Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 9 лютого 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Чернівецької області на вирок Шевченківського районного суду м. Чернівці від 30 квітня 2009 року, яким

ОСОБА_7,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

раніше судимого 30 червня 2006 року

за ч. 2 ст. 307 КК України до позбавлення

волі на строк два роки, на підставі ст. 75

КК України звільненого від відбування

покарання з випробуванням з іспитовим

стоком два роки,

засуджено за ч. 1 ст. 187 КК України до позбавлення волі на строк три роки.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків, ОСОБА_7 визначено остаточне покарання - позбавлення волі на строк три роки і шість місяців.

На підставі ст. ст. 75, 76 КК України засудженого звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком два роки, з покладенням на нього обов’язків не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи, з’являтися для реєстрації у вказані органи та повідомляти ці органи про зміну місця проживання.

ОСОБА_7 визнано винним у тому, він 6 лютого 2008 року близько 17 год. 30 хв., перебуваючи в приміщенні ресторану готелю "Турист", що на вул. Червоноармійській в м. Чернівці, із застосуванням насильства, яке було небезпечним для життя та здоров’я потерпілого, вчинив розбійний напад на ОСОБА_8, спричинивши йому легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров’я та заволодів його майном на загальну суму 2 435 грн.

У касаційному поданні прокурор порушує питання про скасування вироку з направленням справи на новий судовий розгляд у зв’язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок невиправданої м’якості.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора Опанасюка О.В., який підтримав касаційне подання, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно ст. 398 КПК України підставами для скасування вироку є невідповідність призначеного покарання тяжкості скоєного та особі засудженого.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України при призначенні покарання суд повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують й обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Як видно із вироку, звільняючи ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України, суд послався на те, що він визнав свою вину, сприяв розкриттю злочину, відшкодував завдану шкоду, позитивно характеризується за місцем проживання, має хворобливий стан здоров’я, на обліку в психоневрологічній лікарні та наркологічному диспансері не перебуває.

Разом з тим, визначаючи засудженому таке покарання, суд в достатній мірі не врахував, що ОСОБА_7 вчинив новий злочин, передбачений ч. 1 ст. 187 КК України, у період іспитового строку, встановленого попереднім вироком.

Відповідно до роз’яснень п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року (v0007700-03) (із змінами, внесеними згідно з Постановами пленуму Верховного Суду України № 18 від 10 грудня 2004 року (v0018700-04) , № 8 від 12 червня 2009 року "Про практику призначення судами кримінального покарання" у разі вчинення особою під час іспитового строку нового злочину суди мають розцінювати це як порушення умов ст. 75 КК України про звільнення від відбування покарання з випробуванням і призначати покарання за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК України. У таких випадках повторне звільнення від відбування покарання з випробуванням є неприпустимим.

За таких обставин вирок підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд. Під час нового розгляду суду необхідно врахувати вищенаведене і, якщо суд дійде висновку щодо доведеності винності ОСОБА_7 у злочині, за який його притягнуто до кримінальної відповідальності, то призначене йому за вироком суду від 30 квітня 2009 року покарання із застосуванням ст. 75 КК України слід вважати невиправдано м’яким.

Керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів, -

касаційне подання заступника прокурора Чернівецької області задовольнити.

Вирок Шевченківського районного суду м. Чернівці від 30 квітня 2009 року щодо ОСОБА_7 скасувати у зв’язку м’якістю призначеного покарання, а справу направити на новий судовий розгляд у той же суд.