Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянула в судовому засіданні 4 лютого 2010 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_5 на вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 березня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 29 липня 2009 року.

Вироком Тернопільського міськрайонного суду від 11 березня 2009 року

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, одруженого, який має на утриманні 3 неповнолітніх дітей, раніше не судимого,-

засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України на 7 років позбавлення волі.

Цим же вироком засуджений ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 396 КК України, судові рішення щодо якого не оскаржені.

Як визнав установленим суд, 29 червня 2005 року близько 1-ої години ОСОБА_6, перебуваючи у с. Раштівці Гусятинського району Тернопільської області, будучи у стані алкогольного сп'яніння, з мотивів помсти за образу, з метою умисного вбивства мешканця цього ж села ОСОБА_8, завдав йому чисельних ударів руками і ногами по голові та тулубу, від чого той втратив свідомість і впав на землю.

Після чого ОСОБА_6 з метою доведення до кінця свого злочинного наміру на вбивство ОСОБА_8 вирішив затягнути його в річку та втопити, для чого покликав на допомогу ОСОБА_7, якому повідомив, що вбив ОСОБА_8

Завдавши потерпілому ще декілька ударів пляшкою по голові та ногами у різні частини тіла, ОСОБА_6 за допомогою ОСОБА_7 відніс ОСОБА_8 до річки, де ОСОБА_6 самостійно занурив потерпілого у воду і втопив його. Смерть ОСОБА_8 настала внаслідок утоплення.

Ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 29 липня 2009 року вирок місцевого суду залишено без зміни.

У касаційній скарзі захисника ОСОБА_5 в інтересах засудженого ОСОБА_6 ставиться питання про скасування судових рішень і закриття кримінальної справи щодо ОСОБА_6, оскільки, на його думку, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, а докази винуватості засудженого є сумнівними та непереконливими. При цьому захисник посилається на те, що по даній справі неодноразово постановлювалися обвинувальні вироки, які скасовувалися різними інстанціями, у тому числі й Верховним Судом України, і справа тричі направлялася на додаткове розслідування, але, незважаючи на те, що при цих додаткових розслідуваннях ніяких нових доказів винуватості ОСОБА_6 здобуто не було, вказівки судів органами досудового слідства в повній мірі не виконані, суд знову постановив обвинувальний вирок.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно зі ст. 22 КПК України прокурор, слідчий і особа, яка провадить дізнання, зобов'язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного й об'єктивного дослідження обставин справи, а суд, дотримуючись цих же принципів, оцінити зібрані докази в їх сукупності і згідно з вимогами статей 323, 324 КПК України постановити законний і обґрунтований вирок.

Однак органами досудового слідства й судом зазначених вимог закону дотримано не було.

Як убачається з матеріалів кримінальної справи, вона неодноразово поверталася на нове розслідування у зв'язку з неповнотою та однобічністю досудового слідства, допущеними істотними порушеннями вимог кримінально-процесуального закону, зокрема, й ухвалою колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 20 вересня 2007 року.

Незважаючи на те, що під час нового розслідування органами досудового слідства, всупереч вимогам ст. 399 КПК України, частина вказівок суду касаційної інстанції була виконана формально, а частина взагалі не виконана, суд розглянув справу і постановив обвинувальний вирок, який не можна визнати законним та обґрунтованим, оскільки залишилися недослідженими такі обставини, з'ясування яких може вплинути на вирішення питання про винуватість чи невинуватість ОСОБА_6

Як видно з матеріалів справи, ОСОБА_6 був затриманий 20 липня 2005 року за місцем проживання у ІНФОРМАЦІЯ_2, одразу ж після його повернення із с. Каїри Херсонської області. У той же день під час його допиту як обвинуваченого, а також 21 липня 2005 року на очних ставках з ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_7 ОСОБА_6 стверджував, що з 24 червня 2005 року, коли він виїхав у с. Каїри Херсонської області на поховання батька, і до 20 липня 2005 року, коли повернувся звідти, він у с. Раштівці Тернопільської області не був, а тому не причетний до вбивства ОСОБА_8, яке мало місце в ніч на 29 червня 2005 року у с. Раштівці. 27 липня 2005 року після перебування протягом тижня під вартою ОСОБА_6 зізнався у вбивстві ОСОБА_8 та цього ж дня підтвердив ці показання під час відтворення обстановки й обставин події, а також 26 серпня 2005 року під час допиту як обвинуваченого. З першого судового засідання, яке мало місце 1 грудня 2005 року, і до теперішнього часу ОСОБА_6, посилаючись на свою відсутність у с. Раштівці в період з 24 червня по 20 липня 2005 року, заперечує причетність до вбивства ОСОБА_8 та вказує на те, що показання, в яких він визнавав свою вину, були дані ним під впливом недозволених методів слідства, які застосовувались до нього працівниками міліції з огляду на показання ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, які обмовили його у вчиненні злочину.

