Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 4 лютого 2010 року кримінальну справу за касаційною скаргою потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на судові рішення щодо ОСОБА_7,

встановила:

вироком Селидівського міського суду Донецької області від 13 серпня 2008 року

ОСОБА_7,

ІНФОРМАЦІЯ_1, не судимого,

засуджено за:

- ч.3 ст. 185 КК України до позбавлення волі на строк 4 роки;

- ч.1 ст. 309 КК України до позбавлення волі на строк 1 рік.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України ОСОБА_7 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців.

Постановлено стягнути з ОСОБА_7 на користь: ОСОБА_5 - 7 000 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 2 500 грн. – моральної шкоди; ОСОБА_6 – 3 000 грн. матеріальної шкоди та 2 500 грн. моральної шкоди.

Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 7 листопада 2008 року даний вирок залишено без зміни.

Вироком суду ОСОБА_7 визнано винним у тому, що він 22 липня 2005 року, приблизно о 23 годині, за попередньою змовою з невстановленою слідством особою, таємно, шляхом зриву замка та проникнення до хліву, розташованого біля будинку АДРЕСА_1 Донецької області, викрав корову вартістю 3 000 грн. та коня вартістю 7 000 грн., чим спричинив потерпілим ОСОБА_5 та ОСОБА_6 матеріальні збитки на вказані суми.

Крім того, ОСОБА_7 у вересні 2005 року незаконно придбав (зірвав) листя дикорослої коноплі та незаконно переніс до себе додому, де з них виготовив особливо небезпечний наркотичний засіб – канабіс, який незаконно зберігав для власного вживання. 17 листопада 2005 року працівниками міліції при огляді помешкання засудженого було виявлено та вилучено даний наркотичний засіб, вагою 10,44 г.

У касаційній скарзі потерпілі, як убачається зі змісту скарги, просять скасувати судові рішення в частині вирішення цивільного позову, оскільки суми, що стягнені із засудженого в рахунок відшкодування їх матеріальної шкоди, є необґрунтовано заниженими.

Заслухавши доповідь судді, виступ прокурора Морозової С.Ю., яка підтримала доводи скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Висновки суду про доведеність винності ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому злочинів, кваліфікація його дій та міра призначеного засудженому покарання відповідає встановленим судом обставинам справи і у касаційному порядку не оскаржуються.

Разом з тим, судові рішення в частині вирішення цивільного позову потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, не відповідають матеріалам справи.

При винесенні рішення про стягнення з ОСОБА_7 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди на користь ОСОБА_5 7000грн. та на користь ОСОБА_6 3000 грн., суд виходив з довідки, виданої ТОВ АФ "Агропромсервіс" про те, що вартість корови складає 3000 грн., а вартість коня – 7000 грн.

Однак, як убачається з позовної заяви потерпілих, орієнтовна вартість корови, заявлена потерпілими, складає 6000 грн., а орієнтовна вартість коня – 7250 грн.

На підтвердження заявленого позову потерпілими при визначенні вартості викрадених тварин були наведені розрахунки спеціалістів головного управління агропромислового розвитку Донецької області, згідно яких вартість даних тварин визначається закупівельною ціною, що діє на м’ясокомбінатах і становить від 12650 грн. до 13975 грн.

Згідно довідки, виданої начальником управління агропромислового розвитку Красноармійської райдержадміністрації, середній надій молока від корови української красної степової породи за лактаційний період у приватному секторі у 2007 році становив 4350 кг. Оскільки потерпілі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 займалися продажем отриманого від корови молока, то недоотримані прибутки у сумі 30 000 грн. було включено ними до цивільного позову.

Як убачається з протоколу судового засідання, зазначені довідки судом не досліджувалися і оцінка ним не дана.

Крім того, потерпілі вказували на те, що кінь використовувався в їх господарстві у якості гужового та верхового транспорту, у зв’язку з чим були придбані віз, збруя, сідло, які в результаті вчиненого злочину знаходяться без застосування. Витрати на придбання зазначених речей потерпілими також було віднесено до матеріальних збитків, понесених ними внаслідок злочину.

Задовольняючи цивільний позов потерпілих частково, суд не звернув уваги на наведені доводи та, всупереч вимогам ст. 334 КПК України, не навів у вироку підстави, на яких ґрунтується його висновок, та не послався на докази, якими підтверджується розмір задоволеного цивільного позову, що є істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону та підставою для скасування вироку в частині вирішення цивільного позову.

Зазначені порушення закону були залишені поза увагою судом апеляційної інстанції, а тому ухвала апеляційного суду в цій частині також підлягає скасуванню.

У зв’язку з наведеним, касаційна скарга потерпілих підлягає задоволенню, а судові рішення про стягнення з ОСОБА_7 на користь потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_6 матеріальної шкоди підлягають скасуванню з направленням справи в цій частині на новий судовий розгляд.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_6 задовольнити.

Вирок Селидівського міського суду Донецької області від 13 серпня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 7 листопада 2008 року щодо ОСОБА_7 в частині вирішення цивільного позову про стягнення з засудженого на користь потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_6 матеріальної шкоди скасувати, а справу в цій частині направити на новий судовий розгляд у порядку цивільного судочинства.