Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні в місті Києві 09 лютого 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням першого заступника прокурора Автономної Республіки Крим на постанову Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 26 серпня 2009 року щодо ОСОБА_4,

цією постановою

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, мешканця міста Сімферополя, громадянина України, такого, що не має судимості,

звільнено від кримінальної відповідальності за злочини, передбачені ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, на підставі ст. 47 КК України у зв’язку із передачею на поруки трудовому колективу колективного підприємства "Гранат" (далі – КП "Гранат").

Органами досудового слідства ОСОБА_4 обвинувачувався у тому, що він, будучи посадовою особою КП "Гранат", уклав з начальником управління капітального будівництва Феодосійської міської ради ОСОБА_5 (засудженим вироком цього ж суду) договори підряду на виконання робіт з реконструкції водовідводу в селищі міського типу Орджонікідзе міста Феодосії на загальну суму 516 899 гривень 40 копійок. Під час виконання робіт підрядником КП "Гранат" фактично було затрачено більше коштів, ніж було перераховано на рахунок підприємства, тому ОСОБА_4 звернувся до ОСОБА_5 з проханням додатково перерахувати підприємству гроші в сумі 48 000 гривень. На виконання цієї домовленості ОСОБА_5 разом з ОСОБА_4 підробили договір підряду на виконання будівельних робіт у 2007 році, довідку про вартість робіт, акт прийому та подали їх до управління державного казначейства в місті Феодосії, у зв’язку із чим на рахунок підприємства було перераховано 46 360 гривень. З цієї суми 33 891 гривня 90 копійок є сумою заборгованості у зв’язку із понесеними витратами КП "Гранат" при виконанні робіт у 2006 році, а 12 468 гривнями 10 копійками заволодів ОСОБА_4, чим заподіяв істотної шкоди державним інтересам.

В апеляційному порядку справа не розглядалася.

У касаційному поданні прокурор просить скасувати постанову суду, а справу направити на нове розслідування. Вважає, що суд за відсутності щирого каяття ОСОБА_4 у вчиненні злочину, безпідставно звільнив його від кримінальної відповідальності. При цьому застосував процесуальний закон, який за даних обставин справи не застосовується.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що це подання не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до ст. 47 КК України звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із передачею особи на поруки можливе за умови, коли особа вчинила злочин вперше, діяння, яке вона скоїла, належить до злочинів невеликої або середньої тяжкості, щиро розкаялася у вчиненому, колектив підприємства, установи чи організації звернувся з клопотанням про передачу йому на поруки такої особи.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 вперше вчинив злочини, які відносяться до злочинів невеликої та середньої тяжкості, що утворюють сукупність, яка за даних обставин справи не є перепоною для застосування ст. 47 КК України. Повністю визнав вину і щиро розкаявся в скоєному діянні. Трудовий колектив КП "Гранат", де працює ОСОБА_4, у встановленому законом порядку звернувся до суду з клопотанням про передачу його на поруки.

За наявності зазначених підстав суд першої інстанції правильно постановив рішення про звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 47 КК України.

Зі справи видно, що ОСОБА_4, визнаючи свою провину у злочині, дав показання, які відповідають фактичним обставинам діяння, поставленого йому в провину, й підтверджуються зібраними у справі доказами.

У зв’язку з цим доводи прокурора про те, що ОСОБА_4 щиро не розкаявся, оскільки не визнав вини у злочині, є непереконливими й такими, що не випливають із матеріалів справи.

Мотивуючи можливість звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності, суд правильно послався на матеріальний закон й фактично застосував правила процесуального закону, передбачені ст. 10 КПК України. Те, що в постанові суд послався на ст. 7 КПК України, не є настільки істотним порушенням кримінально-процесуального закону, яке тягне безумовне скасування судового рішення.

Інших підстав для скасування постанови суду в касаційному поданні не наведено.

З огляду на викладене, керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

відмовити у задоволенні касаційного подання першого заступника прокурора Автономної Республіки Крим.