Обґрунтовуючи винуватість ОСОБА_6 у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_8, як органи досудового слідства, так і суд в основу своїх висновків поклали показання свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та обвинуваченого ОСОБА_7 про те, що 28 червня 2005 року приблизно о 22-й – 23-й годині вони бачили ОСОБА_6 в с. Раштівці неподалік від того місця, де перебував п'яний ОСОБА_8; показання ОСОБА_7 про те, що 29 червня 2005 року близько 1-ої години ночі він на прохання ОСОБА_6 допоміг йому перенести тіло ОСОБА_8 до річки, де ОСОБА_6 самостійно занурив потерпілого у воду.

Проте органи досудового слідства й суд не перевірили всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, внаслідок чого дійшли передчасного висновку про достовірність цих показань.

Так, як убачається з перших пояснень вказаних осіб від 29 червня 2005 року, вони 28 червня 2005 року приблизно о 22-й – 23-й годині зустрічали ОСОБА_8, з яким у них виник конфлікт. При цьому, як пояснював ОСОБА_9, ОСОБА_11 поривався вдарити ОСОБА_8 ногою, говорив, що він йому набрид і обіцяв помститися. Потім, під час їх перебування у будинку ОСОБА_12, де вони всі разом вживали спиртне, ОСОБА_11 продовжував у роздратованому стані висловлюватися брутальною лайкою на адресу ОСОБА_8 і вийшов з хати, а повернувшись через 20 – 25 хвилин, нічого не розповідаючи, почав курити одну за одною цигарки. Про те, що вони в цей день бачили ОСОБА_6, ніхто з них не вказував (т. 1 а. с. 62 – 67, 71 – 72 ).

Даючи пояснення оперуповноваженому ОСОБА_13 1 липня 2005 року, ОСОБА_7 вже заявив, що 28 червня 2005 року між 22 – 23 годинами після зустрічі з ОСОБА_8 по дорозі до ОСОБА_12 вони зустріли й ОСОБА_6, на прохання якого він 29 червня 2005 року близько 1-ої години ночі допомагав перенести тіло ОСОБА_8 до річки (т. 1 а. с. 73 – 76 ). При цьому ОСОБА_6 начебто двічі приходив до будинку ОСОБА_7 і кликав його на допомогу, щоб позбавитися трупа ОСОБА_8, Проте свідок ОСОБА_14, яка є матір'ю ОСОБА_7, зазначала, що спить дуже чутливо, але не чула, щоб хтось кликав її сина, чи той вставав і кудись ходив тієї ночі.

Під час допитів 21 липня 2005 року та при проведенні очних ставок із ОСОБА_6 також змінили свої показання й свідки ОСОБА_9, ОСОБА_10 і ОСОБА_11, які почали стверджували, що бачили ОСОБА_6 28 червня 2005 року приблизно о 22-й – 23-й годині в с. Раштівці.

Проте, як убачається з показань родичів засудженого та інших мешканців як с. Раштівці, так і с. Каїри, зокрема, свідків ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, після 24 червня і до 20 липня 2005 року ОСОБА_6 в с. Раштівці, крім ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_10 і ОСОБА_11, ніхто не бачив. Натомість протягом цього періоду його бачили в с. Каїри, зокрема, як стверджував мешканець с. Каїри – свідок ОСОБА_35, він з 25 червня по 30 червня 2005 року кожний день спілкувався зі ОСОБА_6, оскільки через нього хотів передати своїм родичам в с. Раштівці передачу. Як видно з матеріалів справи, 20 липня 2005 року ОСОБА_6 повернувся у с. Раштівці та при затриманні мав при собі передачу для родичів ОСОБА_35

За таких обставин, органам досудового слідства належало ретельно перевірити показання ОСОБА_6 щодо його обмови з боку ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 і причетності до вбивства ОСОБА_8 іншої особи, можливо й ОСОБА_11, чого зроблено не було, хоча на це звертав увагу Верховний Суд України у своїй ухвалі від 22 вересня 2007 року.

