Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула у судовому засіданні 4 лютого 2010 року в м. Києві кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Сумської області від 7 травня 2009 року щодо ОСОБА_5

Вироком Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 3 лютого 2009 року

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця

м. Ясинувата Донецької області, неодноразово судимого,

останній раз 27 грудня 2006 року за ч. 1 ст. 309 КК

України на 1 рік позбавлення волі, звільненого 27 грудня

2007 року по відбуттю строку покарання, засуджено:

за ч. 3 ст. 185 КК України на 5 років 6 місяців позбавлення волі, а на підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за попереднім вироком від 27 грудня 2006 року більш суворим, визначеним за цим вироком – 5 років 6 місяців позбавлення волі, при цьому зараховано у відбуття покарання призначеного за попереднім вироком, 1 рік позбавлення волі, та визначено невідбуту частину 4 роки 6 місяців позбавлення волі;

за ст. 395 КК України на 6 місяців арешту.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків шляхом повного приєднання 6 місяців арешту до невідбутої частини покарання у розмірі 4 років 6 місяців позбавлення волі остаточно визначено 5 років 6 місяців позбавлення волі.

У хвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Сумської області від 7 травня 2009 року у частині призначеного покарання вирок скасовано. ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185 та ст. 395 КК України. Призначено покарання:

за ч. 3 ст. 185 КК України у виді 3 років позбавлення волі, а на підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за попереднім вироком від 27 грудня 2006 року за ч. 1 ст. 309 КК України у виді 1 року позбавлення волі, більш суворим, призначено покарання у виді 3 років позбавлення волі;

за ст. 395 КК України – у виді 6 місяців арешту.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом повного складання призначеного покарання у виді 3 років позбавлення волі та 6 місяців арешту, враховуючи, що згідно ст. 72 КК України 6 місяців арешту відповідає 6 місяцям позбавлення волі, остаточно визначено покарання у виді 2 років 6 місяців позбавлення волі.

Зараховано ОСОБА_5 у строк відбуття покарання відбуте покарання за попереднім вироком у виді 1 року позбавлення волі.

ОСОБА_5 визнано винним у тому, що він у грудні 2006 року у м. Конотопі, проникаючи у приміщення, двічі вчинив таємні крадіжки майна громадянки ОСОБА_6 вартістю 3 180 грн. та 737,50 грн.

Крім того, ОСОБА_5 з метою ухилення від адміністративного нагляду, встановленого постановою Перевальського районного суду Луганської області від 6 грудня 2007 року, на облік до Конотопського МРВ УМВС не став, 28 січня 2008 року залишив постійне місце проживання та без відповідного дозволу виїхав до м. Ясинувата Донецької області.

У касаційному поданні прокурор, не оспорюючи доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні зазначеного злочину й правильності кваліфікації його дій, просить скасувати ухвалу апеляційного суду з направленням справи на новий апеляційний розгляд у зв’язку з неправильним застосуванням судом кримінального закону. Посилається на те, що апеляційний суд у порушення вимог ч. 1 ст. 70 КК України визначив ОСОБА_5 остаточне покарання за сукупністю злочинів меншим, ніж було ним призначено за санкцією однієї зі статей, за якими його засуджено. Зазначає, що апеляційний суд, зарахувавши повністю невідбуте ОСОБА_5 покарання за попереднім вироком, фактично необґрунтовано зменшив йому покарання.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора, який підтримав касаційне подання, обговоривши доводи касаційного подання та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 70 КК України при сукупності злочинів суд, призначивши покарання (основне та додаткове) за кожний злочин окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань. Тому покарання, визначене шляхом складання (повного чи часткового) окремих покарань, не може бути меншим, ніж покарання, призначене за однією зі статей – складових остаточного покарання.

Однак апеляційний суд у порушення вимог ч. 1 ст. 70 КК України визначив ОСОБА_5 остаточне покарання за сукупністю злочинів меншим, ніж було ним призначено за санкцією однієї із статей, за якими його засуджено.

З огляду на викладене ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий апеляційний розгляд. При новому апеляційному розгляді має бути враховано наведене у даній ухвалі, перевірені доводи, викладені у касаційному поданні, й прийнято рішення, яке б відповідало вимогам закону.

Керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів

касаційне поданні прокурора задовольнити.

У хвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Сумської області від 7 травня 2009 року щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.