Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні у м.Києві 4 лютого 2010 року справу за касаційною скаргою засудженої ОСОБА_6 на судові рішення щодо неї.

Вироком Овідіопольського районного суду Одеської області від 14 серпня 2008 року ОСОБА_6,

1962 року народження, не судиму,

засуджено за ч.2 ст. 286 КК України на4 роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 2 роки.

На підставі ст.ст. 75, 76 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням на іспитовий строк 2 роки і покладено певні обов’язки.

Постановлено судові витрати стягнути з засудженої, цивільний позов потерпілого залишено без розгляду.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 4 листопада 2008 року вирок залишено без зміни.

ОСОБА_6 засуджено за те, що вона 30 серпня 2004 року близько 1-ї години, керуючи технічно справним автомобілем "Тойота Камрі" д.н.з.НОМЕР_1, та рухаючись по другорядній дорозі на вул.Степовій смт.Великодолинське Овідіопольського району Одеської області у напрямку головної автодороги "Великодолинське-Доброолександрівка", не дала дорогу автомобілю НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_5, який рухався по головній дорозі, в результаті чого сталося зіткнення автомобілів. Внаслідок ДТП ОСОБА_5 отримав тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати судові рішення по справі та виправдати її. Посилається на недоведеність її винності у вчиненні злочину, однобічність і неповноту досудового і судового слідства. Вважає, що суд прийняв неправильне рішення щодо цивільного позову.

Заслухавши доповідь судді Шевченко Т.В., прохання потерпілого ОСОБА_5 про залишення касаційної скарги засудженої без задоволення, думку прокурора Кравченко Є.С., яка вважала, що судові рішення необхідно залишити без зміни, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню, а судові рішення – скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд.

Згідно зі ст. 327 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і постановляється лише за умови, коли в ході судового розгляду винність підсудного у вчиненні злочину доведена.

Як убачається з вироку ОСОБА_6 визнана винною у порушенні вимог п.п.10.1 та 16.11 Правил дорожнього руху України (1094-93-п) , внаслідок чого потерпілому заподіяно тяжкі тілесні ушкодження. При цьому суд виходив з того, що оскільки автомобіль під керуванням засудженої знаходився на другорядній дорозі, то у всякому разі винною у ДТП та її наслідках є тільки вона. Однак, слід зазначити, що відповідно до п.1.4 ПДР кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати та те, що й інші учасники виконують ці Правила. Пунктами 12.3, 12.9 Правил передбачено, що у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об’єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об’їзду перешкоди; водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12-4–12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31.

Не було судом перевірено з достатньою повнотою і дотримання водієм ОСОБА_5 вимог п.2.9 а) Правил про заборону водієві керувати транспортними засобами у стані алкогольного сп’яніння.

Тому суду належало з’ясувати, які порушення ПДР було допущено кожним з учасників ДТП, чи існував причинно-наслідковий зв’язок між їхніми діями та наслідками, що настали, чи існувала технічна можливість уникнення цих наслідків в разі дотримання вимог ПДР кожним з водіїв.

Для з’ясування цих та інших питань, які потребують спеціальних знань, суд мав би призначити автотехнічну експертизу. Однак, не зважаючи на наявність таких клопотань з боку захисту, цього зроблено не було, що істотно вплинуло на правильність судового рішення.

Апеляційний суд, перевіряючи справу, не звернув уваги на недоліки, допущені судом першої інстанції і залишив вирок без зміни.

За таких обставин, на підставі ст. 398 КПК України, у зв’язку з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, судові рішення щодо ОСОБА_6 підлягають скасуванню, а справа – направленню на новий судовий розгляд.

При новому розгляді суду необхідно ретельно дослідити усі обставини справи, вирішити питання про необхідність надання судових доручень органу досудового слідства, призначення автотехнічної експертизи тощо, дати належну оцінку усім доказам в їх сукупності і, залежно від встановленого, прийняти законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст. 395 - 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Вирок Овідіопольського районного суду Одеської області від 14 серпня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 4 листопада 2008 року щодо ОСОБА_6 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в іншому складі суду.