Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Цуркана М.І. (головуючий); Єрьоміна А.В.; Кравцова О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до тимчасово виконуючого обов'язки начальника Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області Міхєєва Ігоря Євгеновича про скасування постанови, що переглядається за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2016 року,

У листопаді 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до т.в.о. начальника Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області Міхєєва І.Є. про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення від 18 грудня 2014 року № 30.

Зазначала, що оскаржуваною постановою її визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною дванадцятою статті 96 КУпАП, та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500 грн.

Посилаючись на незаконність вказаної постанови, прийняття її з порушенням норм КУпАП (80731-10) , просила визнати дії відповідача незаконними, скасувати постанову та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Постановою Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 10 листопада 2015 року позов задоволено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано, а в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати, а постанову суду першої інстанції залишити в силі.

Заслухавши доповідача, здійснивши перевірку матеріалів справи та доводів касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає.

Судами встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу майна від 6 листопада 2000 року позивач придбала незавершене будівництво прохідної Веселинівського торгово-переробного кооперативного підприємства.

4 грудня 2014 року відповідно до направлення для проведення позапланової перевірки від 28 листопада 2014 року № 99, посадовою особою Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області (далі - Інспекція) у присутності ОСОБА_4 на об'єкті "Реконструкція приміщення прохідної під магазин промислових товарів" за адресою: АДРЕСА_2" проведена позапланова перевірка.

За результатами перевірки складено акт від 5 грудня 2014 року, де зафіксовано, що будівельні роботи на об'єкті розпочато в 2009 році відповідно до дозволу на виконання будівельних робіт, виданого інспекцією ДАБК у Миколаївській області від 5 травня 2009 року № 00229-09 та не завершено.

Станом на 5 грудня 2014 року з необхідних робіт (встановлення легкого навісу з металевих конструкцій, металочерепиці та пластикової вагонки; зовнішню обробку передбачено з штукатурки цементним розчином подальшим шпаклюванням та водоемульсійним фарбуванням з добавленням фарбуючи елементів світло-коричневого кольору; влаштування пандусу для маломобільних груп населення; вирівнювання стін цементним розчином з подальшою шпаклівкою та водоемульсійним фарбуванням, стеля в приміщенні магазину має бути підвісною по металевому каркасу, підлога в торговому залі та підсобному приміщенні - з керамічної плитки, внутрішній дверний блок згідно проекту - дерев'яний; всі дерев'яні вироби передбачено обробити вогнезахисними розчинами, або пофарбувати вогнезахисними фарбами) позивачем фактично виконано лише зовнішню та внутрішню штукатурку стін, решта робіт, передбачених проектною документацією не виконано, про що свідчать записи в журналі авторського нагляду від 25 листопада 2014 року № 16 та журналі технічного нагляду від 5 листопада 2014 року № 6.

При цьому, ОСОБА_4 в декларації про готовність об'єкта до експлуатації зазначено, що будівельні роботи на об'єкті завершено.

Уповноваженою особою Інспекції за порушення частини десятої статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", пункту 9 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461 (461-2011-п) , а саме наведення замовником будівництва недостовірних даних щодо готовності об'єкта, у поданій на реєстрацію декларації про готовність об'єкта до експлуатації, складено протокол про адміністративне правопорушення від 5 грудня 2014 року.

Також винесено припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 5 грудня 2014 року № 19.

На підставі наведених матеріалів справи про адміністративне правопорушення, т.в.о. начальника Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області Міхєєв І.Є. виніс постанову по справі про адміністративне правопорушення від 18 грудня 2014 року № 30, якою ОСОБА_4 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною дванадцятою статті 96 КУпАП, та на неї накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500 грн.

Задовольнивши позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувана постанова містить суперечливі дані щодо вчиненого правопорушення, а також самого факту вчинення правопорушення.

Скасувавши рішення суду першої інстанції та відмовивши в задоволенні позову, апеляційний суд зазначив, що дії відповідача вчинені в межах компетенції та у спосіб, передбачений законом.

Колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду.

Відповідно до частини десятої статті 39 Закону України від 17 лютого 2011 року № 3038-VI "Про регулювання містобудівної діяльності" (далі - Закон № 3038-VI (3038-17) ) замовник відповідно до закону несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації про готовність об'єкта до експлуатації, та за експлуатацію об'єкта без зареєстрованої декларації або сертифіката.

Пунктом 9 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року № 553 (553-2011-п) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин; далі - Порядок) встановлено, що державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у присутності суб'єктів містобудування або їх представників, які будують або збудували об'єкт будівництва.

У разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, щодо якого неможливо встановити суб'єкта містобудування, який будує чи збудував такий об'єкт, перевірка проводиться із залученням представників органів місцевого самоврядування та органів внутрішніх справ. Документи, оформлені за результатами такої перевірки, надсилаються до відповідного органу внутрішніх справ для встановлення особи суб'єкта містобудування.

Відповідно до пунктів 16 та 17 Порядку за результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком.

У разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, крім акта перевірки, складається протокол разом з приписом усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил або приписом про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт.

Встановлення факту надання неправдивих відомостей ОСОБА_4 у декларації про готовність об'єкта до експлуатації стало підставою для складання 5 грудня 2014 року протоколу про адміністративне правопорушення та винесення припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудування, які 6 грудня 2014 року засобами поштового зв'язку рекомендованим відправленням направлені за її адресою.

Враховуючи вказані обставини, які об'єктивно свідчать про те, що позивач у декларації про готовність об'єкта до експлуатації навела неправдиві дані, суд апеляційної інстанції обґрунтовано відмовив в задоволенні позову.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, позивач не заперечує сам факт вчиненого нею правопорушення, а лише посилається на те, що складені уповноваженими особами документи їй не надсилались, її не було запрошено на розгляд справи про адміністративне правопорушення, чим грубо порушено її права.

Як встановлено апеляційним судом, причини з яких ОСОБА_4 не отримала копію постанови від 18 грудня 2014 року № 30 пов'язані з тим, що вона не отримувала поштову кореспонденцію за адресою, зазначеною нею як у декларації про готовність об'єкта до експлуатації, так і у позовній заяві, як місце її проживання. При цьому, те, що вона постійно проживає саме за адресою АДРЕСА_1 підтвердив у судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник ОСОБА_4

Відповідач вчинив всі можливі заходи сповіщення ОСОБА_4, що підтверджується доказами відправки документів поштою та листом Інспекції від 23 січня 2015 року № 1014-223-15 начальнику Южноукраїнського МВ УМВС України в Миколаївській області, з якого вбачається, що ОСОБА_4 після проведення перевірки умисно не отримує кореспонденцію та не з'являється до управління, у зв'язку з цим Інспекція просила доручити працівникам органів внутрішніх справ вручити їй матеріали перевірки.

Факт того, що позивачем не отримується поштова кореспонденція підтверджується і листом ВДВС Южноукраїнського МУЮ від 26 лютого 2016 року № 03-24/1751, наданим на запит апеляційного суду, з якого вбачається, що 26 березня 2015 року ВДВС Южноукраїнського МУЮ направлено на адресу ОСОБА_4 копію постанови про відкриття ВП № 46586616 від 20 березня 2015 року, однак 27 квітня 2015 року конверт повернувся з відміткою за закінченням терміну зберігання.

З викладеного вбачається, що висновок апеляційного суду про відмову в задоволенні позову є правильним та доводами касаційної скарги не спростовується.

За правилами частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.