Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі

розглянула в судовому засіданні 4 лютого 2010 року в м. Києві кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Апеляційного суду Житомирської області від 29 липня 2009 року, яким

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Кам’янече Новоархангельського району Кіровоградської області, раніше не судимого, засуджено

за ч. 2 ст. 15, п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, на вісім років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю; за ч. 3 ст. 289 КК України на сім років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, а на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, із застосуванням ст. 69 КК України, остаточно визначено покарання у виді восьми років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

Постановлено стягнути з засудженого ОСОБА_6 на користь потерпілого ОСОБА_7 17 грн. 14 коп. на відшкодування матеріальної та 15000 моральної шкоди, вирішено питання стосовно речових доказів та відшкодування судових витрат.

ОСОБА_6 визнано винним у тому, що він 8 вересня 2008 року біля 22 години, знаходячись у стані алкогольного сп’яніння, повертався у замовленому ним автомобілі таксі під керуванням власника ОСОБА_7 із залізничного вокзалу до місця свого проживання, знаходячись біля будинку № 127, що на вул. Леніна у м. Бердичеві, діючи з метою умисного вбивства та заволодіння автомобілем наніс потерпілому удар ножем в область грудної клітини, однак злочинний намір до кінця не довів з причин, що не залежали від його волі у зв’язку з наданням потерпілому своєчасної медичної допомоги.

У касаційному поданні прокурор не оспорюючи доведеність вини засудженого просить вирок змінити, перекваліфікувати його дії з ч. 3 ст. 289 на ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 289 тому що він автомобілем потерпілого не заволодів, а лише вчинив замах на його вбивство з метою заволодіння ним. Крім того, просить виключити з вироку рішення про застосовування ст. 69 КК України до покарання, визначеного за сукупністю злочинів.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, пояснення захисника ОСОБА_6, яка просила задовольнити касаційне подання прокурора, міркування прокурора, який підтримав касаційне подання, обговоривши його доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає задоволенню.

З матеріалів справи вбачається, що висновок суду щодо доведеності винності ОСОБА_6 у вчиненні замаху на умисне вбивство ОСОБА_7 з метою заволодіння транспортним засобом, за встановлених судом обставин, що викладені у вироку, є обґрунтованим, стверджується дослідженими в судовому засіданні доказами і є правильним.

Так, ОСОБА_6 підтвердив, що попросив водія таксі зупинити автомобіль і вийти разом з ним до багажника, потім, скориставшись тим, що ОСОБА_7 повернувся до нього боком, наніс йому удар ножем у груди. Потерпілий став кричати і тікати, він відмовився від свого наміру убивати потерпілого і також утік, викинувши ніж у річку.

Такі показання засудженого повністю співпадають з показаннями потерпілого ОСОБА_7 та іншими доказами у справі, які відповідним чином досліджені та оцінені судом.

З даних, що є у протоколах огляду місця події та вилучених речей від 8 та 9 вересня 2008 р. вбачається, що на місці події виявлено належний ОСОБА_7 автомобіль таксі з відкритими дверцями, а в приміщенні травмпункту - вилучено футболку потерпілого з пошкодженнями у вигляді розрізу та плямами бурого кольору.

З даних, що є у висновку судово-медичної експертизи, видно, що на тілі потерпілого виявлені тілесні ушкодження, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, які небезпечні для життя в момент їх спричинення.

Локалізація та характер ушкоджень співпадають з даними, на які вказував засуджений при відтворені обстановки та обставин події при допитах в якості підозрюваного, обвинуваченого та підсудного.

Таким чином, суд на підставі досліджених доказів дійшов правильного висновку щодо доведеності винності ОСОБА_6 і правильно кваліфікував його злочинні дії за ч. 2 ст. 15 п. 6 ч.2 ст. 115 КК України.

Разом із тим дії засудженого за ч. 3 ст. 289 КК України кваліфіковано невірно. Згідно вироку, реалізуючи злочинний намір на незаконне заволодіння транспортним засобом, ОСОБА_6 вчинив усі дії, направлені на умисне, протиправне вилучення транспортного засобу у власника всупереч його волі шляхом примусового відсторонення власника від керування автомобілем із застосуванням насильства. Однак, незаконне заволодіння транспортним засобом визнається закінченим з моменту, коли транспортний засіб почав рухатись унаслідок запуску двигуна чи буксування, а якщо заволодіння відбулось під час руху транспортного засобу – з моменту встановлення контролю за ним.

Встановлені судом обставини свідчать про те, що вилучення транспортного засобу фактично не відбулося, був вчинений лише замах на його вилучення, що відповідає кваліфікації за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 289 КК України.

Крім цього, при призначенні судами кримінального покарання щодо особи, винної у вчиненні декількох злочинів, суд може призначити більш м’яке покарання, ніж передбачено законом, окремо за кожний злочин або тільки за один із них і остаточно визначити покарання за правилами ст. 70 КК України. Застосування положень ст. 69 КК України щодо покарання призначеного за сукупністю злочинів чи за сукупністю вироків, є неприпустимим. Таким чином, вирок відносно ОСОБА_6 підлягає зміні у зв’язку із неправильним застосуванням кримінального закону.

Порушень вимог КПК України (1001-05) , що ставлять під сумнів доведеність винності ОСОБА_6 у зазначеному вироком обсязі злочинних дій, не встановлено.

Призначене судом покарання ОСОБА_6 відповідає ступеню тяжкості вчинених ним злочинів, даним про його особу та обставинам, що пом’якшують та обтяжують покарання, а тому відповідає вимогам ст. 65 КК України.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 393- 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання прокурора задовольнити.

Вирок Апеляційного суду Житомирської області від 29 липня 2009 року щодо ОСОБА_6 змінити. Перекваліфікувати його дії з ч. 3 ст. 289 на ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 289 КК України і призначити покарання за цим законом сім років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

Виключити з резолютивної частини вироку рішення про застосування положень ст. 69 КК України при визначенні ОСОБА_6 покарання за сукупністю злочинів.

Вважати ОСОБА_6 засудженим за сукупністю злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15, п. 6 ч. 2 ст. 115 та ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 289 КК України на вісім років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

У решті вирок щодо ОСОБА_6 залишити без зміни.