Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянувши в судовому засіданні у м. Києві 9 лютого 2010 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на вирок Березнівського районного суду Рівненської області від 12 вересня 2008 року та ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 23 грудня 2008 року,

вказаним вироком

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1, неодноразово судимого, останнього разу 11 жовтня 2001 року за ч.1 ст. 229-6, ч.2 ст. 215-3, ч.2 ст. 289, 70 КК України на 5 років позбавлення волі,

засуджено за ч.3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі; за ч.1 ст. 121 КК України на 5 років і 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України остаточне покарання ОСОБА_5 визначено у виді 6 років позбавлення волі.

З ОСОБА_5 на користь потерпілого ОСОБА_6 стягнуто 5 524 гривні 90 копійок.

Ухвалою апеляційного суду вказаний вирок залишено без зміни.

ОСОБА_5 визнаний винним у тому, що 13 липня 1994 року близько 24 години, зламавши замок, проник у магазин "Продукти", що знаходиться в с. Бронне Березнівського району, звідки таємно викрав продукти і товари на загальну суму 107 гривень 05 копійок.

Крім того, 3 березня 2008 року близько 17 години ОСОБА_5, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, на ґрунті неприязних стосунків, в будинку ОСОБА_7, що знаходиться в с. Городище Березнівського району, заподіяв тяжкі тілесні ушкодження ОСОБА_6

У касаційній скарзі засудженим ОСОБА_5 порушується питання про скасування судових рішень щодо нього в частині засудження за ч.3 ст. 185 КК України та в частині розгляду цивільного позову потерпілого ОСОБА_6 При цьому зазначається, що судом незаконно засуджено його за ст. 185 КК України, оскільки закінчилися строки давності притягнення до кримінальної відповідальності за вказаний злочин, а також у вироку не наведено мотивів, з яких було задоволено цивільний позов потерпілого. Крім того зазначається, що апеляційним судом не розглянуто всі доводи його апеляції, зокрема, в частині того, що до нього застосовувалися незаконні заходи досудового слідства.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, прокурора, який підтримав касаційну скаргу в частині того, що суд не обґрунтував рішення у частині вирішення цивільного позову потерпілого, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Висновки суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_5 у вчиненні ним злочинів за обставин, встановлених судом, ґрунтуються на досліджених та перевірених судами доказах, яким дана оцінка відповідно до вимог ст. 67 КПК України та сумніву не викликають.

Судом обґрунтовано визнано винним та засуджено ОСОБА_5 за ч.3 ст. 185 КК України.

За змістом ст. 49 КК України, якщо особа ухиляється від слідства або суду, перебіг давності зупиняється і відновлюється з дня з’явлення особи із зізнанням або її затримання. Звільнення такої особи від кримінальної відповідальності може мати місце тільки у випадку, якщо з часу вчинення злочину минуло 15 років.

Згідно зі ст. 11-1 КПК України питання про звільнення від кримінальної відповідальності, якщо в ході дізнання та досудового слідства не встановлено особу яка вчинила злочин, може вирішуватися тільки за сплином зазначених у ст. 49 КК України строків.

З матеріалів справи убачається, що явку з повинною ОСОБА_5 було написано 18 квітня 2008 року, тобто через 14 років після вчинення ним злочину.

У зв’язку з наведеним, доводи засудженого ОСОБА_5, про те, що його незаконно засудили за ч.3 ст. 185 КК України, оскільки закінчилися строки притягнення до кримінальної відповідальності з дня вчинення ним даного злочину, не ґрунтуються на вимогах закону.

Також є неспроможними доводи засудженого ОСОБА_5 про необґрунтованість судового рішення щодо цивільного позову. Відповідно до вимог ч.4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 позов потерпілого визнав (а.с.143).

Кваліфікація дій засудженого за ч.3 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням у приміщення та за ч.1 ст. 121 КК України, як заподіяння умисного тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, є правильною.

Призначене покарання ОСОБА_5 за своїм видом та розміром відповідає вимогам ст. 65 КК України.

Усі доводи апеляції засудженого ОСОБА_5 апеляційним судом розглянуто і на кожний з них дано вичерпну відповідь. Апеляційний розгляд справи проведено з дотриманням вимог закону, ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

Істотних порушень закону, які можуть бути безумовною підставою для скасування судових рішень, не встановлено.

За наведених обставин, колегія суддів вважає, що підстав для задоволення касаційної скарги засудженого ОСОБА_5 немає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України,

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5 залишити без задоволення, а вирок Березнівського районного суду Рівненської області від 12 вересня 2008 року та ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 23 грудня 2008 року щодо нього – без зміни.