Тому органам слідства належить шляхом проведення оперативних та слідчих дій встановити характер взаємовідносин між ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_10 і ОСОБА_11, перевірити їх можливу причетність до злочину, а також з'ясувати, чи не пов'язана зміна ними показань з їх дружніми стосунками та наміром уникнути відповідальності за вчинене з покладенням вини на іншу особу, зокрема, ОСОБА_6

У залежності від установленого, органам досудового слідства необхідно визначитись і щодо заяв ОСОБА_6 про визнання ним своєї вини під впливом недозволених методів слідства, зокрема, із використанням його хворобливого стану у той період, оскільки з матеріалів справи видно, що зазначені показання він давав в присутності медичного працівника.

Окрім цього, як убачається з висновку комісійної судово-медичної експертизи від 10 серпня 2005 року, при дослідженні трупа ОСОБА_8 серед інших ушкоджень були виявлені тілесні ушкодження у виді перелому правого ріжка під'язикової кістки та щитоподібного хряща з вогнищевими крововиливами в навколишні м'які тканини, які могли утворитися шляхом стиснення органів шиї пальцями рук (т. 1 а. с. 185). Ці висновки підтверджені експертами і при проведенні додаткової судово-медичної експертизи від 10 квітня 2007 року (т. 3 а. с. 254 –256).

При проведенні другої додаткової судово-медичної експертизи від 10 грудня 2007 року експерти також підтвердили свій висновок про те, що перелом щитоподібного хряща у ОСОБА_8 найімовірніше виник від стиснення шиї пальцями рук, які залишили на шкірі невеликі осаднення, у тому числі від нігтів (т. 4 а. с. 33 – 34).

Тому в ухвалі Верховного Суду України органам слідства було запропоновано встановити, хто і за яких обставин заподіяв ОСОБА_8 зазначені тілесні ушкодження, оскільки ОСОБА_6 таке обвинувачення не пред'являлося.

Разом із тим, всупереч вимогам ст. 399 КПК України органи досудового слідства так і не встановили, хто і за яких обставин заподіяв ОСОБА_8 зазначений перелом щитоподібного хряща, а вчинення цих дій не вмінено ОСОБА_6 Унаслідок цього залишились нез'ясованими обставини, які мають суттєве значення для правильного вирішення справи.

За таких обставин, пред'явлене ОСОБА_6 обвинувачення не можна визнати таким, що відповідає вимогам ст. 132 КПК України.

Також Верховним Судом України, з урахуванням того, що виявлені в місті занурення тіла ОСОБА_8 у воду сліди взуття не належали ОСОБА_6, було запропоновано під час нового розслідування встановити осіб, які могли залишити ці сліди взуття.

Однак, органами досудового слідства не було перевірено можливу приналежність цих слідів ОСОБА_7 та його знайомим (ОСОБА_9, ОСОБА_36, ОСОБА_11), один з яких, за їх первісними показаннями, мав неприязнь до ОСОБА_8 і сварку з ним у ніч на 29 червня 2005 року.

Окрім того, як видно з матеріалів справи, в місці побиття ОСОБА_8 та в місці його занурення у річку було виявлено 5 недопалків різних марок цигарок (2 і 3 відповідно), які органами досудового слідства не досліджувались, хоча вони долучені до матеріалів справи як речові докази.

За таких обставин, органам досудового слідства належало з'ясувати, хто з фігурантів справи (ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11) які саме цигарки курив та перевірити можливу приналежність долучених до матеріалів справи недопалків цим особам.

При встановленні на цих недопалках слідів придатних для генетичного дослідження, органам досудового слідства також необхідно вирішити питання про можливість проведення такого дослідження щодо цих речових доказів.

Крім того, як убачається з висновків судово-медичних експертиз у потерпілого та ОСОБА_6 встановлено однакову групу крові.

Згідно з висновками судово-медичних експертиз речових доказів на джинсах та лівому кросівку ОСОБА_6 виявлені сліди крові, походження яких від потерпілого ОСОБА_8 не виключається (т. 1 а. с. 235 – 238, 240 – 242).

Проте, при проведенні судово-медичної молекулярно-біологічної експертизи було встановлено, що вказані сліди крові на джинсах належать ОСОБА_6 (т. 3 а. с. 91).

При цьому кросівки ОСОБА_6 на дослідження експертам не надавалися.

За таких обставин, органам досудового слідства належить провести відповідне дослідження й кросівок ОСОБА_6

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що досудове слідство проведено неповно, під час його проведення всупереч вимогам статей 21, 61 КПК України не були досліджені, а також поверхово та однобічно досліджені обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, на що не звернули уваги суди при її розгляді.

