Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні 4 лютого 2010 року в м. Києві кримінальну справу за касаційним поданням прокурора на вирок Ладижинського міського суду Вінницької області від 26 грудня 2008 року, яким засуджено

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

не маючого судимості,

за ч. 2 ст. 296 КК України на три роки позбавлення волі, а на підставі ст. 75 КК України його звільнено від відбування покарання з випробуванням на один рік іспитового строку,

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_2,

не маючого судимості на підставі ст. 89 КК України,

за ч. 2 ст. 185 КК України на три роки позбавлення волі, за ч. 2 ст. 186 КК України на п’ять років позбавлення волі, за ч. 2 ст. 296 КК України на два роки позбавлення волі, на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно йому призначено п’ять років позбавлення волі, а на підставі ст. 75 КК України його звільнено від відбування покарання з випробуванням на три роки іспитового строку та покладено обов’язки, передбачені п. п. 2, 3, 4 ст. 76 КК України,

ОСОБА_7,

ІНФОРМАЦІЯ_3,

не маючого судимості,

за ч. 2 ст. 186 КК України на чотири роки позбавлення волі, за ч. 2 ст. 296 КК України на два роки позбавлення волі, на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно йому призначено чотири роки позбавлення волі, а на підставі ст. 75 КК України його звільнено від відбування покарання з випробуванням на один рік іспитового строку,

Суд визнав, що ОСОБА_5 6 липня 2008 року у групі з ОСОБА_7 і ОСОБА_6, всі у стані сп’яніння, біля магазину "Біла Акація", що по вул. Процишина в м. Ладижин Вінницької області, з хуліганських мотивів з особливою зухвалістю побили ОСОБА_8 і ОСОБА_9, чим заподіяли потерпілим легкі тілесні ушкодження.

Тоді ж ОСОБА_6 із ОСОБА_7, застосовуючи до ОСОБА_8 насильство, яке не є небезпечним для життя та здоров’я, заволоділи його мобільним телефоном "Nokia-6300" з сім-карткою та грошима на рахунку на суму 964 грн.

Уночі 7 липня 2008 року ОСОБА_5 у групі з ОСОБА_7 і ОСОБА_6, всі у стані сп’яніння, біля будинку по на вул. К.Маркса, 61 у м. Гайсині з хуліганських мотивів з особливою зухвалістю побили ОСОБА_10, чим заподіяли останньому легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров’я.

Тоді ж ОСОБА_6 таємно викрав майно ОСОБА_10 на суму 1009 грн. 75 коп., яке випало з кишені потерпілого.

В апеляційному порядку справа не переглядалася.

У касаційному поданні прокурор просить скасувати вирок щодо ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7, а справу - направити на новий судовий розгляд. Вказує, що суд неправильно застосував кримінальний закон: в мотивувальній частині вироку кваліфікував дії ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 185 КК України, а засудив його за ч. 2 ст. 185 КК України. Твердить, що призначене ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 із застосуванням ст. 75 КК України покарання не відповідає вимогам кримінального закону, є м’яким.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора, який підтримав касаційне подання і просив скасувати вирок щодо всіх засуджених та направити справу на новий судовий розгляд, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів дійшла до наступного.

Відповідно до положень ст. 334 КПК України мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, з зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і мотивів злочину. В цій частині вироку наводяться обставини, які визначають ступінь тяжкості вчиненого злочину, та докази, на яких ґрунтується висновок суду щодо кожного підсудного, з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає інші докази; обставини, що пом’якшують або обтяжують покарання; мотиви зміни обвинувачення; у разі визнання частини обвинувачення необґрунтованою – підстави для цього.

Зазначені вимоги закону суд не виконав.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_6, крім іншого, обвинувачувався у таємному викраденні майна потерпілого ОСОБА_10, вчиненому повторно, за ч. 2 ст. 185 КК України (а. с. 208 – 209). Суд у мотивувальній частині вироку кваліфікував ці дії ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна, при цьому не навів мотивів зміни обвинувачення, а в резолютивній частині вироку зазначив, що ОСОБА_9 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.

Також колегія суддів не може погодитися й з рішенням суду про призначення покарання засудженим.

Обґрунтовуючи висновок щодо виду і міри покарання ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7, та застосовуючи до кожного з них положення ст. 75 КК України, суд, як видно з вироку, послався виключно на те, що засуджені раніше не судимі, всі вони позитивно характеризувалися, щиро розкаялися у вчиненому і відшкодували потерпілим збитки.

Як убачається з матеріалів справи, упродовж однієї ночі нетверезі ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 вчинили цілу низку злочинів, один з яких, вчинений ними у групі, є злочином середньої тяжкості, а ОСОБА_6 з ОСОБА_7, крім того, вчинили тяжкий злочин. ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 ніде не працювали, ОСОБА_6 раніше не судимий на підставі ст. 89 КК України, він характеризується негативно (а. с. 132), а щодо ОСОБА_5 і ОСОБА_7 у матеріалах справи позитивних характеристик немає ( а. с. 103 і 117). Зазначені обставини суд повною мірою не врахував.

У такому разі доводи прокурора у касаційному поданні про необґрунтованість вироку через надмірну м’якість призначеного ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 покарання, неправильне застосування кримінального закону та істотне порушення кримінально-процесуального закону, є слушними.

Вирок щодо всіх засуджених підлягає скасуванню, а справа – направленню на новий судовий розгляд, під час якого належить перевірити всі матеріали справи, звернути увагу на допущені недоліки, усунути їх і в разі доведеності винуватості ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих злочинів, призначене кожному з них із застосуванням положень ст. 75 КК України покарання слід вважати м’яким.

Керуючись ст. ст. 394 - 398 КПК України, колегія суддів

касаційне подання прокурора задовольнити.

Вирок Ладижинського міського суду Вінницької області від 26 грудня 2008 року щодо ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 скасувати, а кримінальну справу – направити на новий судовий розгляд.