вона, без укладення з Черкаською районною державною адміністрацією договорів оренди на земельні частки (паї), загальною площею 8.99 га, які перебували з весни по жовтень 2007 року у віданні адміністрації, та без укладення з ТОВ "Зубр" договору суборенди на земельні частки (паї), загальною площею 11.14 га, які перебували в оренді цього товариства, дала вказівку ОСОБА_2 та ОСОБА_3 засіяти зазначені земельні ділянки просом, і внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок та їх використання, спричинила своїми діями ТОВ "Зубр", шкоду на загальну суму 29 570.86 грн., а державним інтересам в особі Черкаської районної державної адміністрації шкоду на загальну суму – 23 863.74 грн., що в 100 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Проте, з такими висновками суду погодитись не можна.

Суд встановивши, що ОСОБА_1 своїми діями спричинила державним інтересам в особі Черкаської районної державної адміністрації і ТОВ "Зубр" шкоду, яка в 100 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, але при цьому даючи оцінку кваліфікації її дій вказав, що діями ОСОБА_1 спричинені тяжкі наслідки.

Такі висновки суду є суперечливими, оскільки відповідно до примітки п.4 ст. 364 КК України тяжкі наслідки полягають у заподіянні матеріальних збитків, які у 250 і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Крім того, висновки суду про те, що діями ОСОБА_1, ТОВ "Зубр" спричинена шкода на загальну суму 29 570.86 грн., а державним інтересам в особі Черкаської районної державної адміністрації шкода на загальну суму – 23 863.74 грн. не підтверджуються відповідними доказами у справі.

Відповідно до ст. 364 КК України, обов’язковою ознакою об’єктивної сторони цього злочину з матеріальним складом є причинний зв’язок між допущеним службовою особою порушенням службових обов’язків та наслідками, які внаслідок цього настали. При цьому необхідно встановити, чи передувало це порушення настанню істотної шкоди і тяжких наслідків, чи створювало допущене особою порушення реальну можливість заподіяння цих наслідків.

Суд, при визначенні спричиненої злочином шкоди у вироку, крім показань свідків, послався на розрахунок шкоди, що виконаний спеціалістами Черкасько – Смілянського відділу з контролю за використанням та охороною земель Черкаської облдержземінспекції, згідно якого розмір заподіяної шкоди внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок складає на загальну суму 57 828 грн. 10 коп.(т.1 ст.11).

Однак, із зазначеного розрахунку не видно, які саме прямі реальні збитки були заподіяні державним інтересам, ТОВ "Зубр" і власникам земельних ділянок.

Як встановлено судом, між ТОВ "Зубр" і землевласниками: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 було укладено договори оренди в період часу з 2005 по 2007 рік з метою використання земель з весни по жовтень 2007 року.

Проте, судом не наведено доказів, яким чином ТОВ "Зубр" виконувались договори оренди, чи велась власна господарська діяльність, чи оброблялись ці землі, і чи отримували власники земельних ділянок орендну плату і яку.

Як видно із справи, ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 12 серпня 2008 року у зв’язку з однобічністю і неповнотою досудового і судового слідства, був скасований вирок Черкаського районного суду Черкаської області від 30 травня 2008 року щодо ОСОБА_1, яка була засуджена за ч.2 ст. 364 КК України, а справа направлена на додаткове розслідування. При цьому апеляційний суд зазначив, що органи слідства і суд не вказали власників земельних паїв, яким була спричинена шкода та в чому вона виразилася.

Однак, як видно із вироку, судом не було допитано усіх власників земельних паїв і не встановлено, яка саме шкода завдана кожному з них.

Частина власників паїв, які були визнані потерпілими не вказали ні розміру завданих їм збитків, ні з чого вони складаються, а частина взагалі вказала, що ніяких претензій матеріального характеру не має (т.2 а.с.15-35).

Суд визнавши, що до показань свідка ОСОБА_19 необхідно відноситись критично, не врахував при цьому і не дав відповідної оцінки змісту листа від 23.12.2008р. начальника управління з контролю за використанням та охороною земель Черкаської облдержземінспекції, в якому зазначено, що розрахунки шкоди заподіяної державі та ТОВ "Зубр" внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки площею 22,4 га, проведені з порушенням п.3.1 методичних рекомендацій щодо застосування "Методики визначення розміру шкоди, заподіяної державі внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу", затверджених наказом Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель від 12.09.2007р. Крім того, у листі начальника управління зазначено, що під час проведення перевірки дотримання вимог земельного законодавства 24.10.2007р. державним інспектором Данилішиним П.І. не було встановлено факт самовільного зайняття земельної ділянки, а було задокументовано використання вищезазначеної земельної ділянки без правовстановлюючих документів (т.2 а.с.181).

Аналогічні висновки щодо неправильного розрахунку заподіяної шкоди, містяться у листі від 14.11.2008р. заступника начальника управління з контролю за використанням та охороною земель Черкаської облдержземінспекції, який в ньому зазначив, що відповідно до методичних рекомендацій щодо застосування "Методики визначення розміру шкоди...", вимагати відшкодувати завдану шкоду має право лише власник земельної ділянки, а за результатами розгляду справи, таких письмових звернень у справі виявлено не було (т.2 а.с.118).

Тому наявний у справі розрахунок заподіяної шкоди, виконаний спеціалістами Черкасько – Смілянського відділу з контролю за використанням та охороною земель Черкаської облдержземінспекції, на якому ґрунтується висновок суду щодо заподіяної шкоди, не може бути тим безперечним доказом, який можна покласти в основу вироку.

Крім того, суд визнав винною ОСОБА_1 у спричиненні ТОВ "Зубр" шкоди на загальну суму 29 570.86 грн., але задовольнив цивільний позов товариства про відшкодування збитків на суму 18 000 грн.

Таким чином, судом не встановлено і не доведено спричинення землевласникам дійсної прямої реальної шкоди, а це має істотне значення для правильності кваліфікації та обґрунтованості засудження ОСОБА_1

Апеляційний суд переглядаючи справу не дав переконливої відповіді на доводи скарги ОСОБА_1 щодо відсутності в її діях складу злочину, передбаченого ч.2 ст. 364 КК України, і залишив вирок без зміни.

Оскільки, судом першої інстанції наявні у справі докази, які є суперечливими належним чином не перевірені і не оцінені, що є істотним порушенням кримінально – процесуального закону, колегія суддів вважає, що вирок і ухвала апеляційного суду підлягають скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд у зв’язку з істотними порушеннями судом вимог ст.ст. 22, 64, 65 КПК України.

При новому розгляді справи суду слід ретельно дослідити зазначені вище обставини, належним чином перевірити кому спричинена дійсна пряма і реальна шкода - державі, ТОВ "Зубр" чи землевласникам, і в чому ця шкода виражається, перевірити доводи скарги ОСОБА_1, дати належну оцінку усім доказам у справі в їх сукупності і в залежності від встановленого прийняти законне і обґрунтоване рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу засудженої ОСОБА_1 задовольнити.

Вирок Черкаського районного суду Черкаської області від 26 грудня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 31 березня 2009 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в іншому складі суддів.