Оскільки зазначена неповнота та недоліки досудового слідства не можуть бути усунуті в судовому засіданні, то прийняті по справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа – направленню на нове розслідування, під час якого, враховуючи вимоги ч. 2 ст. 74 КПК України та роз'яснення, що містяться у постанові Пленуму Верховного Суду України № 2 від 11 лютого 2005 року "Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування" (va002700-05) про те, що визнання обвинуваченим (підсудним чи засудженим) своєї вини має бути всебічно перевірене та може бути покладене в основу обвинувачення лише при підтвердженні цього визнання сукупністю доказів, необхідно усунути відмічені недоліки, всебічно, повно і об'єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності, у тому числі і версію захисту ОСОБА_6, та прийняти законне й обґрунтоване рішення.

Оскільки обвинувачення ОСОБА_6 тісно пов'язане з обвинуваченням ОСОБА_7, то судові рішення щодо нього також підлягають скасуванню у порядку ст. 395 КПК України.

Підстав для закриття справи щодо ОСОБА_6, як про це йдеться у касаційній скарзі захисника, колегія суддів не вбачає.

Крім цього, колегія суддів вважає за потрібним звернути увагу і на порушення вимог кримінально-процесуального закону, які були допущені судом при розгляді справи.

Відповідно до вимог статей 323, 334 КПК України та роз'яснень, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України № 5 від 29 червня 1990 року "Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку" (v0005700-90) вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Вирок є обґрунтованим, якщо він постановлений на матеріалах, повністю зібраних і правильно оцінених судом, а висновки суду про винуватість підсудного у вчиненні злочину з достовірністю випливають із матеріалів справи та ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності. Для цього у вироку повинні бути проаналізовані й оцінені всі розглянуті у судовому засіданні докази, які як підтверджують висновок суду, так і спростовують його.

Проте ці вимоги закону під час розгляду справи в суді не були виконані, а обставини, які мають істотне значення для вирішення питання, належним чином нез'ясовані.

Так, з усіх наявних у справі письмових доказів, суд дослідив та проаналізував лише декілька документів, зокрема, протокол огляду місця події та фототаблиці до нього від 29 червня 2005 року; протокол обшуку, виявлення та вилучення одягу ОСОБА_6 від 2 липня 2005 року; висновок судово-медичної експертизи № 153 від 10 серпня 2005 року про виявлені у потерпілого ОСОБА_8 тілесні ушкодження та причину його смерті; висновок судово-медичної молекулярно-біологічної експертизи № 12-530 від 15 грудня 2006 року про належність ОСОБА_6 крові, виявленої на його джинсах; протоколи відтворення обстановки й обставин події зі ОСОБА_6 та ОСОБА_37; карти виїзду швидкої допомоги для надання медичної допомоги ОСОБА_6 від 26 та 27 липня 2005 року.

Також судом не перевірені показання свідка ОСОБА_35, який підтверджував алібі ОСОБА_6, та не дано їм оцінки; у вироку належним чином не проаналізовані причини зміни показань підсудним ОСОБА_37 та свідками ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 щодо перебування ОСОБА_6 28 – 29 червня 2005 року у с. Раштівці та його причетності до вбивства ОСОБА_8; не дана оцінка суперечностям у показаннях підсудного ОСОБА_7 та його матері – свідка ОСОБА_14 щодо обставин, за яких ОСОБА_6 звернувся за допомогою до ОСОБА_7; у вироку не наведено належних обґрунтувань висновкам суду про можливість ОСОБА_6, з урахуванням його стану здоров'я, брати участь у слідчих діях, які проводилися 26 та 27 липня 2005 року, і при яких він визнавав свою вину, та про те, що цей стан не вплинув на достовірність його показань; не дано судом і оцінки можливості потерпілого з урахуванням висновків судово-токсикологічної експертизи про знаходження його у стані тяжкого алкогольного сп'яніння, а також показань свідка ОСОБА_38, який 28 червня 2005 року близько 23 години підходив до ОСОБА_8, який лежав на землі і не міг піднятися, через незначний проміжок часу зміг ображати та бити ОСОБА_6

Виходячи з викладеного в сукупності, керуючись статтями 395, 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу захисника ОСОБА_5 задовольнити частково.

Вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 березня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 29 липня 2009 року щодо ОСОБА_6 та в порядку ст. 395 КПК України щодо ОСОБА_7 с к а с у в а т и, а справу щодо них направити на нове розслідування.