Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 9 лютого 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Чернівецької області на вирок Шевченківського районного суду м. Чернівці від 11 березня 2009 року, яким

ОСОБА_7,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

згідно ст. 89 КК України такого,

що немає судимості,

засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України до позбавлення волі на строк п’ять років.

На підставі ст. ст. 75, 76 КК України засудженого звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком три роки, з покладенням обов’язків без згоди органів кримінально-виконавчої системи не змінювати місце постійного проживання та не виїжджати за межі України, періодично з’являтись на реєстрацію у ці органи.

В апеляційному порядку справа не розглядалася.

ОСОБА_7 визнано винним у тому, що він 5 жовтня 2008 року близько 23 год. 30 хв., перебуваючи на АДРЕСА_1 на ґрунті особистих неприязних стосунків, під час сварки, завдав потерпілому ОСОБА_8 металопластиковою трубою декілька ударів по голові, заподіявши йому тяжкі тілесні ушкодження.

У касаційному поданні прокурор порушує питання про скасування вироку з направленням справи на новий судовий розгляд у зв’язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок невиправданої м’якості. Крім того, прокурор зазначає, що суд допустив неправильне застосування кримінального закону, а саме поклавши на засудженого обов’язок без згоди органів кримінально-виконавчої системи не змінювати місце постійного проживання, оскільки такий обов’язок ч. 1 п. 3 ст. 76 КК України не передбачений.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора Опанасюка О.В., який підтримав касаційне подання, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно ст. 398 КПК України підставами для скасування вироку є невідповідність призначеного покарання тяжкості скоєного та особі засудженого.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України при призначенні покарання суд повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують й обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Як видно із вироку, звільняючи ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України, суд послався на те, що він визнав свою вину, щиро розкаявся у вчиненому, сприяв розкриттю злочину, позитивно характеризується, має хворобливий стан здоров’я.

Разом з тим, визначаючи засудженому таке покарання, суд в достатній мірі не врахував, що ОСОБА_7 засуджений за ч. 1 ст. 121 КК України, тобто за вчинення злочину, який згідно ст. 12 КК України відноситься до тяжкого злочину. Також, судом належним чином не враховані дані про особу засудженого ОСОБА_7, який раніше притягався до кримінальної відповідальності.

У зв’язку із цим, висновок суду про можливість виправлення засудженого без відбування призначеного покарання є передчасним.

За таких обставин, вирок підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд. Під час нового розгляду суду необхідно врахувати вищенаведене і, якщо суд дійде висновку щодо доведеності винності ОСОБА_7 у злочині, за який його притягнуто до кримінальної відповідальності, то призначене йому за вироком суду від 11 березня 2009 року покарання із застосуванням ст. 75 КК України, слід вважати невиправдано м’яким.

Керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів, -

касаційне подання заступника прокурора Чернівецької області задовольнити.

Вирок Шевченківського районного суду м. Чернівці від 11 березня 2009 року щодо ОСОБА_7 скасувати у зв’язку м’якістю призначеного покарання, а справу направити на новий судовий розгляд у той же суд.