Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 9 лютого 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням першого заступника прокурора Київської області на вирок Броварського міськрайонного суду Київської області від 27 липня 2009 року, яким

ОСОБА_7,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

такого, що не мав судимості,

засуджено за ч. 1 ст. 286 КК України до обмеження волі на строк два роки без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст. ст. 75, 76 КК України засудженого звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком один рік, з покладенням на нього обов’язків не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи та повідомляти ці органи про зміну місця проживання.

В апеляційному порядку справа не розглядалася.

ОСОБА_7 визнано винним у тому, що він 17 лютого 2009 року близько 15 год., керуючи автомобілем марки "Шкода-Октавія", рухаючись на вул. Київській в м. Бровари Київської області, порушив п.п. 2.3. "б", 8.7 "е", Правил дорожнього руху України, а саме проявив неуважність, не стежив за дорожньою обстановкою, не зупинив автомобіль, яким керував на червоний сигнал світлофору і, виїхавши на регульоване перехрестя вул. Київська – вул. Короленка в м. Бровари Київської області, допустив зіткнення з автомобілем марки "ВАЗ-21051" під керуванням ОСОБА_8, внаслідок чого заподіяв потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.

У касаційному поданні прокурор порушує питання про скасування вироку з направленням справи на новий судовий розгляд у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого, при цьому, питання щодо м’якості призначеного покарання у зв’язку зі звільненням від відбування покарання ст. 75 КК України в касаційному поданні не порушується. На думку прокурора, суд необґрунтовано призначив засудженому обмеження волі, оскільки він є особою похилого віку. Крім того, суд не зазначив підстав з яких ОСОБА_7 не було призначено додаткове покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора Вергізової Л.А., яка підтримала касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 61 КК України покарання у виді обмеження волі не застосовується до осіб, що досягли пенсійного віку.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_7 народився 8 червня 1947 року, тобто на момент постановлення вироку від 27 липня 2009 року він досяг пенсійного віку.

Проте, суд при призначенні покарання зазначені обставини не врахував, чим порушив вимоги ч. 3 ст. 61 КК України.

Враховуючи те, що суд неправильно застосував кримінальний закон при призначенні ОСОБА_7 основного покарання, відповідно до вимог ст. 398 КПК України, вирок підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд, під час якого необхідно усунути вказане порушення та постановити судове рішення з дотриманням усіх вимог кримінального та кримінально - процесуального законодавства.

Разом з тим, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи прокурора стосовно відсутності у вироку мотивів щодо не призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, оскільки судом було враховано дані про особу ОСОБА_7, обставини, що пом’якшують покарання, думка потерпілого, який просив суворо не карати підсудного, відсутність обставин, що обтяжують покарання.

Керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів, -

касаційне подання першого заступника прокурора Київської області задовольнити частково.

Вирок Броварського міськрайонного суду Київської області від 27 липня 2009 року щодо ОСОБА_7 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же суд.