Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула у судовому засіданні 4 лютого 2010 року в м. Києві кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Кременського районного суду Луганської області від 26 грудня 2008 року, яким

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженку с. Ольмани Столінського району Брестської області БССР, судиму 26 березня 2003 року за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі, із звільненням на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком 1 рік.

Постановою Кременського районного суду від 7 квітня 2004

року звільнення від відбування покарання з випробуванням

скасовано. Звільнена 6 травня 2006 року умовно-достроково

на строк 11 місяців 1 день,

засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі.

В апеляційному порядку справа не розглядалась.

ОСОБА_5 визнано винною у тому, що вона 14 вересня 2008 року, працюючи свинаркою у ПП ОСОБА_6, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, таємно викрала 6 поросят загальною вартістю 3 000 грн., спричинивши ОСОБА_6 матеріальну шкоду на вказану суму.

У касаційному поданні прокурор, не оспорюючи доведеність винності ОСОБА_5 у вчиненні зазначеного злочину й правильності кваліфікації її дій, просить скасувати вирок із направленням справи на новий судовий розгляд у зв’язку з порушенням судом вимог ст. 334 КПК України. Указує, що мотивувальна та резолютивна частини вироку містять суперечності щодо призначеного покарання. Зазначає, що суд у вироку, не вказав підстави, із яких він за наявністю у санкції ч. 2 ст. 185 КК України іншого, більш м’якого виду покарання – обмеження волі, обрав покарання саме у виді позбавлення волі.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора, який підтримав касаційне подання, обговоривши доводи касаційного подання та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Доводи у касаційному поданні прокурора щодо допущеного судом істотного порушення кримінально-процесуального закону є слушними.

З вироку убачається, що його мотивувальна та резолютивна частини містять суттєві суперечності. Так, суд у мотивувальній частині вироку, пославшись на наявність у справі пом’якшуючих обставин, зокрема, щирого каяття засудженої та добровільного відшкодування нею шкоди, фактично дійшов до висновку про можливість її виправлення без ізоляції від суспільства та призначення покарання на підставі ст. 75 КК України зі звільненням від його відбування з випробуванням з іспитовим строком. З таким висновком суду погоджується й колегія суддів касаційного суду. Проте, згідно резолютивної частини вироку, суд обрав ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі з відбуванням у кримінально-виконавчій установі.

На думку колегії суддів, зазначена помилка може бути виправлена у судовому засіданні касаційного суду.

Керуючись ст.ст. 394 – 398 КПК України (1001-05) , колегія суддів

касаційне подання прокурора задовольнити частково.

Вирок Кременського районного суду Луганської області від 26 грудня 2008 року щодо ОСОБА_5 змінити.

Вважати ОСОБА_5 засудженою за ч. 2 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі, а на підставі ст. 75 КК України звільнити її від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.

На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_5 обов’язки протягом іспитового строку:

- не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи;

- повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи та навчання;

- періодично з’являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.